Ось так Нетаньягу затягував війну в Газі, щоб залишитися при владі — розслідування
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу неодноразово відмовлявся завершити війну в Газі з особистих політичних міркувань.
Під тиском своїх ультраправих партнерів він затягував бойові дії, аби не допустити розпаду коаліції й виграти час. Про це йдеться в журналістському розслідуванні, підготовленому для The New York Times Патріком Кінгслі, Роненом Бергманом та Натаном Оденгаймером.
На чому базується розслідування
Журналісти поспілкувалися з понад 110 офіційними особами з Ізраїлю, США та арабських країн. Це були як прихильники, так і критики Нетаньягу — ті, хто спілкувався з ним особисто, працював із ним з початку війни або ще задовго до неї.
Також було вивчено безліч документів: протоколи переговорів і засідань уряду, військові плани, розвіддані.
Матеріал формує цілісну картину того, як Нетаньягу затягував війну й використовував її у власних політичних цілях.
Прем’єр обирає виживання
Перший знаковий епізод, який описують журналісти, трапився через пів року після початку війни. У квітні 2024 року Нетаньягу був готовий зупинити війну: тривали переговори з ХАМАС щодо розширеного перемир’я. Прем’єр навіть відправив посланця до єгипетських посередників з новою позицією Ізраїлю.
Але на засіданні уряду він не включив цей план до порядку денного — аби заскочити ультраправих міністрів зненацька.
Проте міністр фінансів Бецалель Смотріч дізнався про план і попередив: «Якщо буде запропонована така капітуляція — уряду кінець».
О 17:44, як свідчать протоколи, Нетаньягу довелося обирати між перемир’ям, життями заручників і власним політичним виживанням. Він вибрав виживання.
«Я не знаю, що робити»
У жовтні 2023 року Нетаньягу опинився між тиском США (які вимагали гуманітарної допомоги Газі) та ультраправими союзниками, що наполягали на жорсткості.
У бункері в Тель-Авіві він метушився між кімнатами з американцями та ізраїльськими міністрами. Американцям здавалося, що він у відчаї: «Рон, ти креативний, придумай щось», — сказав він своєму раднику Дермеру.
Врешті-решт Нетаньягу поступився вимогам США, але постійно уникав обговорення майбутнього Гази. Він боявся, що обговорення післявоєнного устрою призведе до розпаду коаліції, оскільки праві союзники виступали проти будь-якого палестинського управління Газою.
Затягування війни
У листопаді 2023 року, коли всі очікували перемир’я, Нетаньягу зненацька заявив, що Ізраїль потребує більше часу для взяття Хан-Юніса. Байден втратив терпіння, коли Смотріч заблокував фінансування Палестинської адміністрації. Після жорсткої телефонної розмови Байден кинув слухавку.
Американці вже саркастично реагували на постійні запевнення Ізраїлю, що їм потрібно «ще два тижні».
Начальник Генштабу Герці Халеві навесні 2024 року рекомендував укласти нову угоду про звільнення заручників, але під тиском Бен-Гвіра та Смотрича Нетаньягу вирішив продовжити бойові дії.
«Це не мої виборці»
Прем’єр почав говорити про «повну перемогу», яку сам же раніше не вважав досяжною. У переговорах щодо перемир’я він висував нові вимоги, армія тим часом почала ходити по колу — захоплюючи ті самі об’єкти, які потім знову залишала.
Коли американці посилались на опитування, які показували, що понад 50% ізраїльтян підтримують угоду про звільнення заручників, Нетаньягу відповів: «Але не 50% моїх виборців».
Розчарування Саудівської Аравії
У травні 2024 року США, Ізраїль і Саудівська Аравія майже дійшли тристоронньої угоди: нормалізація відносин в обмін на припинення війни й визнання палестинського суверенітету. Принц Мухаммед бін Салман підтримав ідею.
Нетаньягу почав робити поступки — погодив компроміс, від якого раніше відмовлявся. Але коли ХАМАС пом’якшив позицію, раптово втрутився Бен-Ґвір і публічно звинуватив прем’єра в «капітуляції».
На вирішальну зустріч 28 липня 2024 року ізраїльська делегація з’явилась не з остаточним текстом угоди, а з новими, неприйнятними умовами Нетаньягу. Перемовини зірвались.
Півтора року потому
Минуло майже два роки, а війна досі триває. Чому?
Журналісти припускають, що затягування війни дало Нетаньягу змогу втримати владу, уникнути розпаду коаліції та юридичної відповідальності за провали 7 жовтня.
Хоча більшість ізраїльтян вважають продовження війни необхідним, журналісти наголошують: в Газі була реальна можливість досягти перемир’я значно раніше.
Нетаньягу, на їхню думку, зумів об’єднати особисті інтереси з державними — і використав війну спершу для політичного виживання, а потім — для зміцнення влади.
Фото: AP Photo Leo Correa
