Операція «Колісниці Гідеона» — провал у секторі Газа, що коштував держбюджету 25 мільярдів шекелів
У перші місяці війни прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу неодноразово повторював на внутрішніх нарадах: «Я хочу, щоб Газа стала проблемою, яка втомить світ». Незрозуміло, як саме він збирався цього досягти — і, можливо, на певному етапі так і було — але останні тижні все перевернули з ніг на голову: сектор Газа перетворився на один із головних об’єктів уваги світової спільноти.
Кадри з Гази не залишили світ байдужим: літаки з багатьох країн скидають туди гуманітарну допомогу, Ізраїль переживає політичне цунамі, якого ще ніколи не бачив і не очікував — багато країн заявили про намір визнати палестинську державу, ізраїльських науковців виключають з конференцій та дослідницьких проєктів у Європі, а інциденти проти ізраїльтян у світі почастішали. Газа нікуди не зникне, і допоки надходять свідчення та повідомлення про голод — вона не зникне з порядку денного.
Навіть президент США Дональд Трамп, який, здається, поділяє безумство нинішнього ізраїльського уряду й навіть представив йому уявне бачення «Газарської Рив’єри», приблизно тиждень тому визнав: «У Газі — справжній голод. Його неможливо сфальсифікувати».
Визнання провалу
Ізраїльські політики заявляють, що «кампанія голоду» лише посилила позиції ХАМАСу на переговорах. Операція «Колісниці Гідеона» мала змусити ХАМАС до поступок, однак гуманітарна катастрофа призвела до протилежного результату. Внаслідок цього в Ізраїлі обговорюють нову концепцію: замість часткової угоди, яку Нетаньягу підтримував протягом усієї війни, ухвалити рішення про повноцінну угоду щодо звільнення всіх заручників та завершення війни в обмін на демілітаризацію сектору Газа.
Ще три тижні тому Нетаньягу відкинув цю ідею на зустрічі з родинами викрадених, заявивши, що «всеосяжна угода — неможлива». Що ж змінилося тепер? Пояснень громадськості він не дає. Один із високопосадовців, добре знайомий зі стилем роботи прем’єра, заявив: «Це лише спроба виграти час і створити ілюзію ініціативності».
Оголошення нового напряму — це фактично визнання провалу операції «Колісниці Гідеона». У межах операції в Газі діяли п’ять дивізій, загинуло 40 солдатів, а її вартість склала 25 мільярдів шекелів — переважно через масову мобілізацію резервістів.
У первісному держбюджеті на 2025 рік кількість резервістів ЦАХАЛу планувалася на рівні 50 000 осіб. Проте після початку операції ця цифра зросла до близько 100 000. Утримання 50 000 резервістів обходиться в 2 мільярди шекелів на місяць, тож витрати на 100 000 резервістів сягали 4 мільярдів шекелів щомісяця — без урахування вартості операції «Народ як лев» в Ірані, яка додатково обійшлася майже в 22 мільярди шекелів.
Політичне цунамі й економічний удар
Це — не єдиний провал. Кампанія ХАМАСу викликала політичне цунамі, яке несе серйозні наслідки для академічного та ділового співробітництва Ізраїлю. Ситуація може лише погіршитись, особливо якщо перемовини про звільнення заручників і завершення війни зайдуть у глухий кут, а військова активність у Газі зросте.
На початку війни економічні фактори не враховувалися. Але тепер, на тлі тривалих бойових дій та екстремальних ініціатив правих міністрів, ця тема мусить стати предметом обговорення.
Очевидним кандидатом для підняття цього питання є міністр фінансів Бецалель Смотріч — однак він підтримує повну окупацію Гази, створення там поселень і депортацію її жителів, що лише загострить кризу.
Уряд розділився між тими, хто підтримує угоду зі звільнення заручників та завершення війни, і тими, хто просуває сценарій її продовження до встановлення військової адміністрації. Якщо брати до уваги Смотрича та міністерку Оріт Струк — дилеми для них не існує.
На минулому тижні Смотрич заявив на конференції правих: «Армія має негайно отримати наказ захопити весь сектор Гази за один удар — місто Газа, центральні табори, ліквідувати всіх терористів і знищити всю терористичну інфраструктуру — як на поверхні, так і під землею. Встановити повне військове правління в Газі. Негайно, потужно, без вагань і зупинок. Пане прем’єр-міністре, час для дискусій минув. Не можна і те, і інше — треба обрати».
Хоча за результатами більшості опитувань Смотрич не долає виборчий бар’єр, його вплив у коаліції залишається великим — особливо на тлі ультраортодоксальної загрози вийти з уряду, якщо молодь із єшив не звільнять від служби в армії.
Нереалістичні витрати
Виступ Смотрича звучить як передвиборна промова, за якою не стоїть жодного реального плану щодо створення військової адміністрації в Газі. Його переговори з фінансовими чиновниками не стосуються ані планування такого управління, ані підготовки бюджету для його реалізації. Водночас передбачено виділення сотень мільйонів шекелів на гуманітарну допомогу в секторі Газа. Основний принцип: Ізраїль не закуповує продукти харчування для жителів Гази, але забезпечує логістику для американського фонду допомоги.
Продовження війни та просування сценарію військового правління коштують Ізраїлю фантастичних сум, і недарма Смотрич навіть не обговорює це попередньо у своєму міністерстві. Військове правління — це не тимчасове рішення (не вірте тим, хто каже, що це лише «перехідний етап»), а довгостроковий процес, який вимагатиме колосальних кадрових і бюджетних ресурсів та матиме величезні політичні й економічні наслідки — і нині ми бачимо лише їхню незначну частину.
Сподівання на прибутки від хай-тек сектору для латання бюджетних дірок стануть нереалістичними, якщо політична лавина посилиться. Завершення війни може становити політичну загрозу для нинішнього уряду, але сценарій тривалого військового управління в Газі несе набагато глибшу загрозу для ізраїльської економіки та міжнародних зв’язків — і не лише для них. Рівень життя в Ізраїлі знизиться, а сама країна ризикує опинитися в ізоляції, як «вигнанець» у світовій спільноті.
Схоже, навіть ХАМАС це розуміє — і не боїться погроз щодо військового правління.
Фото: прес-служба ЦАХАЛу
