Олімпіада закінчилась. Політичний хаос у Франції залишився
Літні Олімпійські ігри – 2024 у Парижі здобули міжнародний успіх і стали гордістю французів, які, здається, були раді хоча б на якийсь час замісти під килим заплутану політичну кризу, в якій опинилася країна.
Із закінченням Олімпійських ігор настав кінець і олімпійському «політичному перемир’ю», оголошеному президентом Франції Еммануелем Макроном 23 липня.
Тепер перед ним знову стоять нетривіальні виклики: обрати прем’єр-міністра, затвердити бюджет та зрозуміти, як керувати країною в умовах роздробленого парламенту та потенційно ворожого прем’єр-міністра.
Політичну кризу, яку тепер доведеться вирішувати, Макрон створив своїми руками. Незадовго до Ігор вкрай праві у Франції здобули велику перемогу на загальноєвропейських виборах, що спонукало Макрона оголосити несподіване голосування в законодавчий орган, сподіваючись попередити їхній натиск. Хоча украй права партія «Національне об’єднання» на чолі з Марін Ле Пен виступила не так добре, як очікувалося, жодна інша партія також не набрала достатньо голосів, щоб сформувати уряд.
Результатом виборів став парламент, розколотий між трьома антагоністичними блоками, які не можуть керувати поодинці і не виявляють особливого інтересу до спільної роботи.
Колишній уряд союзників Макрона під керівництвом прем’єр-міністра Габріеля Атталя продовжував виконувати свої обов’язки протягом усіх Ігор, але тепер Макрону необхідно призначити прем’єр-міністра, який має виконати найскладніше завдання щодо об’єднання роздробленого законодавчого органу або управління з меншістю.
Кандидата від лівих сил, що набрали найбільшу кількість місць у парламенті — маловідому Люсі Кастет — Макрон, здається, відкинув. Центристи побоюються, що якщо дозволити лівим сформувати уряд, це дасть надто великий вплив заклятому ворогові Макрону Жану-Люку Меланшону, лідеру лівої партії «Нескорена Франція».
До того ж, стверджує Макрон, ліві не мають достатньої більшості, щоб керувати Францією, проводити реформи і приймати бюджет.
Натомість французький президент закликав Францію вивчити парламентську політику та мистецтво переговорів, що практикується в інших європейських країнах, наголосивши, що «компроміс» — це не лайка.
«Нам потрібна особистість, здатна розмовляти з центром, правими та лівими. Від соціально налаштованих правих до лівих, які опікуються законом і порядком», — сказав агентству Reuters джерело, близьке до президента.
Називаються два імені: Ксав’є Бертран, колишній міністр-консерватор за колишнього президента Жака Ширака, який жорстко висловлювався проти Макрона, але конструктивно співпрацював з його урядом; і Бернар Казнєв, прем’єр-міністр за колишнього президента-соціаліста Франсуа Олланда. Однак незрозуміло, чи ведуться з ними переговори і як до такого вибора ставиться ліва коаліція, впевнена, що за підсумками виборів саме її кандидат має отримати посаду прем’єра.
Теоретично вибір прем’єр-міністра повинен відображати політичний баланс у парламенті, але не існує конституційно приписаного крайнього терміну для його затвердження.
Однак незрозуміло, чи є у Макрона час затягувати з вибором, адже над ним вже навис новий виклик: необхідність узгодити бюджет на 2025 рік, який має бути поданий на схвалення парламенту не пізніше першого вівторка жовтня.
«Якщо Макрон спробує призначити правий уряд, він не отримає бюджету», — сказав Ерік Кокерель, лівий голова фінансового комітету в парламенті.
Прогнози невтішні: аналітики вважають, що Францію можуть чекати роки політичного глухого кута, який може закінчитися приходом до влади вкрай правого президента в 2027 році. Не виключено, що ним стане одіозна Марін Ле Пен, яку Макрон так прагнув усунути від керування.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: Людовік Марін
