Обставини смерті всіх загиблих заручників не будуть повністю встановлені
Тиждень після того, як чотири труни були повернуті з Гази до Ізраїлю, трагічна картина повторюється, передвіщаючи сценарій, який, імовірно, повторюватиметься знову і знову, якщо переговори з ХАМАС увінчаються успіхом.
«Загиблі заручники» – так в урядових відомствах називають тих, кого привозять у трунах, хоча багато з них були викрадені живими. Цей термін був прийнятий більшістю засобів масової інформації.
Перед тим як їх поховають, тіла будуть доставлені до Національного центру судової медицини в Тель-Авіві, в Абу-Кабір. Міністерство охорони здоров’я забороняє співробітникам центру давати інтерв’ю, навіть з питань, не пов’язаних безпосередньо із заручниками. Поліція також не дозволяє журналістам говорити з експертами з криміналістичної ідентифікації, пояснюючи це необхідністю зберегти повагу до сімей загиблих та їхнє приватне життя.
Офіційні заяви центру даються скупо і надають обмежену інформацію про загиблих заручників.
Так, минулої суботи голова центру доктор Хен Кугель заявив, що під час перевірки не було знайдено доказів того, що члени сім’ї Бібас постраждали внаслідок бомбардування. Пізніше представник ЦАХАЛу розширив цю заяву і повідомив, що «за оцінкою професіоналів, Аріель і Кфір Бібас були вбиті терористами», а також підкреслив: «Всупереч брехні ХАМАС, вони не загинули внаслідок авіаудару, а були холоднокровно вбиті».
Розвідувальні дані, на яких ґрунтується ця оцінка ЦАХАЛу, не розкриваються для громадськості.
Однак суперечка між ХАМАС та Ізраїлем щодо обставин смерті Шірі, Аріеля і Кфіра Бібас – а також інших заручників, чиї тіла ще не були повернуті – висуває на перший план виклики, з якими зараз стикаються спеціалісти в Абу-Кабірі.
Ці труднощі особливо великі, тому що:
- Минуло занадто багато часу між моментом смерті та експертизою;
- Місце вбивства недоступне для слідчих, а іноді взагалі невідоме;
- Невідомо, де і в яких умовах зберігалися тіла;
- Критично важливі деталі залишаються невстановленими.
Тому очікування однозначної відповіді в кожному окремому випадку не є реалістичним.
Центр судової медицини виконує два основні завдання: перше – ідентифікація, друге – спроба визначити час і причину смерті. Ідентифікація жертв ґрунтується на наукових методах збору та документування доказів, включаючи передові технології, які дозволили центру ідентифікувати всіх загиблих 7 жовтня.
Для порівняння, після атаки на вежі-близнюки у 2001 році, найбільшого терористичного акту в історії, владі США вдалося ідентифікувати 1680 з 2977 загиблих.
«Ідентифікація – складна галузь», – каже професор Арнон Апек, голова Національної ради з судової медицини та патології, декан медичного факультету Університету Райхмана та директор Інституту Гартнера в медичному центрі Шиба. «Існують різні рівні ідентифікації, і вони залежать від стану тіла», – пояснює Апек, підкреслюючи, що його слова не стосуються конкретного випадку. «Класичні методи ідентифікації включають відбитки пальців або інші зовнішні ознаки, такі як одяг, документи чи відмінні позначки. Коли йдеться про жертв теракту, яких неможливо ідентифікувати класичними методами, можна використовувати більш стійкі частини тіла, стоматологічні знімки або рентгенівські зображення. В крайньому випадку застосовується аналіз ДНК».
Від зубів до комах
За словами доктора Ави Зелана, колишнього старшого судмедексперта Абу-Кабіра, процес ідентифікації тіла та метод, який використовується, в основному залежать від його стану. «Якщо тіло ціле, можна використовувати відбитки пальців. Це дуже ефективний метод з точки зору точності та швидкості, але він застосовний лише у випадку, якщо відбитки пальців знаходяться в базі даних поліції або ЦАХАЛу. Якщо тіло збереглося в задовільному стані, шукають інші ознаки – татуювання, шрами, хірургічні втручання або унікальні особливості, наприклад, відсутність пальця».
Зелан також підкреслює важливість зубів в ідентифікації: «Дивно, але стоматологічні знімки досить легко доступні, тому що більшість людей проходять обстеження у стоматолога. Зуби витримують майже все. У нас були випадки, коли тіла піддавалися впливу кислоти, і зуби були єдиним, що від них залишилося».
У таких випадках ідентифікацією займаються судові стоматологи з криміналістичної служби поліції та групи волонтерів, а також судові антропологи, які шукають розпізнавальні ознаки — пломби, коронки, структуру та форму зубів, характерні проміжки між ними. «Це може бути хорошим методом ідентифікації, але існують різні рівні впевненості — “повне співпадіння”, “часткове співпадіння”, “не суперечить” або “не відповідає”», — додає Зелан.
Методи візуалізації, такі як КТ і рентген, також використовуються лікарями, якщо є попередні знімки для порівняння. Імплантати, заміна суглобів або зміни в кістках також можуть служити основою для ідентифікації, як і пазухи носа, форма яких унікальна для кожної людини. Однак аналіз ДНК залишається найнадійнішим методом. Його слабке місце – необхідність у зразку для порівняння (наприклад, зразки від членів сім’ї, особисті речі жертви або попередні аналізи крові) та тривалий час виконання: від шести до восьми годин при відносно простій процедурі вилучення ДНК і наявності контрольного зразка. У рідкісних випадках, наприклад, якщо жертва перенесла пересадку кісткового мозку, аналіз може не дати точної відповідності.
Рівняння з багатьма невідомими
Судово-антропологічна експертиза використовується в складних випадках, коли не залишилося м’яких тканин для аналізу – наприклад, після пожежі, сильного розкладання або виявлення останків через тривалий час. Вивчення скелета та кісток дозволяє визначити вік, стать і зріст жертви, а також виявити травми та хвороби. За словами Зелана, «одна з переваг судової антропології – можливість визначення віку у дітей та підлітків, чиї кістки ще розвиваються, на відміну від дорослих, у яких діапазон віку за кістками ширший. У випадку загибелі всієї родини, включаючи дітей різного віку, цей метод допомагає розрізняти їхні останки».
Розслідування обставин смерті також може включати ентомологічний аналіз, який допомагає визначити час смерті за видами комах і личинок, виявлених на тілі. Цей метод, відомий з давніх часів, не входить до стандартних методів судової медицини, проте в окремих випадках фахівці лабораторії Міністерства охорони здоров’я з ентомології залучалися до таких досліджень.
У Центрі судової медицини є всі необхідні технології для точної та швидкої ідентифікації жертв, але складнішим завданням є визначення часу та причини смерті. Завдання ускладнюється, якщо є численні невідомі та значний обсяг інформації відсутній. «Як правило, особливо у випадках, коли з моменту смерті минуло багато часу, у висновках центру вказуються застереження, – каже Зелан. – Після смерті в тілі починаються зміни, розвивається розкладання. Наприклад, у таких випадках складно або неможливо діагностувати захворювання, але можна виявити ознаки травми».
Відповідно, додав лікар, останки тіл людей, які померли більше року тому – особливо дітей – навряд чи дозволяють провести значущу діагностику. «Тіло такої людини, якщо воно не було збережене в замороженому стані, являє собою в основному кістки та невеликі залишки тканин. У такому стані на шкірі не видно слідів або крововиливів. Оцінити що-небудь без точних даних вкрай складно, якщо не неможливо».
За його словами, можливі сценарії та обставини, що сталися за тривалий час після смерті, можуть суттєво вплинути на дослідження причин смерті. Наприклад, де зберігалися тіла, чи були вони поховані, чи переміщувалися з місця на місце. Усі ці фактори впливають на процеси розкладання тіла та ускладнюють визначення часу смерті.
Навіть якщо жертви були вбиті внаслідок бомбардування, додає Зелан, неможливо виключити ймовірність того, що тіла були переміщені й отримали додаткові пошкодження. «Ці пошкодження можуть ввести в оману, особливо якщо йдеться про дітей. Навіть удар лопатою може залишити слід, який виглядає як травма».
Він зазначає, що після більш ніж року можна визначити лише серйозні травматичні пошкодження: «Переломи, кульове поранення з вхідним і вихідним отвором, пошкодження від гострого або важкого предмета. У такому контексті всі кістки мають значення. Наприклад, травми черепа або шийних хребців легше пов’язати з причиною смерті, ніж, наприклад, зламані ребра, оскільки з переломами ребер людина може продовжувати жити».
Професор Алек додає, що досвід, накопичений в Інституті судової медицини, є унікальним у світовому масштабі, і що у центру є судово-медичні інструменти, які дозволяють з високою точністю оцінити причину смерті, незважаючи на труднощі в ідентифікації загиблих заручників.
«Судова медицина займається розслідуванням смертей різного характеру – від природних причин до злочинів і терактів. Дослідники в Абу-Кабірі мають знання та розуміння, але вони також працюють із криміналістами, щоб визначити причину смерті».
Незважаючи на складнощі в ідентифікації тіл через тривалий час, він зазначає, що іноді можна отримати інформацію навіть через тисячі років: «Навіть при дослідженні людських останків, що належать до доісторичних часів, за слідами на кістках можна визначити, якими інструментами розрізали тіло».
Є місця злочинів, датовані тисячами років, які були вивчені, включаючи давні масові поховання періоду вторгнення в Європу 5000 років до нашої ери, з яких можна отримати багато інформації. Дослідження тіл – це комплексний процес, що включає безліч методів і спеціалістів».
Автор: Ідо Ефраті
Джерело: “ХаАрец“
Фото: прес-служба ЦАХАЛу
