Оборонний альянс між США та Саудівською Аравією без Ізраїлю не має сенсу
Останніми днями у ЗМІ з’явилися повідомлення про те, що США та Саудівська Аравія можуть укласти угоду в галузі безпеки між двома країнами, без включення до неї пункту про нормалізацію відносин між саудівським королівством та Ізраїлем. Хоча радник Білого дому з національної безпеки Джейк Салліван спростував ці повідомлення, заявивши, що “жодної оборонної угоди з Саудівською Аравією без нормалізації її відносин з Ізраїлем США не підпишуть”, очевидно, що такий варіант як мінімум обговорюється на переговорах чиновників двох країн.
Як уже писали «Деталі», угода між США та Саудівською Аравією вважається «планом Б» на той випадок, якщо Ізраїль не припинить війну в секторі Газа і не погодиться на створення палестинської держави – вимоги, які Ер-Ріяд висуває у якості умови для нормалізації. «План Б» передбачає оборонний пакт Саудівської Аравії зі США, допомогу США у розвитку саудівської цивільної ядерної енергетики та систематичне співробітництво у галузях штучного інтелекту та інших важливих технологій.
На перший погляд, це виглядає багатообіцяюче. Але наскільки ці плани є реалістичними? При найближчому розгляді очевидно, що не зовсім.
Щоб зробити можливими «угоди Авраама» про нормалізацію з Ізраїлем, які підписали за посередництвом адміністрації Дональда Трампа ОАЕ, Бахрейн, Марокко та Судан, США пообіцяли мусульманським країнам щедрі винагороди: Вашингтон продав ОАЕ найновіші винищувачі F-35 та визнав суверенітет Марокко над спірною територією у Західній Сахарі. Це були головні причини цих країн, щоб піти на нормалізацію з Ізраїлем. Але нормалізація також була головною причиною, чому конгрес США погодився на такі поступки: той самий продаж винищувачів ОАЕ – країні із сумнівною репутацією в галузі прав людини – зустрів серйозний опір демократів, який був зламаний лише обіцянкою того, що від угоди виграє Ізраїль.
Угода з Саудівською Аравією потенційно ще більш проблематична в очах американських виборців та законодавців. Пакт, про який йдеться, передбачає гарантії безпеки з боку США – тобто їхня готовність мобілізувати власних військових для захисту однієї з найжорстокіших автократій на Близькому Сході.
Заступник радника Байдена з національної безпеки визнав: «Нам доведеться зробити для Саудівської Аравії речі, які будуть дуже непопулярними в цій країні та в нашому конгресі».
Байден може піти іншим шляхом: скористатися своїми виконавчими повноваженнями та укласти оборонну угоду з Саудівською Аравією без її ратифікації конгресом. Подібна угода про безпеку була підписана у вересні минулого року з Бахрейном. Сполучені Штати також могли б запропонувати королівству статус «найбільшого союзника, який не входить до НАТО» (яким уже користується Бахрейн), прискорити постачання американської зброї та розширити співпрацю з питань оборони та безпеки.
Однак Ер-Ріяд наполягає на офіційному оборонному пакті, аналогічному тому, що Вашингтон уклав з Японією, Південною Кореєю або Філіппінами, оскільки він зміцнив би, формалізував і легалізував зобов’язання США щодо безпеки перед королівством.
Саудівська влада хоче, щоб це було оформлено в письмовій формі і закріплено в законі, тому що вона розуміє, що нова адміністрація США або просто ставлення чинного президента, яке просто змінилося, можуть легко поставити хрест на угоді.
Саудівська Аравія також стурбована тим, як Іран, її головний противник, може сприйняти таку оборонну угоду зі Сполученими Штатами. Рік тому два регіональні суперники нормалізували відносини після семи років розриву, проте мир залишається холодним. Договір зі США може поставити під загрозу відносини з Іраном – тому, з погляду Саудівської Аравії, винагорода має відповідати ризику: Ер-Ріяд не хоче опинитися в ситуації, коли незначне покращення відносин у сфері безпеки зі Сполученими Штатами викликає гнів Ірану.
Весь сенс оборонного пакту з Вашингтоном полягає в тому, щоб запобігти війні з Іраном або захиститись від можливої іранської агресії. Тому пакт має недвозначно сигналізувати Ер-Ріяду і, що важливо, Тегерану, що Сполучені Штати прийдуть на допомогу королівству у разі нападу. Без гарантій США, закріплених законодавчо, Саудівська Аравія може вирішити, що краще залишити все як є, ніж ризикувати провокувати Іран.
Однак такі гарантії може дати лише конгрес, а добитися його згоди без участі в оборонному пакті Ізраїлю буде проблематично. А завзятість прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу, який не має наміру допускати створення палестинської держави, робить тристоронню угоду недосяжною.
Цілком можливо, що Ер-Ріяд та Вашингтон укладуть більш обмежену угоду та розширять свою співпрацю з питань, не пов’язаних з обороною, включаючи штучний інтелект, напівпровідники, автономні системи та, можливо, цивільну ядерну енергетику.
Але це буде не та доленосна угода, яку рекламувала адміністрація Байдена і якої справді прагне Саудівська Аравія. Це буде просто ще одна двостороння угода без будь-яких тектонічних зрушень.
Джерело: Олександра Аппельберг, “Деталі”
Фото: AP Photo/Jacquelyn Martin
