Новий ринок збуту: Росія готується постачати свій газ до Ірану – і далі
Москва і Тегеран нещодавно уклали угоду про транспортування російського газу до Ірану через Азербайджан. Цей проект у поєднанні з нещодавно підписаним пактом про співпрацю між Росією та Іраном стане новим кроком у зближенні двох країн, що перебувають під жорсткими санкціями.
Під час саміту в Кремлі цього місяця президент Росії Володимир Путін оголосив, що проект газопроводу Росія-Іран вже перебуває на стадії реалізації.
Хоча ключові деталі ще обговорюються, міністр енергетики Росії Сергій Цивільов сказав, що трубопровід було схвалено, а переговори щодо ціноутворення та обсягів постачання наближаються до завершення.
“Постачання розпочнуться з невеликих обсягів, до 2 мільярдів кубометрів, але з можливістю в кінцевому підсумку збільшити щорічні постачання до Ірану до 55 мільярдів кубометрів газу”, — заявив Цивільов. Ці обсяги можна порівняти з пропускною здатністю пошкодженого трубопроводу “Північний потік-1”, що з’єднував Росію з Німеччиною.
Незрозуміло, чи потребуватиме цей проект будівництва нової інфраструктури або ж наявні трубопроводи, такі як трубопровід “Ново-Філя” (Росія-Баку, Азербайджан) або трубопровід “Гаджигабул” (Астара, Азербайджан — Абадан, Іран), будуть модернізовані — процес, який може потребувати суттєвих інвестицій.
Енергетичні амбіції Росії
Нові домовленості широко сприймаються як політичний проект, покликаний продемонструвати зростаючу співпрацю двох країн, в той час як вони стикаються з серйозною міжнародною ізоляцією, пише видання Al-Monitor.
Угода дозволяє обом країнам продемонструвати свою здатність здійснювати міжнародні проекти, незважаючи на зростаючий тиск Заходу. Вона також могла б прискорити інші спільні ініціативи, такі як транспортний коридор “Північ-Південь”, і ще більше інтегрувати Іран у БРІКС, групу країн з економікою, що розвивається, на чолі з Росією та Китаєм.
Якщо їй вдасться отримати доступ до запасів природного газу Ірану, Москва зможе реалізувати свій довгостроковий план зі створення “Газової ОПЕК”, зміцнивши її позиції на світовому газовому ринку. Ще за часів Радянського Союзу Москва зверталася з подібною пропозицією до шаха Ірану, але отримала відмову. Москва знову пропонувала такий альянс і в 2007, і в 2022 році.
Більше того, подальші плани Росії можуть включати газопровід Іран-Пакистан, який залишається нереалізованим (через санкції США), і Росія хотіла б грати в ньому вирішальну роль.
В Ірані, однак, ініціативу сприймають неоднозначно.
Займаючи друге місце у світі за доведеними запасами газу та четверте місце за доведеними запасами сирої нафти, Іран все ж стикається з нестачею енергоресурсів. Країна могла б стати газовим хабом, але роки західних санкцій, ізоляція та неефективне управління серйозно обмежили її виробничі потужності.
Відсутність доступу до сучасних технологій та іноземних інвестицій призвела до зниження обсягів видобутку, які щорічно падають приблизно на 5%, в результаті чого обсяги видобутку недостатні навіть для задоволення внутрішнього попиту.
Фактично, якби в Ірану були працездатні угоди з іншими великими виробниками газу, такими як Росія та Туркменістан, він міг би задовольнити потреби як Близького Сходу, так і Південної Азії та постачати газ таким країнам, як Пакистан, Індія, Ірак і Туреччина.
Деякі прихильники угоди всередині Ірану кажуть, що вона допоможе позиціонувати країну як регіональний вузол транзиту енергоносіїв, що посилить її геополітичний вплив та вплив на світових енергетичних ринках.
Але, як пише Iran International, економічна газета Jahan-e Sanat опублікувала протилежну точку зору на проект у статті під назвою “Дивне питання експорту російського газу”, в якій експерти розкритикували угоду як одну з найгірших, укладених Тегераном.
Кілька експертів публічно поставили питання, чому країна з другими за величиною запасами природного газу у світі сприятиме експорту газу конкурента замість того, щоб максимізувати свої власні виробничі та експортні потужності, повідомила газета.
“Чи визнали політичні влади Ірану, що іранський газ ніколи не буде видобуватися з морів і пустель… щоб вирішити продавати газ іншої країни Індії або, можливо, іншим країнам? Чи має сенс ця угода та згода Ірану… продавати газ конкурента за невеликий прибуток?” — йдеться у статті.
Новинне видання також звинуватило Росію та енергетичного гіганта “Газпром” у неодноразовому невиконанні інвестиційних зобов’язань у газовій промисловості Ірану та використанні деяких проектів як засобу постійного віддалення Ірану від світових ринків експорту газу.
Економічне видання Tejarat News підкреслило нинішню залежність Ірану від імпорту російського газу для вирішення внутрішніх зимових дефіцитів. Видання назвало іронічним той факт, що Іран, який колись розглядався як потенційний альтернативний постачальник газу до Європи, тепер змушений імпортувати газ з Росії для задоволення власних потреб.
В реальності все не так просто
Західні санкції щодо Ірану та Росії становлять суттєві проблеми для реалізації їхнього плану, оскільки ці обмеження обмежують доступ до міжнародного фінансування, передових технологій та важливих партнерств для великомасштабних інфраструктурних проектів.
Крім того, проект може включати необхідність будівництва або модернізації трубопроводів “північ-південь” в Ірані для транспортування російського газу до Індії та інших потенційних покупців на півдні.
Ініціатива також може зіткнутися з конкуренцією з боку інших виробників, таких як Катар, на ринках Південної та Південно-Східної Азії.
Крім того, західні країни, ймовірно, будуть стурбовані тим, що будь-який потенційний експорт газу може включати допомогу Ірану Росії в обході енергетичних санкцій, введених проти Росії після її вторгнення в Україну в 2022 році.
Вони також можуть протистояти посиленню впливу Росії та Ірану в Центральній Азії та на Кавказі, оскільки проект передбачає участь Азербайджану, який підтримує зв’язки, зокрема в галузі енергетики, з країнами Євросоюзу.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: Vyacheslav Prokofyev, Sputnik, Kremlin Pool Photo via AP
