Нова риторика в Ірані: «Нетаніягу заманює нас у пастку»
Згідно з новими даними ізраїльської розвідки, про які пише Барак Равід у виданні Axios, Іран все ж таки збирається завдати удару Ізраїлю у відповідь на ліквідацію в Тегерані голови політбюро ХАМАСу Ісмаїла Ханії.
Для Корпусу вартових ісламської революції, який відповідав за безпеку Ханії в Тегерані, вбивство стало особливо принизливим. Тепер генерали КВІР та близькі до них політики прагнуть відновити свою репутацію, закликаючи до жорсткої відповіді, яка перевершує обстріл Ізраїлю у квітні.
Проте за той час, який минув з дня ліквідації, стало очевидним, що ці «яструбині» погляди — не єдині в іранському істеблішменті. За повідомленнями опозиційного закордонного іранського ЗМІ, новий президент Ірану Масуд Пезешкіан намагався переконати верховного лідера Алі Хаменеї не завдавати прямого удару по Ізраїлю, наголошуючи на тому, що така конфронтація поставить хрест на економічному відновленні країни і поглибить і так серйозну конфронтацію між правлячою верхівкою і суспільством.
Інші взагалі стверджують, що «провокація» Ізраїлю, і особисто Біньяміна Нетаніягу, спрямована на те, щоб завадити новому уряду Пезешкіана налагодити відносини Ірану з країнами регіону та Заходом. Іран має зробити все можливе, щоб не розширювати регіональний конфлікт, закликають вони.
Суть цього аргументу була очевидною у реакції на вбивство Ханії колишнього міністра закордонних справ Ірану Джавада Заріфа. Зариф, який очолював перехідну команду Пезешкіана і призначений ним на посаду віце-президента зі стратегічних питань, написав на платформі X, що Нетаніягу «підштовхує регіон та світ до межі катастрофи». Він закликав Сполучені Штати та Європейський Союз «перестати захищати божевілля Нетаніягу та приєднатися до світу у припиненні його самогубного хаосу».
Це повідомлення є знаменною розбіжністю з офіційною риторикою іранського режиму, який не виділяє Нетаніягу, а засуджує Ізраїль в цілому, а також вважає США співучасниками вбивства Ханії, незважаючи на те, що Вашингтон заперечував якусь причетність.
Інші особи, близькі до Пезешкіана, висловилися прямолінійніше. Іран має співпрацювати з країнами Близького Сходу та Європи, а також з «частинами уряду США», щоб повалити Нетаніягу, заявив Хоссейн Мараші, колишній віце-президент та голова реформістської партії. Мараші сказав журналістам, що Іран повинен відповісти військовим шляхом на вбивство, «але тільки якщо ми не потрапимо в пастку, розставлену правителями Ізраїлю, і не сприятимемо розширенню війни, чого й хоче Нетаніягу».
Хамідреза Дехгані, колишній посол Ірану в Катарі, висловив схожу думку: Нетаніягу вбив Ханію, щоб продовжити війну в Газі, підірвати новий уряд Ірану та підвищити шанси на перемогу республіканців на президентських виборах у США, заявив він. Іранська відповідь «без розсудливості», попередив він, допоможе Нетаніягу досягти своїх цілей.
Мохаммад Садр, колишній заступник міністра закордонних справ та нинішній член Ради доцільності Ірану, підтримав цю точку зору: щоб не потрапити до «ізраїльської пастки», сказав Садр, Ірану не слід «поспішати».
Відповідь Ірана Ізраїлю має гарантувати, що «війна не вибухне… щоб Іран не потрапив у пастку Нетаніягу», закликала редакційна стаття у щоденній реформістській газеті Etemad.
Центристське видання Asre Iran опублікувало довгу статтю про Елі Коена, легендарного ізраїльського шпигуна, який колись проник у вищі ешелони сирійського режиму. Коен досяг того, чого він досяг, будучи найгучнішим антиізраїльським голосом у кожній кімнаті в Дамаску, заявило видання.
«Нерозумно вважати, що Ізраїль, який шість десятиліть тому зміг настільки успішно впровадити свої елементи в уряд і систему безпеки Сирії, сьогодні, після набуття великого досвіду, не зробив нічого, щоб впровадитися в уряд свого найголовнішого ворога, Ісламської Республіки Іран», — стверджує газета та пропонує шукати агентів Ізраїлю серед найантизраїльських прихильників жорсткої лінії. Адже реакція, до якої вони закликають, зрештою допоможе лише ізолювати Іран.
Судячи з того, що приготування до атаки продовжуються, верховний лідер виявився несприйнятливим до цих аргументів.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: Нір Еліас
