Нова небезпека для Ізраїлю – удар хімічною чи біологічною зброєю
Однією з причин припинення війни, яку не назвав Нетаніягу у своїй заяві про перемир’я з «Хізбаллою», могло стати побоювання, що терористи застосують проти Ізраїлю хімічну зброю. Про наявність його стало відомо щонайменше близько двох місяців тому.
ППО робили свою роботу, але уламки ракет все одно падали на ізраїльській території (не говорячи про прямі влучання). Наскільки ймовірним є сценарій, що завтра ці уламки полетять на Ізраїль уже «з начинкою», якщо терористи надумають порушити режим припинення вогню? Чи Іран оснастить власні балістичні ракети хімічними чи біологічними боєголовками, не чекаючи на створення ядерних?
Росія допоможе Ірану?
Нещодавно The Washington Times повідомляла, що після вторгнення Росії в Україну супутникові знімки зафіксували активність на закритому військовому об’єкті на північний схід від Москви. Об’єкт «Сергієв Посад-6» колись був великим дослідницьким центром з розробки біологічної зброї, де проводилися експерименти з вірусами, що викликають віспу, сибірку та лихоманку Ебола. Наразі інтенсивно ведуться роботи з розморожування об’єкту.
У 14 столітті хан Джанібек, залишаючи після невдалої облоги околиці міста Кафа, перекинув через стіну труп померлого від чуми. До послуг сьогоднішніх терористів — ракети та боєголовки, смертники та ті, хто може залишити контейнер із небезпечною речовиною у лікарні, торговому центрі чи поїзді. Варто враховувати і терористичну, по суті, поведінку Росії щодо України та перманентні контакти з Іраном. У розбудову Росія оголосила про припинення розробок біологічної зброї, але поінформовані джерела сумніваються у цьому.
Колишній заступник директора підприємства «Біопрепарат» Канатжан Алібеков, відомий у США як Кен Алібек, емігрував до США у 1992 році. У 2003 році Алібек стверджував, що не без допомоги Росії, Ірак знайшов можливість використовувати віспу або сибірку. Біологічної зброї в Іраку тоді не знайшли. Американський істеблішмент по-різному ставиться до Кеннета Алібека – від визнання його заслуг як експерта до недовіри. При цьому навіть скептики підтверджують, що Алібек має надійну інформацію з перших рук про виробництво та експерименти з сибіркою у колишньому Радянському Союзі.
Лікар Алібек дав ексклюзивне інтерв’ю «Деталям»:
— Я подивився публікацію про «Сергієвий Посад-6». Там будинок для роботи з особливо небезпечними мікроорганізмами. Так, є ознаки реконструкції. Деякі речі для мене, звісно, дивні. За логікою, такі лабораторії потрібно створювати у безлюдному місці. Свого часу я відвідував Індію. Ми знали, що лабораторія для роботи з натуральною віспою була в глибокій ямі. Тобто навіть у разі викиду за межі цієї ущелини ймовірність появи епідемії серед людей була незначною.
На той час у нас можливість використання біологічної зброї розглядалася лише на випадок, скажімо так, всеосяжної війни — з використанням усіх видів зброї масового знищення: ядерної, хімічної та біологічної. У військових був термін «особливий період» — момент, коли все вже почалося, або скоро почнеться. Зараз, звісно, рівень напруженості дуже високий. Чи це призведе до використання якихось видів зброї, включаючи біологічну, звичайно, я сказати не можу. Але ніколи не можна забувати, що така зброя може використовуватися не лише як зброя масового ураження. Вона може використовуватися як зброя терористичного спрямування.
— Хто може застосувати таку зброю? Білл Макколлум, наприкінці 1990-х — голова Комітету Палати представників з розвідки, згадував як можливі підозрювані Ірак, Лівію та Іран.
– Тоді це було неможливо. У мене був допуск такого рівня, за якого я міг знати все це. Але думаю, що рівень довіри між Росією та цими країнами сьогодні значно вищий. Наразі виключити таке постачання не можна. У мене років 15 тому був проект із завдання Державного департаменту, залучення Ірану, звіт з відкритих публікацій. Перше, що я побачив, це нове будівництво у районі міста Тебріз. І з усіх характеристик воно було схоже на приміщення, де мали працювати з біологічними об’єктами, особливо небезпечними. І висновок у мене був такий, що висока ймовірність розробки біологічної зброї.
Завжди треба пам’ятати два нюанси. Перше: якщо країна займається ядерною зброєю, така країна як КНДР, Іран і так далі, то на 99% вони займатимуться біологічною та хімічною. І другий момент, який треба мати на увазі, що якщо у складі армії є підрозділи якихось сил диверсійно-терористичного спрямування, будуть розроблятися і варіанти, які можна використовувати як для вбивства окремих осіб, так і групи людей. Це можуть бути і живі біологічні організми, і токсини різного характеру, хімічні сполуки типу «новачка» відомого. У нас у свій час навіть був інтерес до вірусу Ебола. Це колись у Грузії був президентом Гамсахурдіа. Один із моїх співробітників, насправді полковник першого головного управління розвідки, весь час запитував, як у портативному пристрої типу пачки сигарет сухий порошок чуми чи іншої небезпечної речовини активувати до аерозолю, і чи можна цим вбити.
— Тобто «атаку пейджерів» можна провести і без вибухів?
— Ну, теоретично, це можливо. Були ж терористичні атаки з використанням сибірки (поштове відправлення листів, що містять суперечки сибірки, в кілька ЗМІ та двом сенаторам від Демократичної партії США через тиждень після терактів 11 вересня. Заразилися 22 людини, п’ять людей загинули), і в США було поставлено завдання створити запаси лікувально-профілактичних засобів для боротьби. А в Європі немає запасів, це я точно знаю.
«Бойові комарі» — чи існують насправді?
— У книзі «Обережно, біологічна зброя» ви описуєте спосіб доставки засобів біологічного нападу «адресатам» наприкінці 1980-х. Нам вдалося пристосувати міжконтинентальні балістичні ракети з однією боєголовкою для доставки біологічної зброї. Потрібно було працювати далі, щоб оперувати ракетами, де було кілька боєголовок. Якщо мені вдасться зробити патогенні мікроорганізми у достатній кількості, то вони займуться наведенням боєголовок на найбільші міста США та Європи». Якою мірою міг дійти прогрес до сьогоднішнього дня? Преса весь час говорить про іранську ядерну програму «через два тижні». А як щодо біологічної? Які аспекти могли посилитися — спектр небезпечних захворювань, швидкість та успішність поширення, можливість приховати свою участь? Коли це може статися?
— Перше — це можливості генетичних маніпуляцій із вірусами, бактеріями. В даний час створення генетично модифікованих бактерій або вірусів є досить ймовірним. Які типи модифікацій? Підвищення заразності, зменшення інкубаційного періоду з зараження до клінічних проявів. Можливість модифікувати під природні явища.
Пам’ятаєте, із ковідом спочатку була дискусія – це лабораторний вірус чи натуральний? Було дуже багато розмов про те, що там були вбудовування з якогось іншого вірусу. Я не займався цією проблемою. Але можна вбудовувати якісь додаткові ділянки, гени або модифікувати певні ділянки гена, і це буде схоже на натуральний вірус. І докази генетичних маніпуляцій швидше за все знайти буде важко.
Питання доставки – проблема. Інша розмова, що концепція біологічної зброї формувалася десь до середини 1980-х, я так скажу, до кінця 1980-х років. А в якій формі зараз? Виходячи з того, як діє Росія на сьогоднішній день, я практично виключаю можливість використання ракет та бомб із біологічними об’єктами. Найімовірніше, якщо щось буде, то у вигляді диверсійно-терористичних актів, заходів для того, щоб викликати стан паніки, страху, досить хаотичний стан, що може вплинути і на життя мирного населення, і на військових.
— Чи можливе сьогодні застосування боєголовок із біологічною зброєю? Як їх дізнатися?
– Технічно це можливо. Зазвичай, бойове застосування відбувається рано-вранці, коли немає сильного вітру і, скажімо, хмара сіро-коричневого кольору тягнеться дуже далеко, а потім там же люди, які захворіли, можна сказати, що був вибух у повітрі біологічного боєприпасу. Те саме з хімічним боєприпасом.
— Коефіцієнт смертності, як прогнозується? З написання вашої книги до сьогодні Росія ж не кидала ці розробки. Ви це неодноразово давали зрозуміти. Чи вважаєте, що вони збільшили свої можливості?
— Чому, скажімо, той вірус Ебола не викликає пандемії? Занадто швидка смерть. Тому можна відразу помістити область, де є хворий, до карантину, вжити заходів та не дати можливості поширити хворобу.
Той, хто помре, навряд чи заразить нових, — такі епідемії не бувають більшими. Чому натуральна віспа має такі високі епідемічні можливості? Бо там смертність не 100%. Зазвичай 30%. Але не всі вмирають. Деякі повинні залишатися носіями, заражати нових людей до того, як у них з’являються клінічні симптоми.
— Росія дуже голосно звинувачувала Україну в тому, що за допомогою Вашингтона розробляється там біологічна зброя. Ті самі бойові комарі…
— Ще до мого приходу до системи такі види зброї розроблялися, були технології зараження комарів. І ймовірність їхньої появи могла бути високою. Але проблема в тому, що комар не піддається жодному управлінню. Він полетить у будь-який бік. Імовірність зараження лише на рівні, говоритимемо, фронтових ліній чи військ конкретного противника досить мала. Тому не було тактичної біологічної зброї. А ось ймовірність використання аерозолів — технологія досить відпрацьована і застосовна без особливих ознак застосування. Хоча, якщо відбувається природне зараження, ми можемо відстежити «нульового пацієнта». А якщо розпорошено аерозоль, одночасно з’являється велика кількість інфікованих і хворих людей. Вийти на первинне вогнище практично неможливо. І таким чином можна розрізнити: це природна епідемія захворювання чи штучна.
Про біологічні лабораторії в Україні — вітер дме з іншого боку. Автор цієї програми, Енді Вебер, був помічником міністра оборони Сполучених Штатів. Його ідея була створити по периметру Радянського Союзу спеціальні лабораторії, щоб, якщо пішла терористична атака з використанням певного штаму, ідентифікувати джерело та визначити, хто це зробив. Я був проти. Створення таких лабораторій безглуздо, тому що штам могли взяти у вигляді сухого порошку, і з цього штаму не могли довго визначити нічого.
Коли кажуть, що американці створювали біологічну зброю, правда в тому, що американці будували ці лабораторії та йшли звідти. У казахстанській лабораторії американців нема. Там працюють казахські вчені. Вони займаються вивченням природних осередків та можливих епідемій. І ось це півколо навколо Росії, воно зумовлене, наприклад, кількістю скотомогильників по південних кордонах. У Грузії є, в Україні не пам’ятаю, але там працюють вчені саме цих країн, не американці.
— Наскільки я розумію, не без вашої участі в Іраку 2003 року шукали та не знайшли біологічної зброї. І тоді президент Росії сказав «погано шукали, я знайшов би».
— До речі, правильно сказав, бо воно було. Після першої війни 1991 року я читав звіт, поданий Іраком, про біологічні можливості. Звичайно, там було багато брехні, але вони казали, що саме вони вивчали. Цей звіт не був таємним. І тоді на той момент, як я зрозумів, були спроби прикрити цю програму. І найімовірніше, її зрештою закрили. Коли була друга війна 2003 року, швидше за все, ця програма вже не існувала або була захована в іншому місці. Тобто я навіть пам’ятаю, один варіант випробування, який я вважав глузуванням свого часу, тому що вони у спеціальному приміщенні заражали ослів сибіркою.
З іншого джерела була інформація, коли я ще працював у Радянському Союзі, КДБ складав звіти, де є якісь види зброї, чи йдуть спроби створення зброї. Я пам’ятаю, там була інформація щодо Китаю, КНДР там згадувався, а Ірак ще додатково згадував острів, здається на річці Тигр. І схоже, що на цьому острові існували будинки, схожі на майданчики для проведення випробувань.
Ми десятиліттями будували об’єкти та навчали фахівців в Індії, Іраку та Ірані. Багато років саме Радянський Союз організовував курси з генної інженерії та молекулярної біології для вчених із країн Східної Європи, Куби, Лівії, Індії, Ірану та Іраку. Щороку близько сорока іноземних учених підвищували у СРСР свою кваліфікацію. З них багато хто потім очолював у своїх країнах біотехнологічні програми.
Фото: Роман Янушевський
