Нова авантюра Сінуара: використовувати Рамадан
Напередодні місяця Рамадан, який розпочнеться на початку наступного тижня, американська адміністрація робить останню спробу досягти угоди про звільнення заручників та припинення вогню між Ізраїлем та ХАМАСом у секторі Газа.
Увечері у вівторок, 5 березня, президент Сполучених Штатів Джо Байден перекинув м’яч на бік ХАМАСу. Байден заявив журналістам, що Ізраїль позитивно відреагував на пропозицію США, Єгипту та Катару і що угода тепер залежить від позитивної відповіді ХАМАСу. “Найближчими днями ми дізнаємося відповідь”, – сказав Байден, хоча угода може бути укладена і після початку Рамадану. Він попередив про розвиток дуже небезпечної ситуації, якщо бойові дії в секторі Газа продовжаться протягом священного для мусульман місяця.
Коли Байден говорить про ХАМАС, він насамперед має на увазі лідера цієї організації у секторі Газа Ях’ю Сінуара. Зв’язок між Сінуаром і зовнішнім світом має уривчастий характер, з тривалими паузами між повідомленнями, що передаються з його укриття в секторі керівництву ХАМАСу за кордоном. ШАБАК продовжує розшукувати його, сподіваючись знайти в Хан-Юнісі чи Рафіасі.
В останні дні ХАМАС зайняв жорстку позицію на переговорах, відповіді давав повільно, і в ізраїльських силових структурах виникли підозри, що Сінуар передумав. Згідно з одним із припущень, він зараз менше зацікавлений у угоді та намагається просувати альтернативний вихід – регіональну ескалацію в період Рамадану.
Коли 7 жовтня ХАМАС здійснив раптову атаку, Сінуар виходив з того, що його партнери з радикальної осі – «Хізбалла» та, певною мірою, Іран – приєднаються і нападуть на Ізраїль. План не здійснився. “Хізбалла”, яка, як вважають в Ізраїлі, не знала заздалегідь про наступ ХАМАСу, дійсно відкрила ще один фронт проти Ізраїлю на кордоні з Ліваном, але веде обмежені бойові дії, які не переросли у повномасштабну війну.
Тепер, використовуючи релігійний характер Рамадану, Сінуар, можливо, сподівається зробити ще одну спробу, яка підпалить Єрусалим та Західний берег, а також може призвести до масових демонстрацій у сусідніх арабських країнах. Схоже, це ще одна велика авантюра на додаток до тієї, яку керівництво ХАМАСу у секторі Газа зробило у жовтні.
У цьому сенсі Сінуар отримує деяку допомогу і з ізраїльської сторони, а саме – провокації міністра національної безпеки Ітамара Бен-Гвіра, який нагнітає напруженість навколо Храмової гори та намагається запровадити обмеження на молитву там мусульман до Рамадану. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу, який, здавалося спочатку, піддавався тиску Бен-Гвіра, оголосив, що жодних обмежень на молитву ізраїльських арабів накладено не буде. Проте Бен-Гвір може легко розпалити пристрасті одним своїм візитом і заявами біля Храмової гори під час свята.
Чого хоче Синуар, мабуть, скоро стане зрозумілим. Можливо, більшою мірою, ніж раніше, йому доведеться поряд із тиском посередників враховувати і становище цивільного населення у секторі. Досі керівництво ХАМАСу в Газі, більшість якого ховається в тунелях, демонструвало сатанинську байдужість до долі мешканців анклаву. Але розтягнення кризи до Рамадану, коли міжнародні організації попереджають про поширення справжнього голоду в Газі, також може вплинути на ХАМАС.
Що вже ясно, так це зміна, яка сталася в позиції США. В останні дні після інциденту, внаслідок якого більше сотні жителів Гази загинули після нападу на колону з гуманітарною допомогою (деякі з них постраждали від вогню ЦАХАЛу), значно зросла кількість автоколон, які доставляють гуманітарну допомогу сектору Газа. Американці теж щодня скидають у сектор гуманітарну допомогу на парашутах. Байден, держсекретар Ентоні Блінкен та інші представники адміністрації США наголошують на необхідності збільшення допомоги. “Без відмовок”, – заявив президент, закликавши Ізраїль дозволити збільшення поставок.
Загострення гуманітарної ситуації в секторі Газа вимагатиме більшої уваги з боку військового керівництва Ізраїлю. Схоже, деякі високопосадовці сприймають це як проблему координатора дій уряду на територіях і лише хочуть, щоб їм не заважали вести бойові дії. У політичному ешелоні є навіть ті, хто пишається картинами руйнувань та страждань у секторі Газа та вважає їх гідним покаранням за різанину 7 жовтня. Це не лише проблематична реакція з моральної точки зору, тут також є стратегічна короткозорість.
Угода на півночі
Емісар президента Байдена Амос Хохштейн в останні кілька днів відвідував Бейрут та Єрусалим у рамках чергової американської спроби домогтися припинення вогню між Ізраїлем та «Хізбаллою». Здається, навіть сам Хохштейн знає, що його мету не буде досягнуто найближчим часом.
Цілком очевидно, що будь-який прогрес у відновленні миру на ліванському кордоні залежить від оголошення припинення вогню, хай навіть тимчасового, у секторі Газа.
4 березня іноземного робітника з Індії було вбито протитанковою ракетою і ще семеро людей отримали поранення в мошаві Маргаліот, неподалік кордону. Протитанковий вогонь нині – основна загроза прикордонному району, тоді як більшість ракет більш далекого радіусу дії та дронів-камікадзе, які запускає «Хізбалла», перехоплюються ВПС або не потрапляють у ціль.
Шиїтська організація широко використовує протитанкові ракетні комплекси з підвищеною дальністю від восьми до десяти кілометрів. Це досить точні ракети, деякі з яких мають розширені можливості наведення. Їхня ефективність ускладнює оборону ЦАХАЛом прикордонної території Ізраїлю, поселення поблизу кордону залишаються порожніми, і жителі не можуть повернутися до своїх будинків, на відміну від масового повернення мешканців до поселень, що оточують сектор Газа.
«Хізбалла» щодня зазнає втрат у боях проти ЦАХАЛу, і співвідношення збитків помітно не на її користь. Саме Ізраїль зазвичай розширює масштаби дій, аж до удару в долині Бека наприкінці лютого. Проте генеральний секретар «Хізбалли» Хасан Насралла не розпалює полум’я, незважаючи на ціну, яку платять його люди (на даний момент загинуло понад 230 осіб), і на те, що близько 100 тисяч жителів Південного Лівану також були змушені залишити свої будинки .
Хохштейн заявив своїм співрозмовникам у регіоні, що адміністрація США продовжує розглядати бойові дії на ліванському кордоні як головну загрозу миру у регіоні, яка, можливо, призведе до війни на Близькому Сході. Вашингтон визнає, що обидві сторони намагаються залишатися в рамках неписаних правил гри, але побоюються прорахунку, який швидко переросте у повномасштабний конфлікт.
Американці чудово розуміють, що і в Ізраїлі, і в Хізбаллі є ті, хто закликає до війни, думаючи, що зможе скористатися ситуацією для стратегічної зміни на свою користь.
Ось чому Байден кілька разів попереджав про війну, яка, на думку американців, призведе лише до руйнувань та вбивств і не обов’язково закінчиться на користь Ізраїлю.
Якщо станеться диво і угоди на півдні буде досягнуто, адміністрація почне працювати понаднормово і на півночі. Емісар Байдена представить сторонам пропозицію, яка вже сформульована у письмовому документі.
Що саме включає документ, американці не уточнюють, але, судячи з усього, йдеться про відведення сил спецназу «Радуан» від кордону за межі дальності протитанкових комплексів, а не про тотальне виведення всього особового складу «Хізбалли» з цього району. Багато членів «Хізбалли» живуть у селах поблизу кордону. Буде зроблено спробу перешкодити їм пересуватися зі зброєю, але не буде повністю виключено їхню присутність у регіоні. Американська пропозиція також включатиме посилене розгортання сил ліванської армії поряд із зміцненням сил ООН – UNIFIL.
Чи буде цього достатньо, щоб переконати ізраїльських жителів півночі у тому, що можна безпечно повернутися до своїх домівок? Американці сподіваються на це і вважають, що це найкраща пропозиція, якщо врахувати альтернативу.
Джерело: Амос Харель, “ХаАрец”
Фото: AP Photo/Maya Alleruzzo
