«Ніхто не залишився поруч із ним»: шокуючий тиждень Нетаньягу як ознака розпаду його канцелярії
Минулого тижня комісія з призначень Управління державних службовців схвалила заплановане призначення Цахі Бравермана, керівника апарату прем’єр-міністра і нині домінуючої фігури в його оточенні, на посаду наступного посла Держави Ізраїль у Сполученому Королівстві. Нетиповий крок під час війни і вже точно не на початку виборчого року.
Наразі ще неясно, чи буде це призначення реалізоване. З Нетаньягу все відкрито до останнього моменту. Зрештою, відхід Бравермана, якщо він відбудеться, — це не просто чергова зміна в оточенні прем’єр-міністра. Упродовж дев’яти років Браверман сліпо підкорявся Біньяміну та Сарі Нетаньягу. Від завдань із забезпечення безпеки і переписування секретних протоколів до стенографії — немає роботи, яку він би не виконав.
Нагородою стали ключі від кабінету Нетаньягу: нікому не дозволялося шепотіти прем’єр-міністру на вухо, не пройшовши через Бравермана. Цей факт дозволяв йому впливати на порядок денний уряду, а також брати участь у політичних призначеннях. У результаті на ньому лежала відповідальність за культивування альтернативної реальності, у якій існує прем’єр-міністр, тобто за бульбашку, в якій він перебував.
Чому Браверман йде? Дехто вважає, що причиною є відсутність симпатії з боку Сари Нетаньягу; дехто припускає, що розслідування з попередженням у справі про нібито фальсифікацію протоколу від 7.10 (Браверман ретроспективно скоригував час втручання Нетаньягу) сигналізувало, що настав час прибрати його з центру подій; а дехто приписує Браверману працевлаштування радника Елі Фельдштейна в канцелярії прем’єр-міністра, а також той факт, що Нетаньягу не був (нібито) поінформований, що його права рука Йонатан Уріх був найнятий катарцями.
У будь-якому разі Нетаньягу не кине тих, хто знає занадто багато, а Браверман не відмовиться від жодної з яскравих посад, які може запропонувати прем’єр-міністр. Очевидно, що це угода, про яку домовилися всі сторони. Але відхід домінуючого керівника апарату може призвести до подальшого розпаду офісу, який майже перестав функціонувати, — і цілком можливо, що катастрофічний тиждень, який пережив Нетаньягу, може бути лише початком.
Що це за безлад?
Вперше майже за два роки Нетаньягу неприємно здивував своїх прихильників — і зробив це двічі протягом 24 годин.
Спочатку через промову про «Спарту». «Слід розуміти, що публіка, яку Нетаньягу має переконати й мобілізувати на свій бік, — це не та, що живе в Дімоні чи Офакімі, а та, що в Рішон-ле-Ціоні, Герцлії та Петах-Тікві, — пояснив наприкінці тижня інсайдер «Лікуду». — Електорат, який вирішуватиме наступні вибори, сидить у центрі країни й дуже боїться прогнозу щодо Спарти. Це пряма загроза їхнім засобам до існування — тим більше, коли вона походить безпосередньо від прем’єр-міністра».
Другий раз Нетаньягу викликав подив у своїх виборців на пресконференції, яку він провів наступного дня після «обмовки». Тій, яка мала внести ясність — але завдала йому лише шкоди.
Глава уряду не тільки не заспокоїв громадськість, він не зміг дати чітку відповідь щодо скандалу навколо міністерки Май Голан.
Коли прем’єра запитали про арешти поліцією у справі, яка збентежила електорат — не кажучи вже про те, що вона викликає в нього відразу, — він не знайшов нічого кращого, ніж заявити: «Я не знаю, у чому справа, і що є обвинувачення — нічого не означає». Це несерйозний підхід.
Усі без винятку міністри «Лікуду» відмежувалися від міністерки Голан і дистанціювалися від цього питання. І саме прем’єр-міністр потрапив у цю пастку?
«Чому канцелярія не відпрацювала відповідь на питання про Май Голан у симуляції перед пресконференцією?» — запитав інший інсайдер. І, можливо, питання в тому, чи був у його оточенні хтось, хто підготував би Нетаньягу.
Хто замінив Уріха після того, як його усунули від роботи в канцелярії Нетаньягу? Де була Топаз Лук чи хтось інший із прессекретарів? Чому Браверман сидів у глибині залу для брифінгів, наче ця тема його зовсім не стосувалася, — і хто цей хлопець, Зів Агмон, який розгублено бігав серед журналістів? Що це за безлад?
«Поруч із ним нікого не залишилося», — вже кілька місяців заявляють представники «Лікуду», ті, хто уважно стежив за тим, що відбувається в канцелярії. «Немає гендиректора, немає серйозних радників, немає досвідчених професіоналів, немає нікого, хто орієнтується в тому, що відбувається. Усі навколо нього — виконувачі обов’язків або незначні постаті. Не в останню чергу через Бравермана». А тепер піти планує й сам Браверман.
«Як такий злочинець у вас працює?»
Хто замінить Бравермана, якщо його відправлення до Лондона справді відбудеться? Чи буде наступний керівник апарату професіоналом чи функціонером «Лікуду»? Чи це буде «фігура» з ім’ям чи просто виконувач обов’язків?
Особистість наступного глави адміністрації багато в чому свідчитиме про рішення, яке невдовзі доведеться ухвалити прем’єр-міністру — використати залишок року свого терміну чи піти на дострокові вибори.
Досі здавалося, що провідним кандидатом на цю посаду є парламентський радник Нетаньягу Небо Кац — він виконує роль його політичного важеля в Кнесеті. Також стало відомо про двох кандидатів (у їхніх власних очах, за словами інсайдерів): секретаря кабінету міністрів, адвоката Йосі Фокса, і керівника штабу з боротьби з арабською злочинністю адвоката Рої Кахлона (того самого, що на п’ять хвилин обійняв посаду комісара держслужби).
Минулого тижня КАН 11 повідомив іще про двох претендентів на цю посаду — обидва функціонери «Лікуду»: Іккі Коен, колишній політичний радник Нетаньягу та заступник гендиректора міністерства культури і спорту; а також Ліор Каца́в, колишній мер Кір’ят-Малахі й брат колишнього президента.
Очевидно, що можуть з’явитися й додаткові кандидати, і хто б не був обраний, минулого тижня він уже ознайомився з питаннями, які доведеться вирішувати й якими наразі займається керівник апарату прем’єр-міністра.
Минулого тижня на 14-му каналі повідомили, що подружжя Нетаньягу обурене тим, що один із обвинувачених у справі про запуск сигнальних ракет біля їхнього дому в Кесарії, молодий чоловік на ім’я Галь Дорон, досі працює в держкомпанії «Рафаель» і має доступ до матеріалів підвищеної секретності. Дорон, авіаційний інженер, відслужив 180 днів як резервіст із 7 жовтня, доки його не заарештували за підозрою в «необдуманому вчинку й спробі підпалу». Це активіст протесту й син бригадного генерала (у відставці) Офера Дорона (він також обвинувачується у цій справі).
Адвокат сім’ї Нетаньягу надіслав гнівного листа, адресованого компанії «Рафаель» і ШАБАК, із недвозначною вимогою негайно звільнити інженера. «Незрозуміло, як злочинець такого масштабу працевлаштований вами в Рафаелі, — зачитав із листа репортер 14-го каналу. — Працевлаштування за таких обставин несумісне із законом і здоровим глуздом».
Він що, міністр у уряді?
Слід згадати, що головою правління «Рафаеля» є колишній міністр «Лікуду» Юваль Штайніц, а поруч із ним у раді сидять двоє близьких соратників прем’єра: Меїр Бен Шабат (колишній голова МАЛАЛь) і професор Алон Пікарський (домашній хірург сім’ї Нетаньягу).
Якби вони тільки розбудили його раніше
Один із найбезглуздіших моментів у промові Нетаньягу «Спарта» стався тоді, коли він заявив про стратегічну важливість, яку він бачить в оборонній промисловості Ізраїлю, і водночас звинуватив «бюрократію» та «юрисконсультів» у тому, що вони його підвели.
Чому це смішно? Уже пів року, як концерн «Авіаційна промисловість» є жертвою неймовірної битви его між міністром оборони Ісраелем Кацем та міністром, відповідальним за урядові компанії, Давидом Амсалемом. Один не готовий підписати жодне призначення директора, запропоноване іншим, унаслідок особистого конфлікту, що тривав кілька років, і тому правління концерну залишається паралізованим, без кворуму.
Важлива оборонна компанія під час війни не публікує фінансові звіти, не може затверджувати проекти, ризикує зазнати санкцій з боку інвесторів, а потім подає петиції до Верховного суду (!) проти міністрів, які за неї відповідають. І все це при тому, що Нетаньягу не бажає втручатися, але воює проти юррадника.
Поки він шукає час, щоб підписати запропоноване Амсалемом призначення члена ради директорів, Кац знайшов час минулого тижня привітати мера Дімони Бенні Бітона («Лікуд») і разом із головою міського відділення «Лікуду» Шимоном Шитрітом взяв участь у відкритті нового заводу. Тим часом Амсалем вирушив у порт Ашдод, щоб узяти участь у заходах на честь Рош га-Шана.
І все ж, схоже, промова «Спарти» пішла Ізраїлю на користь. Через 24 години після того, як Нетаньягу був розіп’ятий через те, що відбувалося в аерокосмічній галузі, невидима рука «переконала» двох яструбиних міністрів припинити свою нісенітницю й негайно представити двох кандидатів від їхнього імені до ради директорів авіаційної промисловості.
Якби тільки його розбудили раніше.
За матеріалами TheMarker
Фото: Еміль Сальман
