Нідерланди, колаборанти, архіви
Влада Нідерландів оприлюднила дані про 425 тисяч осіб, які в різні роки перебували під слідством за співпрацю з німецькими окупаційними військами.
Після Другої світової війни понад 300 тисяч голландців потрапили під слідство як колаборанти: від чоловіків, які добровільно пішли до німецької армії, до тих, кого звинувачували у видачі нацистам учасників опору та євреїв. Історія Нідерландів у роки війни — яскравий приклад тези “не все так однозначно”.
З одного боку — 80% зі 140 тисяч голландських євреїв загинули в Голокості, а з іншого — в країні діяв збройний опір, який співпрацював і допомагав загонам єврейської самооборони. У країні навіть відбувся одноденний всеголландський страйк на знак протесту проти антисемітської політики німців. Християнські священники розсилали тексти проповідей із засудженням антисемітизму, і багато громадян переховували в себе євреїв. У селі Ньюланде збори жителів постановили, що кожен має врятувати щонайменше одного єврея. У списках “Яд ва-Шем” Нідерланди — друга країна за кількістю праведників світу.
Однак якщо дивитися на цифри, то виявляється, що в сусідній Бельгії набагато більше євреїв змогли пережити війну. Там у порятунку єврейської громади брали участь як прості бельгійці, так і принц Леопольд III, який перешкоджав антиєврейським заходам німецької влади, особисто сприяв звільненню євреїв, заарештованих під час рейдів, і забороняв бельгійським чиновникам брати участь у Голокості. Гітлер неодноразово погрожував відправити самого принца до табору, якщо він не припинить цю діяльність.
У Нідерландах такої опозиції не було. Нідерланди навіть підписали антиєврейський закон про декларацію расової чистоти. Голландські поліцейські забирали євреїв з їхніх домівок, військова поліція охороняла транзитний табір Вестерборк, а місцевий персонал залізниці забезпечував безперебійну логістику. “У Нідерландах транспорт працює так гладко, що приємно бачити”, — говорив Ейхман про депортацію голландських євреїв до таборів смерті.
З Вестерборка вийшло 95 поїздів, у кожному — понад тисяча пасажирів (у Бельгії в 1943 один такий транспорт успішно відбили). Спішно полетівши до Лондона після нацистського вторгнення, королева Вільгельміна ніяк не виявила співчуття до жертв. Втім, сьогодні ситуація з антисемітизмом у Бельгії та Нідерландах приблизно однакова.
(Не)обмежений доступ
Доступ до списку колаборантів, всупереч гучним заголовкам, не зовсім публічний. Ви дійсно можете набрати на сайті прізвище, скажімо, Арнольда ван ден Берга, якого називають найімовірнішим зрадником родини Анни Франк. Але справу можна подивитися, лише замовивши її в архіві в Гаазі та приїхавши туди особисто. Фотографування потребує спеціального дозволу. Це теж великий прогрес, адже раніше справи були доступні лише родичам — як жертв нацизму, так і самих посібників.
Нинішньому кроку, радше тактичному, ніж практичному — передували тривалі суперечки. По-людськи їх зрозуміти можна, адже майже нікого з колаборантів вже немає серед живих, та й доступні дані архіву стосуються тільки померлих. Однак їхні нічого не знаючі нащадки можуть раптово отримати неприємний сюрприз у вигляді батька-нациста або дідуся — таємного інформатора гестапо.
У Нідерландах діють групи, що вимагають обмежити доступ до архівів. Цікаво, що вони складаються не лише з нащадків пронацистських дідусів, але й з онуків жертв. Вони вважають, що до публікації шокуючих матеріалів слід підходити обережно: і діти, і онуки нацистів ні в чому не винні.
Ханс Рендерс, професор історії в Університеті Гронінгена, зазначив, що лише близько 15% справ дійшли до суду, і безліч кейсів відхилили. Онлайн-база даних містить імена підозрюваних, а також дату та місце народження. Не уточнюється, чи був визнаний винним конкретна людина, або — в якій формі колабораціонізму його підозрювали.
Більшість справ було розглянуто до 1950 року, і документи спеціального суду, включаючи поліцейські звіти, показання свідків, речові докази та фотографії, були поміщені в архів з обмеженням доступу на період у 75 років. І ось цей термін минув. Історики очікують, що в міру розширення доступу до файлів інтерес громадськості зросте. Вже зараз, з урахуванням обмежень на дозволених відвідувачів, архів отримує від п’яти до шести тисяч інформаційних запитів на рік. Але не факт, що це привід для оптимізму.
Досвід інших держав
Ідея розкриття таких даних не нова. Питання про співпрацю з нацистами не дає спокою багатьом країнам, які колись були окуповані Німецьким рейхом.
Доступ до архівів, подібних до архівів Нідерландів, був обмежений протягом десятиліть на підставі як європейських, так і національних законів про недоторканність приватного життя.
Проте у 2015 році Франція відкрила великий архів документів, пов’язаних із судовим переслідуванням військових злочинців, які постали перед трибуналами. Публічний доступ до приблизно 200 000 документів пролив світло на багато аспектів співпраці уряду Віші з нацистами.
У 2020 році Ватикан відкрив архіви з 2 700 файлів, пов’язаних з історією Голокосту. Вони проливають світло на відносини Папи Пія XII з нацистською Німеччиною.
Можливо, аналогічний проект захоче здійснити новий президент Аргентини з його демонстративним філосемітизмом і чималою кількістю нацистських злочинців, які знайшли притулок у його країні.
Після Другої світової минуло 80 років. Багато злочинів не мають терміну давності, але при цьому широко розтиражований у пресі процес 91-річного Івана Дем’янюка викликав суперечливі почуття: на одній чаші терезів причетність Дем’янюка до майже 28 тисяч смертей в’язнів Собібора, а на іншій — його очевидна недієздатність. Можливо, він перебільшував власну немічність перед камерами. І, зрозуміло, що цей процес був уже не про нього — а про світ, який він представляв.
У 2016 році 94-річний колишній охоронець концтабору Освенцім Райнхольд Ганнінг постав перед судом на заході Німеччини за звинуваченням у співучасті у вбивстві 170 000 осіб. І навпроти став його ровесник, який вижив у концтаборі Леон Шварцбаум, закликавши сказати правду, “оскільки ми обидва незабаром постанемо перед творцем”…
Чверть покоління Z у Нідерландах вважають Голокост міфом
Злочинців вже практично немає в живих, і жертв також залишилося дуже мало. Тож єдина надія щось комусь пояснити — архіви. Хоча і на них надії майже немає. Дослідження Claims Conference від 2023 року показало, що майже чверть покоління Z у Нідерландах вважають Голокост міфом, а понад половина — не визнають, що він відбувався в їхній країні. У цій ситуації списки посібників нацистів мають висіти на кожному стовпі, особливо після листопадових подій в Амстердамі.
Залишилося назвати одне ім’я, точно позначене в голландському архіві — Анс Ван Дейк. Єврейка, яка спочатку допомагала своїм співвітчизникам. Її саму здав невідомий, чиє ім’я, ймовірно, також є в цьому архіві. Ван Дейк потрапила до Бюро у справах євреїв Служби безпеки (СД). Прагнучи уникнути покарання, вона погодилася служити нацистам. Ван Дейк пропонувала євреям притулок (за даними інституту Гюйгенса — за чималі гроші), після чого видавала їх СД, а крім того — завербувала ще пару жінок, які згодом робили те ж, що й вона. На її совісті майже 150 жертв. Ван Дейк — єдина жінка в Нідерландах, страчена за колабораціонізм. Перед смертю вона прийняла католицтво.
Автор: Нателла Болтянська
На фото: заарештовані євреї Амстердама
Фото: Wikipedia
