Нетаньягу знову зміцнює позиції ХАМАСу й передає долю Ізраїлю до рук Туреччини та Катару
Саміт миру в Шарм-еш-Шейху мав стати історичним моментом надії — моментом завершення війни, звільнення заручників і початку нової, безпечнішої епохи в регіоні. Але кожен, хто придивився до країн, що очолили угоду, одразу зрозумів: щось пішло принципово не так. Чотири держави, що підписали її — Єгипет, Катар, Туреччина та США, — створили небезпечну реальність, у якій саме ті країни, що роками підтримували ХАМАС, фінансували його та захищали, тепер тримають у руках ключі до безпеки регіону й майбутнього відновлення Гази.
Варто звернути увагу на тих, кого там не було: Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати — помірковані, прагматичні арабські держави, з якими Ізраїль за останнє десятиліття вибудував безпрецедентну співпрацю у сферах безпеки, економіки та протидії Ірану.
Відсутність спадкоємного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана та президента ОАЕ Мухаммеда бін Заїда — зовсім не дрібниця. Це чітка й жорстка політична заява, яку Ізраїль має зрозуміти. Ер-Ріяд і Абу-Дабі заздалегідь дали зрозуміти: їхня участь у програмі відбудови Гази залежить від одного простого пункту — роззброєння ХАМАСу та усунення його з сектора як організації чи руху. На їхню думку, доки ХАМАС залишається в Газі, регіон не може бути безпечним, адже вони вбачають у ньому небезпечне відгалуження руху «Брати-мусульмани» та Ірану — терористичну структуру, що знищує будь-яку перспективу тривалого миру. Це ключова умова просто зникла з плану Трампа. Тому Саудівська Аравія й ОАЕ цілком слушно назвали текст угоди «занадто м’яким» і «гнучким» щодо ХАМАСу.
Так, угода привела до завершення бойових дій і повернення заручників, але вона не гарантує кінця ХАМАСу й не приведе до його краху. Навпаки — створила для нього нову платформу для відновлення, реорганізації й повернення до дії серед руїн Гази. Катар, який був головним фінансовим і пропагандистським донором ХАМАСу до й після 7 жовтня, та Туреччина, що перебуває під ідеологічним впливом «Братів-мусульман», тепер саме ті, хто відповідає за «день після» у Газі — замість Саудівської Аравії й Еміратів.
ХАМАС досі залишається «активом» у сприйнятті Нетаньягу, який, замість того щоб будувати новий регіональний порядок із Еміратами та Саудівською Аравією, дозволяє Катару й Туреччині відновити терористичну організацію.
Ця ситуація становить реальну загрозу безпеці Ізраїлю. І це не технічна помилка, а прямий результат політики безвідповідальності з боку прем’єр-міністра. Це серйозна дипломатична поразка, що є не випадковістю, а логічним наслідком свідомого вибору.
Нетаньягу знову віддав перевагу власному політичному виживанню, а не національним інтересам, — і залишив вакуум, який заповнили найрадикальніші сили. Замість того щоб використати підтримку США та угоди Авраама для створення регіональної коаліції поміркованих держав, він дозволив Катару й Туреччині взяти контроль і повернути ХАМАС до життя. Так виглядає продовження небезпечної концепції Нетаньягу, за якою «ХАМАС — це актив». Роками він підтримував владу ХАМАСу в Газі, щоб послабити Палестинську адміністрацію та зміцнити власне правління. І зараз, коли Ізраїль мав рідкісний шанс на стратегічні зміни в Газі та в усьому регіоні, Нетаньягу знову обрав ХАМАС — знову пожертвувавши безпекою держави.
Вже зараз, одразу після початку реалізації угоди, з Гази надходять повідомлення: ХАМАС знову демонструє силу, залякує населення, розправляється з членами місцевих міліцій, створених за підтримки Ізраїлю, й намагається взяти під контроль механізми розподілу допомоги. Міжнародного механізму, здатного це зупинити, просто не існує. Вражаюче військове досягнення Ізраїлю, здобуте кров’ю солдатів і цивільних, знову розчиняється на тлі дипломатичної поразки.
Відповідальна країна будує свою безпеку на союзі з поміркованими сусідами — Саудівською Аравією, ОАЕ, Єгиптом і Йорданією, — а не передає свою долю в руки Туреччини та Катару, які ототожнюють себе з «Братами-мусульманами» й фінансують тих, хто вбивав та викрадав ізраїльтян. Безпека Ізраїлю не може залежати від держав, що його ненавидять.
Передавши сферу «дня після» у Газі країнам, на чиї гроші було вчинено бійню в прикордонних кібуцах, Нетаньягу нагородив ХАМАС. Він дав Катару й Туреччині вплив — і дав світові зрозуміти, що Ізраїль відмовився від фундаментальних принципів своєї безпеки. У момент, коли Ізраїль не висуває власної політичної ініціативи для захисту національних інтересів, а політичні розрахунки переважають над міркуваннями безпеки, держава слабшає, а її вороги — посилюються.
Яїр Голан, «ХаАрец»
Фото: AP Photo Alex Brandon
