Нетаньягу виставив Трампа посміховиськом у Катарі — і не поніс за це відповідальності
Це могло б здатися кумедним — спостерігати суперечки між урядом Біньяміна Нетаньягу та адміністрацією Дональда Трампа щодо ізраїльської атаки в Катарі минулого тижня, коли обидві сторони намагалися узгодити єдину версію того, що саме сталося за кілька годин до удару по Досі.
Але коли на кону людські життя, у цій публічній перепалці немає нічого смішного. Це ще один приклад того, як Нетаньягу та його команда виставляють президента США посміховиськом — і при цьому не несуть жодної відповідальності.
Одразу після авіаудару по керівництву ХАМАСу в Досі США поспішили випустити заяву, дистанціюючись від бомбардування в очікуванні різкої реакції Катару та інших країн Перської затоки. Канцелярія Нетаньягу, своєю чергою, зберігала навмисну двозначність, не уточнюючи, що саме і коли було відомо Трампу.
Подальші витоки з ізраїльських джерел поставили під сумнів слова Трампа про те, що він дізнався про напад лише безпосередньо перед ним. Найгучнішою стала публікація Барака Равіда в Axios, згідно з якою Нетаньягу подзвонив Трампу приблизно за 50 хвилин до вибухів у Досі. Ця інформація стала сенсацією через можливі наслідки для відносин США та Катару, а також стривожила інші країни Затоки.
Неназвані співробітники Білого дому у відповідь закликали ізраїльські джерела «порозумнішати» та припинити суперечити заявам Трампа. Це показало слабкість і відсутність рішучості у Вашингтоні, який, як і адміністрація Байдена, не вміє захищати власні інтереси на Близькому Сході, особливо коли вони вступають у конфлікт із політичними потребами Нетаньягу.
Сам удар, який Нетаньягу спершу поспішив відсвяткувати, швидко перетворився на джерело ганьби: він не знищив керівництво ХАМАС, ускладнив переговори про звільнення заручників і викликав міжнародну хвилю осуду Ізраїлю, водночас згуртувавши арабський світ навколо Катару. До того ж ізраїльські військові та розвідники заявили, що виступали проти цієї операції, але прем’єр реалізував її всупереч їхній думці.
Попри це Нетаньягу не визнає власної відповідальності й намагається переконати ізраїльтян, що удар було погоджено з Трампом, популярнішим в Ізраїлі, ніж сам прем’єр. Ймовірно, його оточення сподівається, що «президентська печатка схвалення» допоможе представити провал як успіх.
Трамп замість того, аби жорстко зупинити такі спроби, дозволяє їм тривати. І це не поодинокий випадок — від початку свого другого терміну він будує стосунки з Нетаньягу саме так. Найпоказовіший приклад — його згода на зрив перемир’я та відновлення війни в Газі пів року тому, коли Нетаньягу пообіцяв швидку перемогу над ХАМАС.
Ця обіцянка виявилася брехнею. І поки Трамп не вирішить покласти край цій проблемі, війна в Газі триватиме, частина заручників, яких можна було врятувати, загине, а мрія президента США про Нобелівську премію миру на Близькому Сході остаточно зруйнується.
Амір Тібон для газети «ХаАрец».
Фото: AP Photo Evan Vucci
