Нетаньягу не терпиться звільнити главу ШАБАКу, але він чекає на відповідний момент
Останніми днями з новою силою почали ширитися чутки про намір Біньяміна Нетаньягу негайно відправити у відставку главу ШАБАКу Ронена Бара. Прем’єр-міністр, який не надто приховує свої плани, ще в листопаді минулого року вже пробував запустити цю ідею, однак потім відклав її до більш зручного моменту. Тепер, можливо, він вирішив, що саме час звільнити Бара.
Без сумніву, Нетаньягу хоче позбутися Бара – насамперед через дві справи, які розслідує ШАБАК. Перша стосується передачі секретної розвідувальної інформації німецькому журналу Bild з метою підтримки пропагандистської кампанії прем’єра щодо звільнення заручників. Друга справа пов’язана з кампанією з покращення іміджу Катару, яку розробили радники Нетаньягу.
Глава уряду хоче відправити у відставку Бара ще й для того, щоб остаточно закріпити вигідний йому наратив щодо подій 7 жовтня. Згідно з цією версією, відповідальність за катастрофу і численні провали несуть лише сили безпеки, а не сам Нетаньягу та його уряд.
Після відставки начальника Генштабу Герці Халеві Ронен Бар, який відігравав ключову роль у переговорах щодо звільнення заручників, став головною мішенню прем’єр-міністра. Нетаньягу добре розуміє, що момент для звільнення глави ШАБАКу от-от настане. День, коли будуть опубліковані результати внутрішнього розслідування ШАБАКу щодо подій 7 жовтня, наближається.
Кампанія проти Бара
Кампанія з дискредитації Бара триває – від його виключення з групи, що веде переговори про звільнення заручників (разом із главою «Моссаду» Давідом Барнеа), до цілеспрямованих інформаційних атак та нових витоків про його швидку відставку. Усе це має змусити Бара піти у відставку добровільно, як це зробив начальник Генштабу.
Але, на відміну від Халеві, Бар не збирається йти сам. За словами джерел, він хотів би взяти на себе відповідальність за провал 7 жовтня та подати у відставку, але не може зробити цього прямо зараз. Його боротьба з Нетаньягу за майбутнє ШАБАКу ще не завершена. Водночас у самій службі його підтримують майже одностайно.
«Бар перебуває у вигідному становищі, тому що він бореться не за себе, а за всю організацію», – заявило джерело в ШАБАКу.
Урядові джерела вважають, що, попри те, що публікація внутрішнього розслідування створює Нетаньягу зручний привід для звільнення Бара, він навряд чи ризикне зробити це прямо зараз.
По-перше, переговори про продовження першого етапу угоди з ХАМАСом ще тривають. По-друге, якщо вони зірвуться, у секторі Газа можуть відновитися інтенсивні бойові дії.
Враховуючи, що суспільна думка стабільно схиляється до підтримки звільнення заручників, звільнення глави ШАБАКу, який від початку війни демонструє глибоку залученість у це питання (на відміну від уряду), може стати новим каталізатором масових протестів.
Відставка Бара також може викликати невдоволення адміністрації США, представник якої, Стів Віткофф, знайшов із ним спільну мову. Але, попри все це, Нетаньягу продовжує нагнітати атмосферу, щоб, як і у випадку з міністром оборони Йоавом Галлантом, привчити суспільство до думки про неминучість відставки Бара.
Нові загрози – тепер юридичній радниці уряду
Загроза звільнення нависла також над головною юридичною радницею уряду Галі Бахарав-Міара. На цьому тижні міністр зв’язку Шломо Караї заявив, що вона буде відправлена у відставку протягом двох тижнів. Однак його партнери по коаліції відреагували на цю заяву зневажливо, зазначивши: «Бахарав-Міара піде у відставку тоді ж, коли буде закритий суспільний мовник КАН».
Утім, загрози Караї не безпідставні. Міністр юстиції Ярів Левін планує подати офіційну скаргу на Бахарав-Міару до урядової комісії з відбору кандидатів на високі посади.
Навіть якщо це станеться і комісія розпочне розгляд претензій уряду до радниці, цей процес займе багато часу. Урешті-решт, свою позицію має представити й сама Бахарав-Міара. Із високою ймовірністю комісія, яка затверджувала її призначення, підтримає рішення уряду про її звільнення.
Політичні чистки на тлі національної трагедії
Послідовні спроби звільнення високопосадовців і погрози на їхню адресу тривають навіть у дні, коли вся країна оплакує загиблих у полоні ХАМАСу громадян і проводить їх в останню путь.
Проте ці дії є частиною політики уряду. Виснажене й змучене безперервним болем суспільство сприймає їх як звичне явище, яке не заслуговує особливої уваги.
Але насправді ситуація інша: уряд вдається до агресивних методів, які більше нагадують дії мафії. Він намагається використати загальну скорботу і тривогу за долю заручників у власних політичних цілях – щоб усунути з посади тих, хто йому не вигідний.
Фото: Кобі Гідеон, GPO
