Нетаньягу намагається зменшити шкоду від «спартанської промови», але реальність бере гору
Попри спроби у «Лікуді» представити невдалу «спартанську промову» прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу як успішний виступ для своєї бази, високопоставлені члени партії швидко визнали, що ця заява була проблемною й краще б її взагалі не пролунало. «Коли Нетаньягу говорив про автаркічну економіку, було доволі зрозуміло, що він мав на увазі зброю, а не пшеницю. Але краще б ця фраза не звучала зовсім. Ми теж не хочемо бути Спартою», — сказав співрозмовник, близький до оточення прем’єра.
Дехто вважає, що в тій промові Нетаньягу вдалося загострити картину для своєї бази й зобразити ізоляцію Ізраїлю наслідком лише «європейського антисемітизму, підсиленого мусульманською імміграцією».
Додатковий наратив про «напад зліва» після промови лише посилив образ жертви. Однак на практиці наслідки стали несподіваними навіть для самого Нетаньягу: біржа обвалилася, інвестори злякалися, і він був змушений терміново скликати пресконференцію для пояснень. Тепер прем’єр намагається скоротити втрати та вийти з кризи, яку сам і створив.
«Спартанська промова» стала рідкісним «виходом із ролі». Протягом років Нетаньягу стверджував, що Ізраїль — регіональна держава, яка перемагає ворогів і перекроює Близький Схід, а різанина 7 жовтня — нібито «дивовижний поштовх» цього процесу. Тож випадкова фраза пролунала як небезпечний сигнал: чи це обмовка, чи прояв манії величі, відірваної від реальності, — у будь-якому разі вона свідчить про глибокі проблеми з базовими судженнями прем’єра. Навіть у поясненнях він звучав плутано, напружено й непереконливо.
За даними «ХаАрец», у кабінеті були міністри, які попереджали: операція в Газі може стати «динамікою передбачуваного зав’язання», і що ніхто не знає, що буде «наступного дня» після руйнування анклаву. Та рішення будь-якою ціною знищити Газу ухвалив сам Нетаньягу — не лише крайні праві.
За кілька годин до пресконференції Нетаньягу генерал у відставці Гаді Айзенкот зареєстрував нову партію. Цей крок готувався давно після його розриву з Бенні Ганцем. Перед Айзенкотом дві опції: або створення центристсько-лівої платформи з Яіром Лапідом (і, можливо, Яіром Голаном), або участь у крос-блоковому проєкті «Союз тих, хто служить» разом із Нафталі Беннетом та, можливо, Авігдором Ліберманом. Це головна дилема в підготовці опозиції до майбутніх виборів, дата яких поки що невідома.
Равіт Хехт для газети «ХаАрец».
Фото: Ronen Zvulun Pool Photo via AP
