Нетаньягу ігнорував гуманітарну катастрофу в Газі. Тепер він намагається її стримати

Серйозність гуманітарної кризи в Газі, що поглиблюється, та різка міжнародна реакція, яку він викликав, стали очевидними на тлі поспішних дій Ізраїлю.

Поки офіцери ЦАХАЛу виступали у ЗМІ з запереченням фактів голоду в секторі, прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу різко змінив політику: вперше ізраїльські ВПС скинули гуманітарні вантажі з повітря, а армія оголосила про «гуманітарну паузу» у боях, дозволивши конвоям ООН проходити спеціально виділеними коридорами, починаючи з неділі.

Ці рішення ухвалювалися поспіхом і в паніці у вихідні — без консультацій з лідерами месіанських правих фракцій коаліції Нетаньягу.

Понад чотири місяці після зриву перемир’я з ХАМАСом та відновлення бойових дій Ізраїль змушений визнати, що зайшов у глухий кут. Ані посилення військового тиску, ані жорсткіший контроль над гуманітарною допомогою не наблизили його до угоди про звільнення заручників. Парадоксально, але позиції ХАМАСу, можливо, навіть зміцнилися.

Цього разу попередження були абсолютно чіткими. Та уряд заплющив очі й затулив вуха. Ще у березні «ГаАрец», як і низка інших ЗМІ, повідомляла в реальному часі, що відновлення бойових дій було спрямоване на повернення до коаліції міністра нацбезпеки Ітамара Бен-Ґвіра та його фракції «Оцма єгудіт» після того, як вони вийшли з неї на знак протесту проти січневої угоди щодо заручників. І при цьому наголошувалося, що поновлення боїв навряд чи змінить хід війни.

Детальні репортажі підкреслювали безрезультатність операцій ЦАХАЛу, масштаб загибелі та руйнувань, а також нездатність підтримуваного США Гуманітарного фонду Гази — організації, що відверто підтримує Ізраїль — реалізувати свої амбітні цілі з розподілу продовольства. За останній тиждень ситуація остаточно переросла в масштабну катастрофу — як на місці, так і в очах світової спільноти.

Ознаки голоду — або умов, наближених до голоду — ширяться по всьому сектору. І хоча очевидно, що не всім повідомленням можна довіряти і ХАМАС використовує кризу у пропагандистських цілях, лишається сумнівним, чи має це вже якесь значення.

Масштаб катастрофи вже настільки великий, що знову привернув увагу світу до страждань понад двох мільйонів палестинців у Газі. І мова йде не лише про Європу чи арабський світ: навіть прихильний до Ізраїлю президент США більше не може залишатися осторонь.

Переговори про звільнення заручників, які й так були у глухому куті, наразі повністю зірвано. ХАМАС, відчувши перевагу на тлі глобального обурення діями Ізраїлю, використовує ситуацію, щоб зміцнити свої позиції на переговорах. Ізраїль і США оголосили про зупинку переговорів у Катарі, а президент США Дональд Трамп звинуватив у зриві ХАМАС, додавши своє трактування: можливо, припустив він, лідери ХАМАСу просто хочуть померти.

Поки що обіцянки Ізраїлю і США шукати альтернативні шляхи просування переговорів не дали відчутних результатів. Світова спільнота зосереджена на пошуку термінових рішень для пом’якшення гуманітарної кризи в Газі та тиску на Ізраїль з метою припинення бойових дій. Навіть уряд Нетаньягу, можливо, вже розуміє, що час для нового військового наступу зараз — невідповідний.

Хто приймає рішення?

У такі похмурі моменти варто нагадати, хто привів Ізраїль до нинішнього становища в Газі. Все це відбувалося, коли ЦАХАЛ уже завдав значної шкоди ХАМАСу за попередній рік, і здавалося, що в січні зусилля Трампа підвели обидві сторони до можливої угоди, яка могла б покласти край війні — хай і не остаточний.

Саме в цей момент міністр фінансів Бецалель Смотрич — інфантильний мегаломан за всіма мірками — два місяці тому, саме в цю неділю, написав своїм підписникам на платформі X:

«Запам’ятайте цей день (початок доставки допомоги цивільному населенню через GHF у спосіб, що не дозволяє ХАМАСу її перехопити). Це переломний момент у війні, з Божою допомогою, який призведе до перемоги та знищення ХАМАСу. Краще пізно, ніж ніколи».

Смотрич разом із пропагандистськими медіа Нетаньягу проігнорували попередження про те, що GHF не зможе досягти своїх амбітних цілей, враховуючи, що фонд мав доступ лише до кількох центрів розподілу на півдні Гази.

Вони чудово знали, що добиратися до цих центрів вкрай небезпечно, а район охоплений важким хаосом — значною мірою спричиненим ізраїльськими військовими операціями, — але продовжували вірити в ілюзію повного контролю Ізраїлю над територією та процесом доставки допомоги, вважаючи, що це зрештою призведе до «добровільної міграції» палестинців з Гази через Синай.

І все ж основна відповідальність лежить на Нетаньягу. Прем’єр-міністр знає, що немає військового способу врятувати заручників живими, що ХАМАСу байдуже до долі населення Гази, і що чинні заходи лише затягують війну без мети та кінця.

З початку року в Ізраїлю були можливості досягти припинення вогню — хай і на складних умовах — і розпочати відновлення армії та суспільства. Але Нетаньягу їх проігнорував, бо для нього важливішим було збереження коаліції. Він боявся, що Смотрич і Бен-Ґвір вийдуть з уряду, що спричинить дострокові вибори.

Тепер Нетаньягу діє навмання під зростаючим міжнародним тиском. Можливо, вже надто пізно щось виправити: ХАМАС ще більше закріпиться, спираючись на зростаючу міжнародну підтримку палестинців, тоді як Ізраїль опиниться перед жорсткою дилемою — між безглуздою ескалацією бойових дій і вимушеним припиненням вогню без звільнення двадцяти живих заручників і тіл тридцяти загиблих, які утримує ХАМАС.

Сподівання й очікування вже давно значною мірою покладаються на Трампа. Якщо йому вдасться зосередитися і подолати свою неуважність, він ще може укласти якусь угоду між Ізраїлем і ХАМАСом. Зрештою, Трамп усе ще прагне отримати цьогорічну Нобелівську премію миру і гостро потребує дипломатичних досягнень.

Тим часом ізраїльські солдати продовжують гинути та отримувати поранення в Газі, навіть попри те, що значна частина суспільства більше не розуміє, яка мета триваючих боїв. У суботу помер резервіст інженерних військ, який зазнав важкого поранення під час вибуху минулого тижня. У неділю вранці ЦАХАЛ повідомив, що офіцер і солдат загинули в суботу в результаті вибуху в районі Хан-Юніса на півдні сектору Газа.

Амос Харель, «ХаАрец»

Фото: AP Photo/Abdel Kareem Hana