Нетаніягу затіяв новий трюк, щоб взяти під свій контроль військову розвідку
Прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу, який невтомно намагається взяти силові структури під свій контроль, намагається провернути черговий трюк. Він хоче ліквідувати підрозділ військової розвідки, що існує вже понад 50 років.
Його офіційну назву можна перекласти як «Відділ контролю». Однак більшості ізраїльтян воно відоме як «Іпха містраба» – це словосполучення у перекладі з арамейської мови означає «рівно навпаки».
Рішення про створення цього підрозділу було прийнято внаслідок провалу ізраїльської розвідки напередодні війни Судного дня. У 1973 році Єгипет і Сирія змогли застати Ізраїль зненацька. В результаті раптового нападу за 19 днів загинули 2700 ізраїльських солдатів. Вважається, що тоді єврейська держава опинилася на межі застосування ядерної зброї, наявність якої, втім, Ізраїль досі офіційно не визнає.
Державна комісія з розслідування під керівництвом судді Шимона Аграната звинуватила ЦАХАЛ і, в першу чергу, розвідуправління Генштабу, у неправильній інтерпретації фактів, що вказували на наближення війни. Але й політичному керівництву країни довелося розплатитися за провал. Прем’єр-міністр Голда Меїр та овіяний славою минулих років міністр оборони Моше Даян пішли у відставку.
Одна з головних рекомендацій комісії Аграната стосувалася створення нового аналітичного підрозділу військової розвідки. Він мав відігравати роль своєрідного дисидента, який завжди ставить під сумнів загальноприйняту точку зору. Цей підрозділ мав скептично оцінювати припущення своїх колег і, таким чином, підштовхувати їх до точніших висновків.
П’ятдесят років потому, 7 жовтня 2023 року, Ізраїль знову виявився заскочений зненацька варварським нападом бойовиків ХАМАСу. Вони вбивали, ґвалтували та викрадали всіх без розбору – і військовослужбовців, і цивільних осіб, включаючи жінок, старих і дітей, навіть немовлят.
Як і напередодні війни Судного дня, лідери Ізраїлю, включаючи найвищих генералів і керівників розвідки, виявилися сліпі. Вони ігнорували ознаки, які явно свідчили про те, що ХАМАС планує вчинити щось незвичайне.
Ці керівники не захотіли залишати зону комфорту і продовжували заколисувати себе доводами про те, що ХАМАС слабкий і не має ресурсів для ведення масштабної війни, і що його керівництво зацікавлене в економічному розвитку сектора Газа, а не в конфронтації з найпотужнішою армією на Близькому Сході.
Але, на відміну від 1973 року, цього разу прем’єр-міністр не має наміру йти у відставку. Нетаніягу відмовляється визнати свою відповідальність за трагічні події 7 жовтня та війну, що послідувала за ними. Вона триває вже понад рік, і Ізраїлю доводиться вести її на кілька фронтів – від сектора Газа та Лівану до Ірану та Ємену.
Замість цього Нетаніягу та його оточення ведуть агресивну боротьбу в інформаційному просторі. Її мета – зняти провину з прем’єр-міністра і повністю перекласти її на керівників армії та розвідки. Дійсно, ці офіцери несуть відповідальність за найстрашніший день в єврейській історії з часів Голокосту. Але на Нетаніягу та його праворадикальному уряді відповідальність лежить анітрохи не менша.
Протягом останніх тижнів надбанням гласності стало кілька історій, що нагадують мафіозну змову. Нетаніягу та деякі його наближені підозрюються у підробці стенограм нарад, що відбулися за кілька годин до нападу ХАМАСу 7 жовтня, та у знищенні документів.
Поліція також розслідує підозри про те, що керівник апарату прем’єр-міністра Цахі Браверман намагався шантажувати офіцера Генштабу з тим, щоб змусити його внести зміни до протоколу. (Браверман це повністю заперечує і погрожує подати до суду на телерадіомовну корпорацію КАН, в ефірі якої прозвучала ця історія).
І ось тепер прем’єр-міністр хоче ліквідувати існуючий півстоліття підрозділ військової розвідки і створити замість нього новий, який він зможе повністю контролювати.
Амбітний депутат кнесету Аміт Халеві («Лікуд») вже розробив відповідний законопроект. Він передбачає створення нового розвідувального підрозділу при міністерстві голови уряду. Його керівник призначатиметься безпосередньо прем’єр-міністром, який також матиме право негайно звільнити його. Підрозділ буде укомплектований цивільними особами – колишніми військовими та співробітниками спецслужб, після звільнення в запас яких минуло не менше двох років.
Аміт Халеві повідомив, що прем’єр-міністр підтримує його пропозицію. Проте варто зазначити, що в своєму нинішньому вигляді законопроект Халеві підриває повноваження Ради національної безпеки, якою керує Цахі Ханегбі, вірний союзник Нетаніягу. Ханегбі повідомив, що виступить проти створення нового підрозділу, якщо він не входитиме до складу очолюваної ним ради.
Несподівано для багатьох на користь законопроекту Халеві виступив один з лідерів опозиції — колишній начальник Генштабу Гаді Айзенкот. Він заявив, що підтримує ідею створення нового розвідувального підрозділу за умови, що він підпорядковуватиметься військовому секретарю прем’єр-міністра або увійде до складу Ради національної безпеки.
Але противників у плану Халеві, за яким явно стоїть сам Нетаніягу, все одно більше. До їх числа входять керівники «Моссаду» та інших спецслужб. Так, у доповідній «Моссаду», представленій урядовій комісії з законодавства, висловлюється занепокоєння витоком секретних даних і компрометацією джерел розвідки.
У пропозиції Халеві існує певна логіка. Створення нового підрозділу може послужити різноманітності оцінок і висновків, і скоротити домінування військової розвідки при складанні оперативних прогнозів. Але навіть якщо це так, існує побоювання, що за цілком професійними міркуваннями криється таємний сенс.
Це може бути ще спроба політизації ЦАХАЛу та спецслужб, і зміцнення особистого контролю Нетаніягу над потоком секретної інформації. Це було його метою протягом усіх років перебування на посаді прем’єр-міністра. Наразі Нетаніягу безпосередньо підпорядковуються ШАБАК, «Моссад», Рада національної безпеки та Національне управління кібербезпеки.
Якщо прем’єр-міністру вдасться реалізувати свій новий план, професіоналізм, неупередженість та незалежність сил безпеки опиниться під ще більшою загрозою. Ці структури і так зазнають постійних нападів з боку Нетаніягу та його поплічників, які намагаються знищити ізраїльську демократію і замінити її авторитарним режимом.
Автор: Йосі Мельман
Джерело: «ХаАрец»
Фото: Amos Ben Gershom, GPO (cropped)
