Нетаніягу небезпечний для Ізраїлю. І звільнення Галанта — не останній крок, який він запланував

Ввечері 5 листопада прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніягу пішов на ризик, звільнивши міністра оборони Йоава Галанта. Він розраховує протягнути це рішення під прикриттям війни.

Очевидно, він вважає, що ізраїльтяни настільки втомлені, вигоріли та стурбовані постійною загрозою своїм життям, що не вийдуть масово на вулиці і не змусять його скасувати звільнення Галанта, як це сталося в березні 2023 року. Найближчі дні покажуть, чи зробив прем’єр велику політичну помилку.

Це був важкий вечір, мабуть, найпохмуріший з моменту різанини 7 жовтня. 13 місяців тому ХАМАС зробив ставку на раптовий напад на південь Ізраїлю — частково тому, що побачив, як Ізраїль безпрецедентно слабкий внутрішньо. Суспільство було розірване навпіл через спробу Нетаніягу провести судову реформу.

Тепер, коли війна все ще далека від перемоги — незважаючи на вражаючі досягнення обмовленої армії та силових служб в останні місяці, історія повторюється. Нетаніягу знову становить пряму загрозу демократії, і звільнення Галанта — не останній крок, який він запланував.

Рішення звільнити міністра оборони в розпал війни піднімає серйозне питання про здатність Нетаніягу й далі обіймати свою посаду, і, безумовно, лише посилює розуміння того, що головний пріоритет для прем’єр-міністра — його особисте та політичне виживання.

Тут знову виникла реальна загроза для безпеки держави. Згадаймо, що відбувається навколо нас: бойові дії на кількох фронтах, загроза ще однієї іранської ракетно-дронової атаки, що наближається, повне заморожування переговорів щодо звільнення заручників (доля яких Нетаніягу не хвилює) та військові кроки, спрямовані на анексію північної частини сектору Газа без найменшої публічної прозорості.

Окрім іншого, Галант був останньою «точкою контакту» з адміністрацією президента США Джо Байдена. Враховуючи велику напруженість у відносинах Нетаніягу з американцями, саме з Галантом вони координували всі військові дії.

Політичні експерти приписують рішення Нетаніягу кризі довіри між ним і Галантом, що триває. Вона включала розбіжності щодо напрямку війни, а також серйозні протиріччя щодо закону про непризов ультраортодоксів до ЦАХАЛу. Галант відмовився його підтримати. У своїй заяві для ЗМІ після звільнення він підкреслив: «Моя тверда позиція полягає в тому, що кожен, хто досяг призовного віку, повинен бути призваний на військову службу, він повинен служити в ЦАХАЛі та захищати Державу Ізраїль. Це більше не соціальна проблема. Це центральне питання нашого існування та нашого майбутнього — безпеки Держави Ізраїль та нашого народу».

На цьому тижні ультраортодоксальні партії чинили сильний тиск на Нетаніягу, щоб він дотримав свого слова і надав їхнім виборцям звільнення від військової служби — в той час як армія потребує тисяч додаткових бійців, а резервісти знемагають, несучи службу по 200 і більше днів на рік.

Проте є підстави підозрювати, що на цьому все не закінчиться. Очевидно, що навколо канцелярії прем’єр-міністра затягується петля досить серйозних розслідувань.

Одне з них стосується підозри, що військовий прес-секретар прем’єр-міністра Еліезер Фельдштейн злив закордонним ЗМІ незаконно здобутий ним секретний документ, чим завдав істотної шкоди розвідувальним можливостям ЦАХАЛу. Це розслідування ведуть розвідка ЦАХАЛу, ШАБАК і поліція Ізраїлю.

Нещодавно Фельдштейна було заарештовано за підозрою в тому, що він керував мережею співробітників військової розвідки, які вкрали секретну інформацію, внесли до неї зміни, а потім відправили іноземним ЗМІ. Все це для того, щоб зняти тиск на Нетаніягу щодо звільнення заручників. Ці підозри цілком можуть поширитися й на інших довірених осіб Нетаніягу і включати в себе використання інших секретних матеріалів.

Другий скандал стосується підозр у тому, що канцелярія прем’єр-міністра вносила зміни до протоколів і стенограм нарад, щоб зняти з уряду відповідальність за провал 7 жовтня 2023 року. Про це ЗМІ повідомили 5 листопада, за кілька годин до звільнення Галанта.

Перед цим, 4 листопада, Нетаніягу вкотре поскаржився на юридичного радника уряду Галі Бахарав-Міару. Тоді здавалося — що через її роль у кризі з ультраортодоксами, але насправді, вочевидь, через розслідування проти канцелярії.

Напрямок зрозумілий, і його вже представили ввечері 5 листопада наближені Нетаніягу. Прем’єр-міністр хоче провести масштабну чистку під різними приводами, звільнивши всіх охоронців законності, що залишилися: Бахарав-Міару, директора ШАБАКу Ронена Бара (чиї підлеглі «чисто випадково» ведуть розслідування проти Фельдштейна) і заодно начальника Генштабу ЦАХАЛу Герці Халеві.

Міністр оборони Ісраель Кац, якого Нетаніягу призначив на заміну Галанту, має допомогти йому змістити Халеві. З 7 жовтня 2023 року Нетаніягу прагне змістити всіх відповідальних за катастрофу, крім найвищого та найважливішого з усіх — самого себе.

Тепер керівникам силових відомств доведеться вирішувати, що робити. Чи стерплять вони звільнення Галанта та інші відставки, які майже напевно підуть за цим? А з іншого боку — чи зможуть вони «покинути корабель» у розпал війни, коли життя мирних громадян у небезпеці, а солдати воюють у Газі та Лівані?

Розгнівані ізраїльтяни, які вийшли на вулиці у вівторок увечері, зіткнулися з поліцією, очолюваною Даніелем Леві — людиною, абсолютно непридатною для своєї посади. Така ж картина може незабаром виникнути й в інших службах безпеки.

Нетаніягу перевершив самого себе у вівторок увечері, роздаючи компліменти Ісраелю Кацу. «Він відомий як «бульдозер», він поєднує відповідальність і рішучість, спокійну рішучість, і все це дуже важливо для керування воєнними діями», — заявив прем’єр-міністр про свого соратника, який, на відміну від Галанта, не має військового досвіду. Цікаво, що були роки, коли ці двоє говорили один про одного зовсім по-іншому…

Хоча Кац давно у складі кабінету безпеки, у нього немає жодного досвіду ні у військовій, ні в близьких сферах. Він легковажний призначенець, чия єдина мета — служити Нетаніягу, як слухняна маріонетка.

Галант — жорстка, складна людина, яка в минулому припускалася промахів щодо верховенства закону (згадаймо той факт, що він стояв поруч з Нетаніягу на тій ганебній фотографії на початку суду над прем’єром). Але впродовж усієї судової реформи та війни він був голосом відповідальності, здорового глузду і совісті та надавав армії надзвичайно важливу підтримку на тлі отруйних нападок.

Кац, якого переважно пам’ятають за серією ідіотських твітів після того, як він став міністром закордонних справ, не підходить для того, щоб обійняти таку важливу посаду в такий складний час.

Завдяки цьому кроку Нетаніягу, вочевидь, стабілізував свою правлячу коаліцію. Водночас він піддає ізраїльське суспільство ще одному потрясінню, абсолютно непотрібному під час війни, і тим самим ставить під загрозу національну безпеку.

Цей уряд одночасно звільняє ультраортодоксів від призову, зриває угоду щодо звільнення заручників і саботує створення комісії з розслідування провалу 7 жовтня. І людина, яка його очолює, сповнена рішучості уникнути відповідальності за найбільшу катастрофу в історії країни.

На його думку, для досягнення цієї мети годяться будь-які засоби — особливо ті, що продовжують руйнувати нашу демократію.

Автор: Амос Харель

Джерело: «ХаАрец»

Фото: Nir Elias/Pool Photo via AP