“Не кидайте мого батька!”. Родини заручників благають піти на угоду
Родини заручників, яких утримує ХАМАС, дали прес-конференцію ввечері 7 лютого – після брифінгу прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу.
Рідні викрадених вимагали якнайшвидшого укладання угоди з ХАМАСом та звільнення заручників. Судячи з сьогоднішнього виступу Нетаніягу, Ізраїль відкидає таку угоду. Проте ЗМІ повідомляли, що завтра в Каїрі пройде черговий раунд непрямих переговорів щодо угоди.
«Перед зустріччю на найвищому рівні в Каїрі звільнені заручники хотіли б передати чіткий сигнал прем’єр-міністру, військовому кабінету та громадянам Ізраїлю. Ми знаходимося у надзвичайній ситуації. За кілька днів долю викрадених буде вирішено», — відкрив прес-конференцію представник Штабу сімей викрадених Хаїм Рубінштейн.
16-річна Сахар Кальдерон, звільнена з полону разом зі своїм братом Ерезом, попросила повернути їхнього батька, який залишається в руках терористів.
«7 жовтня мене викрали з дому, і я тут, щоб кричати про свій біль, — сказала вона. — Я роблю все, щоб батько повернувся. Вбивці тримають його у полоні вже 124 дні. Ви хоч уявляєте, що таке там один день? Чому мене, 16-річну дівчину, на два місяці поховали там живцем?».
«Я живу та дихаю, але моя душа вбита. Ви знаєте, що таке, коли терорист годинами дивиться на тебе, з жагою вбивства в очах? Смертельний страх, що тебе зґвалтують, і залишається лише мовчати та чекати».
«Я просто сказала собі: а де мій уряд? Дякую, що витягли мене. Але як щодо мого батька, якого залишають напризволяще, щодня заново, не знаючи, виживе він чи помре, — нагадала Сахар. – Я просто хочу обійняти його. Ви підвели так багато людей. Будь ласка, не кидайте мого батька та всіх, хто там залишається. Врятуйте живих – мертвих вже неможливо врятувати».
Шарон Алоні-Куніо, звільнена з полону ХАМАСу разом із трирічними дочками Еммою та Юлі, закликала політиків діяти негайно.
«Ми звертаємось сьогодні до Сари та Біньяміну Нетаніягу, до Галанта, Ганца, Дермера та Айзенкота. Ми досягли моменту істини, найжахливішого моменту, коли вам судилося вирішити, кому жити, а кому померти. Хто повернеться, а хто стане здобиччю звірів в людській подобі, — сказала вона. – 136 людей, 136 світів чекають у тунелях, без кисню, води, їжі та надії. Ціна важка, нестерпна. Але якщо ми залишимо їх напризволяще, це ляже історичною плямою на багато поколінь».
72-річна Адіна Моше, звільнена заручниця з Нір-Оз, звернулася особисто до Нетаніягу.
«Я хочу звернутися до прем’єр-міністра та його родини, – сказала вона. – Я була там [у полоні ХАМАСу], я відчувала все це, мені було боляче. Але мене звільнили. А мої друзі, і ті хлопчики та дівчатка, яких я виховувала, все ще там. Думаю, дехто з них уже не вижив. Я знаю, що вони не отримують необхідних ліків, що вони більше не там, де я була.
Нетаніягу, все в твоїх руках. Ти той, хто може [все змінити]. Я дуже боюся, що, якщо ви продовжите цю лінію, зі знищенням ХАМАСу, живими не залишаться заручники, яких можна було б звільнити».
Адіна Моше розповіла, що життя ізраїльтян на кордоні з Газою ніколи не було легким.
«Ми охороняли ці кордони багато років, ми не тікали, навіть коли нас бомбили, — сказала вона. — Ми не евакуювалися навіть коли були сильні обстріли, ми залишалися там. Тому що ми любимо це місце і свою країну. Цього в мене не заберуть. Але хочу повернути свою країну, її мораль. Будь ласка, я проситиму знову і знову, звільніть бранців, залиште проблему ХАМАСу на завтра».
Фото: AP/Ohad Zwigenberg
