Наступний провал Нетаньягу він теж звалить на армійське керівництво
Минулого тижня депутат Кнесету Аміт Халеві був виключений фракцією «Лікуд» з парламентського комітету з питань зовнішньої політики та безпеки. Причиною стало те, що він відмовився голосувати за продовження наказу про мобілізацію резервістів, висловлюючи протест проти стратегії кампанії в Газі.
З початку війни Халеві гостро критикує оперативні плани ЦАХАЛу й лишається чи не єдиним голосом усередині коаліції, який наважується пробивати «міхур абсолютної перемоги» Біньяміна Нетаньягу. На його думку, перемога можлива лише за умови повного контролю над Газою, чого нинішній план не передбачає.
І дійсно, армія не отримала наказу захопити весь сектор — а навіть якби отримала, через нестачу особового складу реалізувати це було б неможливо. Проте без повного контролю та створення альтернативної влади ХАМАСу не вдасться забезпечити його повне усунення.
Американський військовий експерт Джон Спенсер, який хвалив дії Ізраїлю в нинішній війні, попереджав: «Ізраїль зазнає поразки, якщо не забезпечить створення альтернативної влади в Газі» (Foreign Affairs, серпень 2024). Без комплексного підходу, що включає безпеку, відновлення та цивільне управління, жодні військові досягнення не мають довготривалої цінності.
Однак Ізраїль не робить цього. Він уникає не лише прямого контролю, а й не допускає інших сил управління — адже ті неминуче будуть пов’язані з Палестинською автономією, а Нетаньягу досі дотримується політики ізоляції Гази від Західного берега, щоб заблокувати перспективу створення палестинської держави. Водночас він залежить від радикалів на кшталт Смотрича й Бен-Ґвіра, які мріють про депортації та заселення — по суті, етнічну чистку.
Якщо ХАМАС раптово не капітулює, ця війна — приречена. Наших солдатів відправляють на завідомо безперспективний фронт, який завершиться новими втратами, вбитими заручниками й гуманітарною катастрофою.
Ізраїльська демократія втрачає механізми стримування, а держава втягнута у війну, що переслідує лише політичні інтереси Нетаньягу. Якщо ж у ЦАХАЛі розуміють, що без альтернативної влади перемога неможлива, але мовчать і створюють ілюзію прогресу, то й вони несуть відповідальність.
Як мовчання армійського командування до 7 жовтня залишилось у пам’яті народу, так і нинішнє мовчання може вважатися зрадою. Якщо керівники системи безпеки не скажуть правду зараз — за майбутній провал Нетаньягу вони відповідатимуть разом із ним.
Автор — доктор Томар Персіко, дослідник Інституту Шалома Гартмана, редактор серії «Виклики демократії» Центру Рубінштейна, Університет Райхмана.
Фото: танки на кордоні з Газою. Фото: Еліягу Гершкович
