Наскільки серйозно повернення санкцій ООН вдарить по Ірану?

Ірану 18 жовтня загрожує поновлення санкцій ООН у межах механізму «миттєвого повернення» (snapback), який автоматично вводить каральні заходи проти Тегерана, якщо буде визнано, що він не виконав умови ядерної угоди 2015 року. Ісламська Республіка, яка вже перебуває під потужним фінансовим тиском американських і європейських санкцій, незабаром може знову опинитися в повній дипломатичній ізоляції.

У разі реалізації, так звані «миттєві санкції» відновлять широкі обмеження, скасовані в межах історичної ядерної угоди 2015 року: повну заборону на переробку й збагачення урану, обмеження на розробку ракет, замороження активів і заборони на пересування іранських чиновників, військових та інших представників режиму.

Санкції також передбачають заборону на імпорт іранського природного газу й сирої нафти, продаж зброї або іншого обладнання, яке може бути використане для внутрішніх репресій, а також на будь-які комерційні операції з такими організаціями, як Корпус вартових ісламської революції.

Також буде зупинено кілька проєктів співпраці в ядерній, морській та авіаційній сферах.

На відміну від санкцій США чи Європи, резолюції ООН поширюються на всі держави-члени, включно з союзниками Ірану, такими як Росія та Китай.

Економіка на межі

Іран уже є однією з найбільш підсанкційних країн світу — частина обмежень діє ще з часів Ісламської революції 1979 року.

Ядерна угода 2015 року, яка призвела до часткового скасування санкцій ООН, дала Ісламській Республіці кілька років перепочинку. Проте все змінилося після одностороннього виходу США з угоди у 2018 році. Вашингтон відновив жорсткі санкції, що вдарили по нафтогазовому, аерокосмічному й гірничодобувному секторам країни, а також заборонив використання доларів США у комерційних транзакціях з Тегераном.

Іран навчився обходити багато з цих обмежень. Зокрема, попри заборони, йому вдавалося нелегально продавати нафту — переважно в Китай — що стало основою його «санкційної економіки».

Втім, сьогодні Іран значно вразливіший до санкцій ООН, ніж у попередні роки, коли високі ціни на нафту слугували своєрідною «фінансовою подушкою». Тепер країна стикається з новими викликами — від масових протестів і шаленої інфляції до серйозної нестачі води та енергії.

Усього за кілька днів після запуску механізму snapback іранський ріал впав до рекордно низького рівня — 1 066 000 за долар США.

Фінансові наслідки відновлення санкцій ООН «можуть здаватися не такими масштабними порівняно з односторонніми санкціями США», — йдеться в аналітичному звіті Міжнародної кризової групи.

«Проте їх навряд чи можна вважати суто символічними, з огляду на широкий охоплення та потенційні зусилля Заходу щодо забезпечення дотримання обмежень. Той факт, що ці заходи складно скасувати — через труднощі досягнення консенсусу серед постійних членів Ради Безпеки — імовірно, ще більше ускладнить й без того важке становище іранської економіки, яка потерпає від високої інфляції, валютної нестабільності та поглиблення інфраструктурних проблем».

Тіньові постачання нафти під загрозою

Приблизно 90% експорту сирої нафти з Ірану припадає на Китай, який закуповує енергоносії в обхід заборон і за значними знижками.

Намагаючись уникнути санкцій США, китайські компанії докладали чимало зусиль, щоб приховати походження нафти — зокрема, змішуючи її з іншими сортами, аби ускладнити відстеження.

Однак із відновленням санкцій ООН контроль за їх дотриманням стане значно суворішим, адже всі країни-учасниці ООН будуть юридично зобов’язані дотримуватись обмежень.

Якщо Китай не відмовиться від іранських поставок, він, імовірно, вимагатиме ще вигідніших умов, оскільки повернення санкцій ООН ще більше послабить позиції Ірану на нафтовому ринку. Це призведе до додаткових втрат у прибутках Тегерана.

Усе це відбувається на тлі додаткового санкційного тиску з боку США: 2 вересня Міністерство фінансів США ввело нові санкції проти мережі судноплавних компаній і суден, які перевозили іранську нафту під виглядом іракської. Це вже восьмий раунд санкцій, спрямованих проти іранської енергетичної торгівлі з лютого.

Контроль над озброєннями

Ключовим ризиком, який створюють для Ірану так звані «миттєві санкції», є дозвіл оглядати й вилучати підозрілі вантажі, що перевозяться повітрям або морем. Це дає змогу державам — особливо тим, які мають слабкі зв’язки з Іраном — перехоплювати вантажі по всьому світу, що ще більше ускладнить підтримку Іраном проксі-сил у регіоні.

Сам Іран більше не зможе легально закуповувати озброєння у своїх союзників — у той час, коли Тегеран гостро потребує відновлення систем ППО та інших засобів захисту після 12-денної війни з Ізраїлем.

Хоча Росія й Китай — дві дружні до Ірану країни — відомі своєю зневагою до міжнародних норм, навіть їм буде складно відкрито порушувати санкції ООН. А для Росії, яка й без того не була надійним партнером для Ірану, нові санкції можуть стати приводом остаточно відмовитися від своїх обіцянок.

Зрештою, відновлення санкцій ООН навряд чи призведе до повного краху іранської економіки, навіть попри зростаючу ізоляцію країни — як завжди, найбільше постраждають звичайні іранці. Однак психологічно для населення, яке вже давно розчароване у владі, повернення санкцій може остаточно зруйнувати надію на поліпшення ситуації.

У Ірану все ще залишається невелике вікно для переговорів, аби досягти дипломатичного рішення, що дозволить уникнути або відстрочити повернення санкцій. Але шанси на це видаються вкрай малими.

Авторка: Олександра Аппельберг

Фото: Office of the Iranian Supreme Leader via AP