«Нам не пробачать слабкості». У чому була права і в чому помилялася Голда Меїр?
«Нам пробачать багато чого, все, крім одного — слабкості. У той момент, коли нас відзначать як слабких, все буде скінчено».
Ці слова прем’єр-міністра Голди Меїр були записані на засіданні кабінету міністрів, що відбулося 51 рік тому, відразу після війни Судного дня. Нещодавно архів ЦАХАЛу вперше розкрив протоколи цього засідання і, що дуже незвично, його запис.
Засідання кабінету міністрів відбулося 19 листопада 1973 року. На ньому були присутні Голда Меїр, міністр оборони Моше Даян, начальник генштабу ЦАХАЛу генерал-лейтенант Давид Елазар та інші генерали ЦАХАЛу.
Позаду були спроби повернути ізраїльських військовополонених, побоювання, що війна може розгорітися знову, і розмови про мир з Єгиптом.
Підсумок зустрічі був похмурим: шансів на реальний мир з Єгиптом та іншими арабськими країнами немає, вважали тоді ізраїльські політики.
«Боюся, що мені не судилося його побачити. Справжній мир», — сказала Голда Меїр. Всього через чотири роки до Ізраїлю прилетить президент Єгипту Анвар Садат. Його візит відкриє шлях до підписання мирної угоди між двома країнами.
Меїр критично відгукнулася про тих, хто закликає до виведення військ з територій в надії на встановлення миру: «Мене злить те, що всі роки я сперечалася з тими, хто говорив: «Переїжджайте, переїжджайте, переїжджайте в межах країни, і тоді буде мир». Вони свідомо чи несвідомо повністю ігнорували іншу сторону… Є Каддафі, є Фейсал, є Ірак — що б сталося?» — запитала вона, маючи на увазі тодішніх лідерів Лівії та Саудівської Аравії.
Під час зустрічі Голда також заявила, що не слід обговорювати питання про відступ до кордонів 1967 року.
«Я поняття не маю, хто буде в наступному уряді… Якщо, не дай Боже, нас потягнуть за собою ті, хто обіцяв нам, що за міжнародним кордоном лежить мир, готовий і чекає на нас, мир у тому сенсі, в якому ми хочемо його розуміти, то горе нам», — сказала вона.
Далі Меїр сказала, що життя в Ізраїлі означає постійну війну і мобілізацію.
«Якби ми тільки могли сказати, що це остання війна… Ми повинні вважати себе мобілізованими надовго, і я не знаю, наскільки. Але це не питання кількох днів. Поки немає миру, є війна. І війна може вийти на перший план у будь-який момент. Неможливо мати і війну, і нормальне життя. Нація повинна це знати».
На зустрічі генерал-майор Шмуель Гонен, голова Південного командування ЦАХАЛу, представив аналогічну песимістичну точку зору. «Я вважаю, що конфлікт між нами і арабами носить релігійний, а не націоналістичний характер, і тому не думаю, що його можна вирішити. Це має стати відправною точкою в переговорах з ними», — сказав він.
«Я не вірю — сподіваюся, що помиляюся, — що наше покоління укладе з ними мир. При всіх обіцянках, на мій погляд, все це — система хитрощів і удавання. Я не думаю, що це необхідно, але, якщо ми підемо на поступки, щоб послабити тиск на нас хоча б на кілька років, і пожертвуємо майбутнім, ми проявимо слабкість, яку потім не зможемо виправити».
Голова військової розвідки ЦАХАЛу Елі Зеїра теж був впевнений, що шансів на встановлення справжнього миру з Єгиптом немає. «Для нас важливо не плекати ілюзій щодо цього. Тому що є багато євреїв, які кажуть, що, якщо можна укласти справжній мир з Єгиптом, то давайте повернемося до міжнародного кордону», — сказав він.
Заїра вважав, що, якщо Ізраїль поверне Єгипту територію, завойовану в ході Шестиденної війни, то це все одно не призведе до миру між країнами.
«На цьому нічого не закінчиться. Я не бачу, як ми можемо досягти з ними справжнього миру, — сказав Зеїра. — Ми не повинні плекати ілюзій, що ми зможемо жити в цьому регіоні в мирі в обмін на продаж кількох дунамів. На це немає жодних шансів».
Переклад українською:
(Прим. «Деталей»: всього через п’ять років, у 1978 році Ізраїль підпише Кемп-Девідські угоди. Ще через рік, у 1979 році уряд «Лікуду» на чолі з Менахемом Бегіном укладе постійний мир з Єгиптом – віддавши натомість Синайський півострів. Так історія доведе, що Голда Меїр та Елі Зеїра помилялися)
Зеїра — єдиний з тих, хто виступав на цих зборах, хто ще живий. Комісія Аграната, яка розслідувала невдачі війни Судного дня, рекомендувала зняти його з посади через його участь у цій війні та відповідальність за невдачі.
На тій же зустрічі міністр оборони Моше Даян розповів про зміну ізраїльської концепції стримування щодо арабських країн після війни.
«Раніше ми розраховували на те, що у нас є сила стримування по відношенню до арабів. Боюся, скоро серед нас виникне концепція, що саме ми будемо стримуваною стороною», — сказав він.
Він визнав, що неправильно оцінив противника перед війною. «Моє припущення, що вони не почнуть тотальну війну… було засноване на тому, що араби знають — і росіяни, і весь світ говорять їм, — що, якщо вони почнуть війну, то програють. Навіщо їм це потрібно?» — сказав він.
Даян тут же сам дав відповідь: «Це найпростіше пояснення, але це була ідеологія. Ми думаємо, вони думають, весь світ думає, що вони програють війну — навіщо їм її починати?»
Даян підсумував: «Я дуже побоююся того, що ми станемо стримуваною стороною, що ми будемо надто боятися протистояти арабам».
Автор: Офер Адерет
Джерело: «ХаАрец»
На фото: Хаїм Бар-Лев, Моше Даян, Голда Меїр
