Нам доводиться воювати в Джебалії вдруге. За такого ведення війни чи не доведеться ще й втретє?
Вранці 76-го Дня незалежності Ізраїлю солдати ЦАХАЛу, які перебувають у секторі Газа, замість традиційного повітряного параду змушені були спостерігати за ракетами, що летять у бік Ашкелону. Вони були запущені з табору біженців Джебалія, і у відповідь армія атакувала розташовані там позиції бойовиків ХАМАСу.
«За сім з половиною місяців війни це виглядає пригнічуючим, – каже командир роти 196-го батальйону, який готується до чергового виходу в рейд зі своїми танками. – Але нічого не вдієш, зараз нам потрібно повернутися до Джебалії для того, щоб знищити цю пускову установку».
Офіцер має відвідати Джебалію вдруге. Торік у листопаді він разом зі своїм батальйоном воював у ній протягом цілого місяця. У грудні ЦАХАЛ офіційно повідомив про взяття табору біженців під свій контроль і про знищення Північного батальйону ХАМАСу, який там діяв. Ізраїльські військовослужбовці намагаються зараз не питати, чому їм доводиться повертатися до Джебалії. Насамперед, це стосується солдатів строкової служби та кадрових офіцерів. Святковий настрій там, де вони знаходяться, ніяк не відчувається, але обличчя бійців ще зберігають сліди хвилювання, яке вони пережили під час недавньої хвилини мовчання – тут вона проводиться без сирени.
Солдати ні на що не скаржаться, але свої дії в секторі Газа вони описують як «працю Сізіфа».
Понад чотири місяці тому ЦАХАЛ повідомив про «припинення існування» батальйонів ХАМАСу на півночі сектора Газа, але цього тижня в район знову перекинули цілі армійські бригади. У Джебалії зараз перебуває 98 дивізія, яка лише місяць тому завершила воювати в Хан-Юнісі. До початку минулого тижня вона готувалася до проведення операції у Рафіасі. Резервісти цієї дивізії були викликані на службу вдруге за час війни, а слухачі офіцерських та командирських курсів повернулися до своїх підрозділів. Після того, як минулого тижня кабінет ухвалив рішення щодо проведення обмеженої операції в районі Рафіаха, було вирішено провести одночасно з цим операцію в Джебалії.
«Ми повернулися туди, де ХАМАС намагається влаштуватися знову, – каже командир 196 батальйону підполковник Еяль Корнфельд. – Тут діють і ті бойовики, яких ми не змогли нейтралізувати минулого разу, і ті, які тікали звідси і повернулися зараз». 196 батальйон укомплектований інструкторами та курсантами командирських курсів бронетанкових військ. На них чекає серйозна робота: у жовтні минулого року армія зайняла деякі райони Джебалії, проте до багатьох інших вона так і не дійшла. «Тоді ми взяли під контроль дорогу, що проходить через Джебалію, – каже Корнфельд. – Але тренувальний табір ХАМАСу, який був у таборі біженців, ми знищили тільки зараз. Тут залишилися і тунелі, і командні пункти бойовиків… Такий був порядок пріоритетів».
Корнфельд зазначає, що зараз його батальйон краще готовий до виконання поставлених перед ним завдань. «Раніше під час навчань нам доводилося уявляти собі поле бою, – каже він. – Зараз ми уявляємо конкретні місця, в яких нам доводилося діяти. Ті, хто повертається сюди, мають певну перевагу». Але те саме можна сказати і про бойовиків ХАМАСу. «Можна сказати, що ми змагаємося з ними у навчанні, – каже Корнфельд. – Ми бачимо, що бойовики ХАМАСу намагаються змінити тактику і влаштувати нам більш витончені пастки».
Із відновлення бойових дій на півночі сектора Газа – у таборі біженців Джебалія та у кварталі Зейтун – можна зробити два основні висновки. Перший: ЦАХАЛ не зміг чітко оцінити масштаб військової інфраструктури ХАМАСу в секторі Газа. Другий: після виведення ізраїльських військ ХАМАС намагається якнайшвидше відновити свої сили і знову заповнити вакуум, який утворився. Це стає можливим через відсутність у Ізраїлю стратегії, пов’язаної з повоєнним влаштуванням сектора Газа.
Один із офіцерів 196 батальйону каже, що головним завданням армії зараз є «завершення роботи – так, щоб не довелося повертатися до Джебалії втретє». За його словами, на початку війни ЦАХАЛ мав просуватися відповідно до жорсткого графіка, а зараз є можливість діяти повільніше та ґрунтовніше. «Цього разу ми обшукуємо більше будинків пересічних бойовиків ХАМАСу, – розповідає він. – Там теж ми знаходимо чимало зброї та бойового спорядження. Ми витрачаємо більше часу на знищення тунелів – вперше ми просто підривали входи до них і рухалися далі».
Помірний темп просування армії пов’язані з тактичними міркуваннями, які, на думку молодого офіцера, є цілком логічними. Проте резервісти, які служать у тому ж підрозділі, сприймають їх інакше. Їх викликали до армії під час свята Песах на необмежений термін, і вони не знають, коли завершиться їхня служба цього разу. «Нам сказали, що в принципі нас беруть на місяць, – каже один із резервістів. – Але фактично ми не знаємо, коли повернемось додому. Коли нас призвали 7 жовтня, було те саме, але зараз армія могла б і краще побудувати свої плани».
На «відкриті повістки», в яких не зазначено терміну закінчення служби, скаржаться багато резервістів. Але всі резервістські підрозділи укомплектовані повністю. «Не всі, хто призвався 7 жовтня, змогли з’явитися на службу і цього разу, – каже один із офіцерів. – Але ми все одно укомплектовані повністю, бо в жовтні ми мали надмірну явку». За його словами, цього разу на службу не прибули, переважно, бізнесмени, справи яких руйнуються, а держава не надає їм належної допомоги. Але ніхто з товаришів по службі не пред’являє їм претензії. «Ми маємо зберегти людей і наступного разу», – каже офіцер.
Джерело: Аншель Пфеффер, “ХаАрец”
Фото: прес-служба ЦАХАЛу
