Найсильніша людина в уряді: захоплення поліції — це лише початок
Ітамар Бен-Гвір за допомогою Біньяміна Нетаніягу став однією з найсильніших людей в Ізраїлі. Цьому раді лише деякі, решту це приводить у тремтіння.
“Сидіть тихо, дайте хробакам працювати”, — писав Гілель Міттельпункт в одній зі своїх пісень майже 40 років тому. У цих рядках він мав на увазі радикальних націоналістів-каханістів. Майбутній міністр національної безпеки був тоді зовсім молодою людиною, гарячим прихильником расиста рабина Меїра Кахане. І тоді щодо нього ще не було винесено жодного обвинувального вироку.
Після прем’єри рок-опери “Мамі”, в якій прозвучала ця пісня, минуло менше 40 років. У наші дні каханісти вже не повинні працювати в підпіллі, вони засідають в уряді.
Як хлопець, що належав до “молоді пагорбів” (доволі романтичне визначення терориста), перетворюється на одягненого в костюм міністра? Це відбувається приблизно так само, як купівля концерну на біржі. Спочатку дешево купується “каркас”, а потім всередину заливається все інше.
Саме так повів себе Ітамар Бен-Гвір у міністерстві національної безпеки. Поліція виступила в ролі “каркаса”, який він наповнив потрібним йому вмістом. Підходить і паралель з галузі нерухомості. Можна сказати, що Бен-Гвір повів себе як будівельний підрядник, що займається реновацією будинку в рамках програми ТАМА-38 — він зберіг його зовнішній вигляд, але всередині влаштував все по-новому.
Але якщо стара будівля в результаті ремонту покращується, то поліція під рукою Бен-Гвіра стає гіршою з кожним днем.
Нетаніягу знав
Як працює ця система? Потрібне призначення здійснюється за допомогою політичного тиску. У цьому сенсі Бен-Гвір не винайшов нічого нового. Але давно відомий метод у даному випадку був використаний проти заляканого і легко піддатливого на шантаж прем’єр-міністра. Тому потрібні призначення взагалі не становили жодної проблеми.
Це, між іншим, ще кращий, відносно невинний варіант. Буде набагато гірше, якщо з’ясується, що ніхто не змушував Нетаніягу вручати каханісту-расисту-правопорушнику портфель міністра національної безпеки, і це був його свідомий вибір.
Для чого йому це було потрібно? Щоб Бен-Гвір перетворив таку важливу організацію як поліція на приватну озброєну міліцію, яка, коли знадобиться, зможе звільнити його з-під арешту або взагалі не допустити подібного розвитку подій.
Не будемо заходити надто далеко і міркувати про те, що станеться, якщо Нетаніягу буде засуджений. Розглянемо набагато реальнішу ситуацію — уявімо собі, що прем’єр-міністр приносить у суді свідчення. Це має статися вже найближчими днями.
Припустимо, всі спроби Нетаніягу ухилитися від дачі показань виявляться безуспішними, і він буде змушений з’явитися до суду. А тепер уявімо собі, що він вирішить проігнорувати цей виклик… У такому випадку будь-який громадянин, яку б високу посаду він не займав, повинен підлягати примусовому приводу. Його має доставити до суду поліція.
Чи виконає цю роботу поліція Бен-Гвіра? Практично напевно можна сказати, що ні, тим більше, що прем’єр-міністру загрожує обвинувальна змова, можливо, пов’язана з тюремним ув’язненням. Саме це сталося з попередником Нетаніягу на посаді глави уряду, Ехудом Ольмертом.
Втім, у ситуації, що складається, до цього може й не дійти — достатньо залякати суддів, як це намагався зробити минулого тижня міністр Давид Амсалем. Можливо, у нього в руках пістолет, заряджений пістонами, але у Бен-Гвіра — справжня зброя.
Не потрібно мати багату фантазію, щоб уявити собі ситуацію, яка може настати з лякаючою швидкістю. Але вся ця гра уяви потрібна тільки для того, щоб покінчити з оманою щодо Нетаніягу. Йому простіше, коли всім здається, що він змушений піддаватися тиску Бен-Гвіра. Але насправді він прекрасно знав, у чиї руки передає святая святих внутрішньої безпеки Держави Ізраїль. Для того, щоб переконатися в цьому, достатньо згадати, з чиєї ініціативи був створений передвиборчий союз між Смотричем і Бен-Гвіром.
У короткостроковій перспективі цей хід виявився геніальним. Бен-Гвір говорить своєму електорату те, що не може сказати Нетаніягу, а прем’єр-міністр шляхом легкого підморгування дає зрозуміти, що у відносинах між ним і міністром національної безпеки панує гармонія.
У довгостроковій перспективі цей хід може виявитися небезпечним для самого Нетаніягу. Всупереч поширеній думці, не кожен, хто голосував за нього, є переконаним «бібістом». Частина виборців, електоральна вага яких становить близько 4-5 мандатів, відносяться скоріше до центру — сьогодні вони можуть проголосувати за Нетаніягу, а завтра, скажімо, за Айзенкота.
Для них Бен-Гвір є «червоною лінією», і той факт, що під покровительством Нетаніягу він став одним з найсильніших людей Ізраїлю, доводить, що прем’єр-міністр не зупиниться ні перед чим, щоб зберегти свою владу. Навіть перед нанесенням тяжкої шкоди безпеці держави.
Він прийшов працювати
Самого Бен-Гвіра зовсім не хвилювало, що саме планував Нетаніягу. З першого дня перебування на посаді міністра національної безпеки він почав працювати над перетворенням поліції в організацію, яка не надто цікавиться дотриманням закону. Зараз на її воротах як і раніше красується вивіска “Поліція Ізраїлю”, але за цим фасадом все змінилося практично повністю.
Бен-Гвір призначив зручного йому генерального інспектора і просунув кар’єрними сходами офіцерів-каханістів (або тих, хто вдає з себе таких, що теж жахливо). Він призначив їх на ключові посади і вибірково роздав зброю громадянам. Використовуючи мову комічного тріо “Блідий слідопит”, можна сказати, що він “роздав зброю широким верствам населення у вузькому сенсі цього слова”. Так на наших очах поліція Ізраїлю перетворюється на ультраправу міліцію.
Ті, хто не поділяє ідеологію міністра, усуваються з ключових позицій. Той, хто надихається нею (і, наприклад, жорстко діє при розгоні антиурядових демонстрацій, навіть якщо в них беруть участь родичі викрадених), отримують просування по службі. Підкреслю: йдеться не про дії генерального інспектора поліції, що виконує вказівки міністра. Все це робить сам міністр, нехай і не завжди офіційно.
У цієї медалі є два боки. Йдеться не тільки про тих, чиї права порушуються (умовно назвемо їх “лівими”, хоча саме цього хотів би шановний міністр), але й про тих, кому дозволено діяти в обхід закону.
Так виникла справа, яка зараз розслідується: міністр, що відповідає за контроль над дотриманням законності, підозрюється в тому, що він перетворив офіцерів на злочинців. І зробив він це тільки для того, щоб врятувати від суду тих, хто ймовірно порушив закон, намагаючись розпалити бойові дії.
Симпатичний дурник?
У Бен-Гвіра є ще одна важлива риса. Він виглядає як плюшевий ведмедик: у нього пухкі щоки та широка посмішка. Він справляє враження симпатичної людини.
І не лише на тих, хто після особистої зустрічі з ним казав: “Який милий!” Навіть у сатиричній програмі “Ерец нехедерет” він постав у досить доброзичливому світлі. Його пародійний образ був цілком симпатичним, хоч і дещо дурнуватим. Насправді йдеться про напрочуд розважливу людину, яка неухильно прямує до обраної мети.
Що ще гірше, у ту ж пастку потрапили й лідери опозиції. Вони зневажливо відмахувалися від Бен-Гвіра, а Яір Лапід назвав його “клоуном з TikTok”.
Лапід хотів висміяти Бен-Гвіра. Він не зрозумів, що насправді в смішному становищі опинився він сам та його прихильники, бо він не лише влучив пальцем у небо (зірка TikTok? Так. Клоун з TikTok? Зовсім ні: Бен-Гвір напрочуд грамотно користується цифровими платформами). Лапід даремно применшує небезпеку, яку становить Бен-Гвір для державних інстанцій, що перебувають під його керівництвом — поліції та Служби управління в’язницями.
Я впевнений, що настрій службовців цих двох організацій останнім часом покращився. Лише небагато з них з відразою подали у відставку, більшість якраз задоволена: Бен-Гвір оточує їх німбом відважних бійців і проводить кампанії, що заохочують призов до поліції та Служби управління в’язницями. Вони лестять тим, хто вже служить у них.
Саме по собі це зовсім не погано, але в історичному контексті, якщо згадати про темні режими, це викликає тяжке відчуття.
Незабаром те саме — в ШАБАКу
Перетворення поліції на приватну міліцію найрадикальнішого в історії Ізраїлю міністра має значення не лише для самої цієї організації. Це впливає й на інші структури сил безпеки.
Порівняйте поблажливе ставлення генерального інспектора поліції до справи, яку зараз розслідує МАХАШ, і висловлювання прес-секретаря ЦАХАЛу щодо “закону Фельдштейна”. У цьому й полягає різниця між організацією, що повністю прогнулася під міністра, та структурою, яка зберігає незалежність (так, бригадний генерал Хагарі вибачився, але не за сенс сказаного, що відображає позицію ЦАХАЛу, а за те, що це було зроблено перед пресою).
Серйозна небезпека нависає зараз над ШАБАКом, одним з основних завдань якого є захист ізраїльської демократії. Уявіть собі, що ця спецслужба опиняється в руках “близнюка Бен-Гвіра”.
Результати настануть негайно. Першим ділом буде закрито єврейський відділ ШАБАКу. Євреям буде дозволено нападати на арабів без особливих причин. Згодом єврейський відділ буде відновлено — для переслідування учасників антиурядових демонстрацій.
Цей сценарій виглядає апокаліптично? Так, але апокаліпсиси мають властивість залишатися непомітними до свого настання, і тоді вже стає пізно щось робити. Саме тому вони завдають такої гігантської шкоди.
Іншими словами, в одному з найважливіших міністерських кабінетів сидить людина, яка замислює державний переворот. Не як гасло, а як практична дія, що вже здійснюється за фасадом “поліції Ізраїлю”.
А що роблять ті, хто неминуче стануть жертвами цього перевороту? Поки що вони сміються з пародій на Бен-Гвіра у програмі “Ерец нехедерет” і ставлять “лайки” лідеру опозиції, який називає Бен-Гвіра “клоуном з TikTok”. Перефразовуючи пісню Міттельпункта, можна сказати: “Сидіть тихо, дайте Бен-Гвіру працювати”.
Автор: Нір Кіпніс
Джерело: Walla
Фото: Охад Цвігенберг
