Надії Ізраїлю на підтримку Трампа можуть не виправдатися
Коли міністр національної безпеки Ізраїлю Ітамар Бен-Гвір заявив виданню The Wall Street Journal, що Ізраїль отримав би більше підтримки від США, якби колишній президент Дональд Трамп був переобраний, це викликало невдоволення з боку ізраїльської опозиції та представників палестинців.
Бен-Гвіру здається, що Джо Байден «зайнятий доставкою гуманітарної допомоги та палива» в сектор Газа, тоді як Трамп, ймовірно, припинив би будь-яку допомогу палестинцям і дав Ізраїлю карт-бланш на будь-які дії в секторі Газа.
Незважаючи на критику, слова Бен-Гвіра не позбавлені сенсу. Під час свого першого терміну на посаді президента США Трамп зарекомендував себе як друг Ізраїлю – чи принаймні Біньяміна Нетаніягу.
Справді Трамп став першим президентом США, який визнав Єрусалим столицею Ізраїлю, коли він переніс туди посольство своєї країни з Тель-Авіва. Трамп також визнав ізраїльський суверенітет над Голанськими висотами та відмовився від тиску на ізраїльський уряд із приводу поселень на Західному березі.
У ширшій близькосхідній політиці Трамп теж діяв відповідно до інтересів Ізраїлю, як їх уявляв Нетаніягу. США вийшли з ядерної угоди з Іраном, проти якої давно виступав ізраїльський прем’єр.
Нарешті Трамп сприяв укладенню «угод Авраама» – договорів про нормалізацію відносин Ізраїлю з ОАЕ та Бахрейном, а згодом – з Марокко та Суданом.
До інтересів палестинців Трамп, на відміну від більшості американських лідерів до нього, не виявляв жодного співчуття. Визнання Єрусалиму ізраїльською столицею завдало удару по устремлінням палестинців. «Угоди Авраама» не передбачали їм ніяких поступок.
Однак до свого потенційного другого президентського терміну Трамп підходить із зовсім іншою риторикою, яка має охолодити мрії Бен-Гвіра про безмежну підтримку дій Ізраїлю.
Чорний кіт пробіг між Трампом і Нетаніягу, коли останній, на думку колишнього американського президента, надто поквапився привітати Байдена з перемогою на виборах, тоді як Трамп намагався переконати світ у тому, що переміг саме він.
«Та пішов він!», – так, згідно з повідомленнями, сказав Трамп про ізраїльського прем’єра.
Те, що образа не забута, стало зрозумілим і з нещодавнього інтерв’ю Трампа телеканалу Fox News, в якому він знову вколов Нетаніягу у зв’язку з убивством Касема Сулеймані в Ірані. “Коли ми вбили Сулеймані, Ізраїль мав зробити це разом із нами. За два дні до вбивства вони сказали: Ми не можемо цього зробити. Я запитав: Що? Вони сказали: «Ми не можемо цього зробити»… Ізраїль був частиною цього, Бібі був великою частиною цього. І в нас все було сплановано”.
В іншому інтерв’ю Трамп розповів ту ж історію і наголосив: «Я ніколи не забуду, що Бібі нас підвів».
Трагедія 7 жовтня не пом’якшила його гнів. Трамп жодного разу не висловив співчуття Ізраїлю та ізраїльському народові. Все, що колишній президент США сказав про напад ХАМАСу, – це спірна заява, що за нього такого ніколи б не сталося.
Він також висміював міністра оборони Ізраїлю Йоава Галанта і хвалив «Хізбаллу», яку назвав «дуже розумною».
Не те щоб це обіцяло щось хороше палестинцям. Так, Трамп уже заявив, що додасть біженців із Гази до своєї запланованої, розширеної, нової та покращеної заборони на в’їзд мусульман. У тому ж дусі він заявив, що всіх «іноземців-резидентів» у США, які приєдналися до пропалестинських протестів після 7 жовтня, буде депортовано, якщо його буде переобрано.
Крім цього, Трамп жодного разу не сказав, як справлятиметься з викликами, які стоять перед США на Близькому Сході. Він також не представив нічого схожого на передвиборну платформу – ні щодо зовнішньої політики, ні у внутрішніх справах.
Здається, все, що цікавить його напередодні виборів – це дріб’язкові образи з минулого: на тих, хто нібито «обманом» вирвав у нього перемогу, на недоброзичливців, як він вважає, у США та за їх межами. “Я буду вашою помстою”, — каже він своїм прихильникам, але здається, що має на увазі свою особисту помсту.
Без чіткої програми схоже, що зовнішня політика США при Трампі будуватиметься залежно від особистих симпатій і антипатій. І це погана новина для Бен-Гвіра та інших, які покладають на Трампа свої надії.
Олександра Аппельберг, “Деталі”
Фото: AP/Andrew Harnik
