Начальник Генштабу співпрацює з міністром оборони у зриві призову ультраортодоксів
Коли Еяль Замір був призначений начальником Генштабу, незважаючи на рідкісну згоду, що йдеться про професійне призначення, виникли побоювання щодо ступеня його незалежності. Зрештою, саме прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу затвердив його кандидатуру. Вважалося, що ключовими випробуваннями для його самостійності стануть дві теми: позиція щодо угоди про заручників і ставлення до закону про призов.
Замір рідко висловлюється публічно, тому досі незрозуміло, як він ставиться до обміну заручників і чи поділяє точку зору уряду, що їх можна звільнити лише за допомогою військового тиску. Замість слів він діє, і складається враження, що він дійсно вірить у силу тиску і беззастережно приймає урядову лінію. Але питання щодо його незалежності особливо гостро постають, коли йдеться про закон про призов.
Під час святкування Дня незалежності газета “Маарів” повідомила, що Замір доручив кадровому управлінню ЦАХАЛу направляти повістки на перший етап призову кожному юнаку, який досяг 16,5 років — без різниці між харедім і світськими.
Це виглядало як важливе розпорядження — за умови, що воно буде виконане.
Але на практиці армія майже нічого не робить для реального призову ультраортодоксів. І те небагато, що робиться, демонструє: ЦАХАЛ під керівництвом Заміра скоріше намагається уникнути конфронтації з харедім — а заодно і конфлікту з міністром оборони Ісраелем Кацем та урядом в цілому.
Армія явно не мобілізована на виконання цього завдання і підходить до нього з байдужістю. Ні в кого не викликає сумнівів, що всі попередні спроби призвати харедім провалилися.
У 2025 році з перших 3 000 направлених повісток лише 627 осіб розпочали процес призову (близько 20%). З наступних 7 000 — лише 367 (5%). Рівень явки вкрай низький — і продовжує знижуватися. Тому складно покладати серйозні надії на 9 000 повісток, розісланих у березні-квітні, і ще 5 000, запланованих на травень.
Що відбувається з тими, хто отримав повістку, але не з’явився? Згідно з даними, наданими прес-службою ЦАХАЛу виданню TheMarker, з перших 3 000 повісток лише 18 перебувають на стадії первинного попередження (яке чомусь називається “наказом про арешт”, хоча це не так).
Щодо 1 394 харедім було видано “наказ 12” — він направляється тим, хто ігнорує попередні процедури відбору. 962 з них проігнорували і цей наказ, після чого були оголошені ухильниками. Це означає, що проти них вже мають застосовуватися кримінальні санкції.
Процес призову затягнутий
Первинний виклик до військкомату може розтягнутися на вісім місяців і більше.
Повістка відправляється 3–5 разів, потім виноситься наказ про арешт, потім — “наказ 12”, а ті, хто ігнорує і його, офіційно визнаються ухильниками. У другому раунді з 7 000 повісток процес завершений лише наполовину: 367 осіб прийшли, 2 473 — на стадії першого попередження, 442 — отримали “наказ 12”. Поки ніхто з них не визнаний ухильником.
Цікаво подивитися, що саме означає статус ухильника. Теоретично це має спричинити позбавлення водійських прав, заборону на виїзд з країни і загрозу арешту при контакті з поліцією або органами влади. Але на практиці ЦАХАЛ застосовує лише одну санкцію — заборону на виїзд, перетворену на ордер на арешт.
Тобто якщо хареді приїжджає в аеропорт «Бен-Гуріон» і з’ясовується, що він ухильник — його затримують. Фактично — не просто затримують виїзд, але й заарештовують.
Який термін цього арешту — три години чи місяць? ЦАХАЛ не відповідає. Не розкриває він і дані про кількість уже затриманих в аеропорту. Але все це не настільки важливо: якщо єдиний захід проти ухильників застосовується тільки в момент спроби покинути країну — він практично втрачає сенс і легко обходиться.
Більшості ультраортодоксів у будь-якому випадку не по кишені поїздки за кордон. Цей захід б’є лише по харедім з верхнього соціального шару. Тож реальної стримуючої сили він не має.
Фактично армія не бореться з ухиленням від призову. Це випливає з (неповних) даних, наданих TheMarker. І, судячи з усього, справа не тільки в нестачі ресурсів, а в тому самому «дусі командування», який виходить з офісу Заміра.
Не дивно, що минулого тижня БАГАЦ вимагав від держави пояснити, чому не вживаються ефективні заходи для примусового виконання вже виданих повісток. Навіть БАГАЦ відчуває, що його обманюють. І він має рацію: обманюють і його, і нас усіх.
Єдина відчутна санкція проти ухильників — це позбавлення знижки на оплату дитячих ясел. Але й тут треба стежити за порядком: 1 400 харедім, зобов’язаних служити, раптово повідомили, що почали працювати, і зажадали знижку як «працюючі батьки». Навіть якщо суворо карати неправдиві заяви — позбавленням знижки на два роки — однієї цієї санкції недостатньо. Вона не може бути ефективною сама по собі.
Сигнал харедім: «Все буде добре»
Підозра в тому, що начальник Генштабу Замір діє у зв’язці з міністром оборони Кацем і допомагає саботувати призов харедім до армії — дуже серйозна.
Але треба визнати: навіть якщо Замір діятиме рішуче, він не зможе змінити ситуацію самотужки. Поки уряд продовжує надсилати харедім сигнал, що він забезпечить їм «законне звільнення» від служби, і поки не почне діяти повноцінна система санкцій — економічних (позбавлення пільг на житло, муніципальні послуги, продовжений день) і кримінальних (загроза арешту при контакті з державними органами) — нічого не зміниться.
Уряд ніби говорить двома мовами, але насправді — лише однією: «Не хвилюйтеся, все владнаємо». БАГАЦ справедливо відчуває, що його обманюють. Його дійсно обманюють. І нас також.
Автор: Мейрав Арлозоров
Джерело: «ХаАрец»
Фото: Томер Аппельбаум
