На шляху до поразки в Газі: як загострення бойових дій може призвести до нашої поразки
Гуманітарна криза і «наратив голоду» в Газі на тлі провалу операції «Колісниці Гідеона» становлять собою стратегічне погіршення ситуації в цій кампанії. Оскільки для зміни гуманітарної ситуації в секторі знадобляться щонайменше кілька місяців, важкі кадри звідти найближчим часом не зникнуть — як і міжнародний тиск, який може виявитися у формі бойкотів і санкцій у різних сферах, що перетворює Ізраїль на «вигнанця». Продовження цієї тенденції може призвести до вимушеного припинення війни (через рішення Ради Безпеки або тиск з боку США) — без жодних попередніх поступок на користь Ізраїлю, передусім без звільнення заручників.
Складається ситуація, за якої президент Трамп уже змусив Ізраїль оголосити гуманітарні паузи, що по суті стало припиненням вогню без жодної віддачі з боку ХАМАСу. Більше того, ХАМАС скористався цим для посилення своїх позицій на переговорах і публікації кадрів, що викликають болісні асоціації з найтемнішими сторінками історії єврейського народу — і потрясають ізраїльську громадську думку. В таких умовах шанси на успіх альтернативи, яку просуває прем’єр-міністр — посилення військового тиску, пов’язане з втратами серед солдатів і заручників, а також із тягарем військової адміністрації — вкрай низькі, якщо взагалі реалістичні.
Міжнародний тиск, який, ймовірно, зросте з відновленням наземних операцій і погіршенням гуманітарної ситуації, може призвести до зупинки бойових дій ще до завершення «завоювання Гази». Більше того, ЦАХАЛ потребує паузи, аналізу уроків і відновлення боєготовності — з огляду на можливі виклики й сюрпризи на інших фронтах.
Політика уряду загнала Ізраїль у ситуацію повної втрати: з одного боку — застій і топтання на місці, що зміцнює ХАМАС і поглиблює дипломатичний провал; з іншого — ризик дипломатичної катастрофи, загибелі заручників і фактичної поразки у війні у разі масштабної нової військової операції.
В цих умовах саме припинення війни шляхом політичних кроків — на противагу безглуздому продовженню — має більше шансів досягти цілей Ізраїлю: звільнення всіх заручників і ліквідації влади ХАМАСу. Оголошення про те, що більше не буде часткових угод, а лише одна — для завершення війни й звільнення всіх заручників — це правильний стратегічний напрям. Головне — не висувати наперед завідомо нездійсненні умови, які гарантовано призведуть до продовження війни.
Вимога повної капітуляції ХАМАСу й роззброєння — одна з таких умов, яка лише подовжить війну. Крім того, очевидно, що анексія території Гази — навіть під приводом тиску на ХАМАС — дуже швидко перетвориться на вимогу не повертати ці території, а заселити їх. У якийсь момент відповідальність за Газу може стати зручною для всіх інших гравців — і Ізраїль залишиться наодинці з усіма проблемами. ЦАХАЛ може застрягти в Газі на роки.
Варто пам’ятати: навіть у Лівані Ізраїль не вимагав капітуляції «Хізбалли» й її роззброєння — хоча в її розпорядженні значно більше ракет і дронів, ніж у ХАМАСу. Якби такі вимоги висувалися тоді, Ізраїль досі воював би в Лівані. Натомість було досягнуто угоди, яка закріпила право Ізраїлю на самооборону — з детальними двосторонніми домовленостями зі США. На цій основі Ізраїль і досі діє вільно щодо стримування «Хізбалли» та отриманих загроз, а тиск на організацію — як міжнародний, так і внутрішньоліванський — лише посилюється.
Саме це й має статися в Газі після завершення війни — особливо зараз, коли весь світ підтримує ізраїльські вимоги до ХАМАСу: негайне звільнення всіх заручників, роззброєння та непричетність до майбутнього управління сектором. Ці вимоги звучать навіть у заявах Франції, Британії та у спільній декларації Саудівської Аравії й Франції. Нова адміністрація в Газі буде створена відповідно до єгипетсько-арабської ініціативи й за підтримки міжнародної спільноти та населення Гази стане потужним важелем тиску на ХАМАС, щоби він поступово роззброївся — без цього не буде ані масштабного відновлення сектору, ані економічного майбутнього (на відміну від екстреної гуманітарної допомоги).
Продовження війни — це глухий кут. Ізраїль має сам, відкрито та проактивно висунути пропозицію про припинення війни на умовах, які міжнародна спільнота визнає справедливими: звільнення всіх заручників у межах єдиної угоди, відведення військ до периметра, недопущення контрабанди до Гази та забезпечення права Ізраїлю на самооборону, щоб події 7 жовтня більше ніколи не повторилися. Паралельно двосторонні домовленості зі США повинні передбачати американо-єгипетсько-ізраїльське рішення щодо блокування коридору Філадельфія, ув’язку відновлення Гази з її демілітаризацією, запровадження арабо-палестинського мандата на управління сектором строком на 20 років та право Ізраїлю перешкоджати будь-якому посиленню ХАМАСу й загрозам із сектору.
Якщо ХАМАС відкине таку щедру пропозицію, Ізраїль відновить свою міжнародну легітимність — аж до рішучих військових дій проти ХАМАСу в Газі.
Висновок: за нинішніх умов продовження війни заганяє Ізраїль у глухий кут, знижує шанси на досягнення її цілей, пов’язане з величезними витратами — дипломатичними, людськими та стратегічними — і затьмарює всі вражаючі досягнення на інших фронтах.
На відміну від цього, ініціативне завершення війни та гарантії від США забезпечать Ізраїлю широку міжнародну підтримку й створять серйозний тиск на ХАМАС. Це дозволить уникнути затягування конфлікту в Газі, розпочати необхідне відновлення боєздатності ЦАХАЛу, зупинити деградацію міжнародної, правової та економічної позиції Ізраїлю, приступити до подолання внутрішнього розколу, що підриває ізраїльську стійкість і стримування, і повернутися до діалогу з арабським світом про розширення співпраці, а зі США — до підготовки наступного меморандуму про взаєморозуміння та стримування Ірану.
Автори: Амос Ядлін, генерал-майор запасу, колишній голова військової розвідки, президент і засновник MIND ISRAEL; Уді Авненталь, підполковник запасу, експерт зі стратегії та політичного планування MIND ISRAEL
Джерело: Walla
Фото: AP Photo Jehad Alshrafi
