Мир? Нормалізація? Навіть обмежена угода з Сирією під великим питанням
Ще кілька місяців тому оглядачі обговорювали можливість приєднання Сирії до «угод Авраама». Однак після того, як минулого місяця армія Ізраїлю на тлі насильства проти сирійських друзів завдала авіаударів по сирійських військах і урядових будівлях, ця перспектива, схоже, знята з порядку денного.
Втім, переговори – якщо не про повноцінний мир, то принаймні про угоду з деескалації напруги – тривають. Посередником і головною рушійною силою виступають США. Дехто навіть припускає можливість тристоронньої зустрічі на полях Генасамблеї ООН у вересні за участю президента США Дональда Трампа, прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу та президента Сирії Ахмеда аш-Шараа.
Минулого тижня міністр закордонних справ Сирії Асад Хасан аш-Шайбані зустрівся в Парижі з ізраїльською делегацією на чолі з міністром стратегічних питань Роном Дермером. Як повідомило Сирійське арабське інформаційне агентство, переговори були присвячені деескалації, невтручанню у справи Сирії та домовленостям, спрямованим на збереження регіональної стабільності.
Сам аш-Шараа в неділю підтвердив повідомлення про те, що його уряд веде «просунуті» переговори з Ізраїлем щодо угоди з безпеки. А вже в понеділок він зустрівся в Дамаску зі спеціальним посланцем США у справах Сирії Томом Барраком, який щойно повернувся з Ізраїлю, де напередодні мав зустріч з Нетаньягу.
Проте події останніх днів свідчать: навіть така обмежена угода може бути ще дуже далекою.
Формально Ізраїль і Сирія перебувають у стані війни з 1948 року. Ізраїль відвоював у Сирії близько двох третин Голанських висот під час Шестиденної війни в червні 1967-го. Після Війни Судного дня у жовтні 1973 року сторони досягли домовленості про лінію роз’єднання. А в 1981 році Ізраїль анексував територію зі свого боку лінії, що не було визнано більшістю міжнародної спільноти, за винятком США, які офіційно підтримали ізраїльські претензії під час першої каденції Дональда Трампа.
Напруга різко зросла, коли ЦАХАЛ зайняв контрольовану ООН буферну зону в Сирії після повалення режиму Башара Асада в грудні минулого року і завдав авіаударів по військових об’єктах, що, за словами посадовців, мало на меті створення демілітаризованої зони на південь від Дамаска.
З грудня 2024 року ЦАХАЛ розгорнув дев’ять позицій на півдні Сирії. Ізраїльські війська діють на глибині до 15 км від кордону, прагнучи перехопити зброю, яка може становити загрозу, якщо потрапить у «ворожі руки».
У понеділок Сирія заявила, що «рішуче засуджує» ізраїльське військове вторгнення на півдні країни, назвавши його «небезпечним загостренням». За даними МЗС Сирії, у рейді в районі Бейт-Джинна, неподалік Голанських висот, брали участь десятки солдатів та понад 10 одиниць техніки.
Міністерство також засудило «контроль» Ізраїлю над районом біля підніжжя гори Хермон, назвавши це «кричущим порушенням суверенітету та територіальної цілісності Сирійської Арабської Республіки».
Сирія вимагає від Ізраїлю відведення військ до ліній перемир’я 1974 року, але Ізраїль не виявляє готовності до відступу. Навпаки, 26 серпня міністр оборони Ісраель Кац заявив, що сили ЦАХАЛу залишаться на вершині Хермону та в «зоні безпеки». Він пояснив у соцмережі X, що це необхідно «для захисту населення Голанських висот і Галілеї від загроз із боку Сирії, що є головним уроком подій 7 жовтня».
Домовитися сторонам буде непросто. Президент Сирії аш-Шараа зацікавлений в угоді з Ізраїлем, адже прагне міжнародного визнання свого нового уряду та отримання допомоги для відновлення країни після багаторічної громадянської війни. Водночас внутрішньополітична боротьба в Сирії не дозволяє йому демонструвати «слабкість» та давати Ізраїлю свободу дій на півдні країни.
В Ізраїлі силові та політичні кола підтримують угоду про безпеку з Сирією, але не будь-якою ціною і не на будь-яких умовах. Ізраїль наполягає на збереженні своєї присутності на стратегічно важливому сирійському боці гори Хермон, а також на повній демілітаризації сирійських Голанських висот між Дар’а та ізраїльським кордоном.
Ізраїль також вимагає гарантій безпеки для сирійської друзської меншини після минуломісячної різанини на релігійному ґрунті, у якій, за повідомленнями, брали участь урядові війська. Друзи наполягають на автономії, тоді як Дамаск прагне поширити контроль і на них, і на інші меншини.
Крім того, в Ізраїлі побоюються зростання впливу Туреччини, зокрема її військової присутності в Сирії, особливо на півночі, де переважають курди. Є ризик, що цей вплив пошириться й далі на південь.
«Туреччина прагне домінувати у відбудові сирійської армії. У Сирії це виглядає реально, тож Ізраїль має переконатися, що не втратить контроль», — цитує Al-Monitor колишнього високопосадовця ізраїльської розвідки. – «Ключова фігура — [міністр закордонних справ Туреччини Хакан] Фідан. В Ізраїлі його добре знають. Це дуже серйозна, але й дуже рішуча людина. Він хоче, щоб Сирія стала турецькою маріонеткою».
Олександра Аппельберг, «Деталі».
На фото: Ахмед аш-Шараа. Фото: Stephanie Lecocq/Pool via AP
