Мусульманська країна, яка здивувала: Ізраїль у центрі промов на Генасамблеї ООН
«Ми повинні визнати, поважати та забезпечити безпеку Ізраїлю» — ці слова пролунали не від найбільш проізраїльського президента США Дональда Трампа з трибуни Генасамблеї ООН, а від наступного промовця — президента Індонезії Прабово Субіанто.
Він уже другий день поспіль обіцяє визнати Ізраїль і навіть гарантувати його безпеку за допомогою миротворчих сил, які буде відправлено до Гази «на наступний день після» війни. Зрозуміло, він ставить свою прихильність у залежність від визнання Ізраїлем палестинської держави, завершення війни в Газі та інших умов…
Але коли йдеться про найбільшу мусульманську країну світу — це неабияка подія. Можливо, на цю промову вплинули процеси, які відбувалися роками, включно із закулісними контактами між країнами. Наприклад, Ізраїль був однією з перших держав, що визнали незалежність островної країни, і між ними укладено низку угод у сферах, де індонезійці зацікавлені в ізраїльській продукції.
А якщо це звучить історично — ось іще факт: телеканал Sky News Arabic підтвердив сьогоднішню публікацію «Walla» про те, що посилюються спроби організувати зустріч між сирійським президентом аш-Шараа та Нетаньягу під егідою президента США Трампа. У вечірньому репортажі йдеться, що американці чинять серйозний тиск на сирійського лідера, аби той уже найближчими днями підписав угоду з безпеки з Ізраїлем, що може створити умови для зустрічі.
З іншого боку, головний посередник — Трамп — у своїй промові зосередився переважно на Газі, в ізраїльському контексті, і знову попросив світ не забувати жахів 7 жовтня, не без помилки: цього разу він переплутав кількість загиблих — назвав 38 замість 28, і, звісно, вимагав повернути всіх, включно з 20 живими заручниками. Хоч це й найбільш знакова світова трибуна, Трамп говорив насамперед для своєї аудиторії — табору MAGA. У нього незабаром проміжні вибори, і йому потрібно було перетворити промову на щось на кшталт «звернення про стан країни» наприкінці вересня. Тому вона містила похвалу самому собі за економічні успіхи в США, звичні нападки на адміністрацію Байдена, а також — щоб підкріпити свої тези про небезпеку нелегальних мігрантів — навіть випади проти мера Лондона, яких він регулярно не шкодує, особливо останнім часом під час візитів до британського уряду.
Зрештою, навіть якщо Ізраїль опиняється під атаками — і часом доволі різкими, як ми бачили в промові Ердогана, — важливо звертати увагу й на несподівані моменти.
Адже навіть ті, хто виступає за створення палестинської держави, хочуть бачити палестинців гідними цього. Це видно, наприклад, у вимогах, які висунула Бельгія для визнання, але ще більш чітко та жорстко їх сформулював міністр закордонних справ Данії — країни-члена Радбезу ООН, скандинавської держави, від якої, напевно, чекали засудження та опозиції Ізраїлю.
Отже, попри всі припущення, її міністр закордонних справ Ларс Расмуссен заявив: «Палестинці мають нести відповідальність за свою долю, і тому Данія визнає палестинську державу лише за виконання таких умов:
- Звільнення всіх заручників.
- Роззброєння ХАМАСу та відсутність його влади в Газі.
- Реформи в Палестинській адміністрації.
- Повна демілітаризація палестинської держави».
Були часи, коли в Ізраїлі таку позицію сприйняли б із великою симпатією…
Ідан Квеллер, Walla
Фото: AP Photo/Alex Brandon
