Міжнародне визнання, якого Ізраїлю справді варто боятися
Кожен цього тижня зіграв свою роль саме так, як і очікувалося, коли європейські країни офіційно визнали Державу Палестина на Генеральній асамблеї ООН.
Палестинська адміністрація відсвяткувала дипломатичне досягнення, хоча по суті це здебільшого символічний жест, який мало що змінив для палестинців, що живуть під ізраїльською окупацією. Ізраїльські посадовці засудили ці рішення, але, як завжди за нинішнього уряду Нетаньягу, відмовилися запропонувати будь-яку альтернативу, обмежившись звичними тезами про європейське лицемірство.
Хвиля визнань Палестини, ініційована урядами Великої Британії та Франції, стала великою дипломатичною невдачею для Ізраїлю та символічною перемогою для палестинців. Але для обох сторін головне питання — що буде далі і чи стане відповіддю Ізраїлю на ці заяви офіційна анексія територій на Західному березі, як того вимагають фанатичні партнери Нетаньягу по коаліції.
Подібне рішення було б історичним самогубством для Ізраїлю і відкрило б шлях до набагато жорсткіших заходів проти нього.
Визнання Палестини — радше образа, ніж реальна шкода для Ізраїлю: на місцях воно майже нічого не змінює. Це чудово розуміють усі. Але анексія поставила б крапку в улюбленій виставі міжнародної спільноти, яку можна назвати «Театр дводержавного рішення», і змусила б багато впливових урядів зіткнутися з неприємною реальністю: Ізраїль контролює всю територію від Середземного моря до річки Йордан, де мільйони палестинців позбавлені базових громадянських прав і не можуть обирати владу, яка ухвалює всі важливі рішення, що стосуються їхнього життя.
Цю реальність відсувають убік і ігнорують доти, доки існує хоча б віддалена можливість появи рішення про дві держави, а Палестинська адміністрація — обмежена, слабка і корумпована структура, створена в рамках угод в Осло 1993 року, — продовжує існувати й робити вигляд, що колись вона буде винагороджена власною державою.
Рішення Франції та Великої Британії про визнання, до яких приєдналися й інші країни, — це спроба сигналізувати ПА та Ізраїлю, що саме цей план і надалі вважається перспективним, навіть якщо його реалізація буде довгою і складною.
Але якщо у відповідь на ці заяви Ізраїль проведе офіційну анексію, це буде «кінець гри», і завіса підніметься, щоб усі побачили, що насправді відбувається за Нетаньягу: надії на рішення про дві держави більше немає, ПА стоїть на межі краху, а найбільш імовірний сценарій — єдина держава, у якій половина населення позбавлена виборчого представництва і громадянських прав. Цю ситуацію лише загострює план Нетаньягу встановити контроль над усією смугою Гази й передати її під ізраїльську військову адміністрацію.
Таким чином, справжня небезпека для Ізраїлю — це не жест європейських урядів щодо визнання палестинської держави, а зростаюче визнання «реальності однієї держави» на території від річки до моря. Таке визнання може призвести до суворіших санкцій проти Ізраїлю й ще більшої ізоляції його від решти світу. Це стане катастрофою для єврейської держави — катастрофою, за яку повністю відповідатиме її власний екстремістський уряд.
Амір Тібон для газети «ХаАрец».
Фото: AP Photo Yuki Iwamura
