Міністри самого Нетаньягу вірять голові ШАБАКу. Але ось у чому полягає сумна правда
Багато відомих правих політиків, зокрема ті, хто близькі до прем’єр-міністра Нетаньягу, вірять свідченням голови ШАБАКу Ронена Бара або, принаймні, не вважають їх повною брехнею. Дехто з них навіть не намагається підтримувати лінію захисту Нетаньягу. Адже цього разу у його версії дірок більше, ніж у дуршляку.
Аргументи на підтримку Нетаньягу варіюються від словесних уловок, наприклад, обґрунтування прохання «відкласти його свідчення, але не сам суд»; до опису того, як сильно Нетаньягу боявся фізичного нападу; і навіть до тези про те, що Бар довго тримав у таємниці прохання прем’єра стежити за активістами протестів.
І, зрештою, загальний «дух часу» його політичного табору: виявляється, вимога прем’єра до голови ШАБАКу — нехтувати рішеннями Верховного суду — не тільки не ображає правих, але навіть бажана.
Не для протоколу, багато хто погоджується, що все досить просто. Нетаньягу розраховує на справу своїх рук — тобто на половину свого табору, яку він переконав, що Бар разом з генеральним прокурором Галі Бахарав-Міарою — сам диявол в плоті. Ця половина не бачить у діях голови ШАБАКу та юридичної радниці нічого, крім загрози нинішньому уряду, а отже, прямої атаки на його виборців. Інша ж половина просто дала Нетаньягу владу робити все, що він хоче — з урахуванням поглядів першої половини. Вся ця аудиторія не бачить у брехні Нетаньягу нічого непристойного — і навіть вважає її гідною захоплення перевагою та проявом видатних лідерських якостей.
Раніше, коли Ронен Бар подав своє лист до Верховного суду як супровідний документ до відповіді Бахарав-Міари на петицію проти його звільнення, Нетаньягу атакував голову ШАБАКу: мовляв, чому він не дав письмові свідчення під присягою. Тобто такі, які дозволили б допитати або навіть покарати Бара, якщо б він у них збрехав.
Тепер, після того як Бар подав саме таку заяву, Нетаньягу обмірковує, як і в якому вигляді подати відповідь.
З одного боку, брехня в таких свідченнях дала б високі шанси викрити прем’єра в лжесвідченні.
Але з іншого боку, відмовитися від дачі свідчень під присягою тепер означало б написати собі на лобі: «Я просто брехун».
В кінці кінців Нетаньягу представить свідчення, які будуть слизькими і повними двозначних ухилів. Цим він змусить всіх, хто ще йому вірить, зрозуміти, що ця людина не говорить правду навіть випадково чи помилково. Так вважають люди з його оточення. (Вони брешуть навіть тоді, коли в цьому немає потреби, тому що не знають нічого іншого», — сказав колись високопосадовець з «Лікуда» про канцелярію прем’єр-міністра).
Сумна правда полягає в тому, що поки демократичний табір збуджений драматичною заявою Бара, праві не надають особливого значення розкритим там фактам. Подібним чином зменшується і значення «Катаргейту» — справи про зв’язки офісу Нетаньягу з країною-спонсором ХАМАСу.
Термін повноважень Бара спливає дуже скоро. На жаль, вся ця буря, яка навчає нас, наскільки крихка тут демократія і як ненадійні права людини, не втілиться в політичні події — принаймні найближчим часом.
Тому єдине критичне питання полягає в тому, кого призначать замість Бара. Іншими словами, хто отримає ключі від ШАБАКу та його численних повноважень.
В уряді заявляють, що цього разу головою ШАБАКу не призначать жодного з заступників Бара, ні того, кого він рекомендує. «Ми не досягнемо жодних угод з Роненом Баром», — говорить один з міністрів «Лікуда».
Але незважаючи на ці воїнствени заяви, більш ймовірний прогноз, що Нетаньягу вчинить так, як при призначенні начальника генерального штабу ЦАХАЛу Еяля Заміра. Тобто, в кінцевому рахунку призначить головою ШАБАКу людину, прийнятну для оборонного естеблішменту.
Також розумно припустити, що, як і в будь-якому іншому випадку, Нетаньягу відкладатиме рішення до останнього моменту.
Равіт Хехт, «ХаАрец»,
Фото: Кобі Гідеон, GPO
