«Міністр, який тримає Нетаньягу за горло, спотворює єврейські цінності»
Єврейські цінності Бецалеля Смотрича – міністра, який тримає за горло Біньяміна Нетаньягу – проходять випробування угодою про звільнення заручників. Саме під його впливом Нетаньягу замість того, щоб домагатися якнайшвидшого повернення всіх викрадених, пішов на укладення заплутаної поетапної домовленості.
А зараз, незважаючи на те, що процес звільнення заручників триває, Смотрич вимагає відновлення військових дій у секторі Газа. Ті, хто кажуть, що «Смотрич переживає за викрадених, але дотримується іншого підходу», ігнорують справжні мотиви його поведінки. Насправді він прагне не до звільнення заручників, а до того, щоб «Газа стала частиною Держави Ізраїль». Саме з такою заявою виступив Смотрич минулого тижня.
Ідеологічно засліплений, він не помічає просту річ: ні народ, ні армія не підтримають відновлення наземної операції в секторі Газа доти, доки не будуть вичерпані всі можливості домогтися повернення всіх викрадених. Переважна більшість ізраїльтян усвідомлює, що всі полонені повинні якнайшвидше здобути свободу – це та мудрість серця, якої бракує лідеру «Релігійного сіонізму».
Смотрич – людина сердита. Він сердиться на «лівих» – з його точки зору, вони всі нерелігійні, він досі сердиться на тих, хто підтримав програму розмежування, він сердиться на юридичну систему. Коли Смотрича запитали, чи не образливо йому, що його не запросили на церемонію приведення до присяги голови Верховного суду Іцхака Аміта, він відповів так: «Мені образливо, що я не зміг відмовитися від цього запрошення. Це – не мій голова». У коаліції стало модним обливати брудом суддів і піддавати сумніву їхні повноваження. Це паплюження не має нічого спільного з конструктивною критикою – а у судової системи дійсно є недоліки, які необхідно усунути. Але головна претензія прихильників Нетаньягу полягає в продовженні процесу по його справі, а прихильники партії Смотрича вважають, що «закони Тори набагато кращі за постанови Аарона Барака». Можна згадати, як лідер «Релігійного сіонізму» вітав організацію «Торат ха-медіна», що ставить своєю метою «зміцнення цінностей Тори як фундаменту Держави Ізраїль». Тоді Смотрич повідомив, що приймає від цієї організації рекомендації в галузі законодавства.
Прагнення Смотрича та його однопартійця Сімхи Ротмана позбавити БАГАЦ реальної сили – це лише етап до поширення рабиністичних норм на всіх громадян Ізраїлю. Зараз це потрібно їм і для того, щоб повернутися в Гуш Катіф. При цьому вони поширюють неправдиву інформацію про те, що БАГАЦ нібито підтримав програму розмежування. Відомий вислів «Бий жидів – рятуй Росію» в устах Смотрича і Ротмана звучав би як «Бий БАГАЦ – рятуй іудаїзм». Ротмана під час його першого виступу в кнесеті душили сльози. Перший раз він ледь не розплакався, коли згадав програму розмежування, вдруге – коли заговорив про суддів, «що спираються на чужі закони» і поділився мрією про відновлення Синедріону.
В останні два роки ми спостерігаємо запеклу боротьбу між табором «Декларації незалежності», відданого пророцтвам пророків, і табором закону про національний характер держави та рабиністичних приписів. Одна з головних існуючих між ними розбіжностей пов’язана з підходом до юридичної спадщини Аарона Барака і деякими постановами БАГАЦу, прийнятими вже після завершення його каденції. Суперечка про справедливість суду раз у раз переростає в агресивні перепалки між урядом і кнесетом з одного боку, і суддями – з іншого.
Як, наприклад, слід трактувати постанови БАГАЦу щодо шукачів політичного та економічного притулку в Ізраїлі після встановлення загороджень на кордоні з Єгиптом? У Торі сказано: «Прибулець, що оселився у вас, нехай буде для вас те саме, що тубілець ваш; люби його, як себе; бо й ви були прибульцями в землі Єгипетській» (Левіт 19:34). Але Смотрич закликав вигнати дітей «прибульців» з єврейських шкіл і повернутися до забракованої БАГАЦем системи «тривалого затримання» їхніх батьків. Бен-Гвір виступав за негайне видворення всіх шукачів притулку з Ізраїлю. В останні роки дітей мігрантів дійсно перестали приймати до тель-авівських шкіл. А Рафі Перец, єдиний представник керівництва «Релігійного сіонізму», який 2019 року виступив на захист шукачів притулку, був усунений з політичної арени. «Я підтримую державні витрати на нелегальних мігрантів, тому що це – наш шлях, — заявив він тоді. – Доки вони перебувають тут, ми відповідаємо за їхній добробут. Ці люди створюють тут прекрасні сім’ї і це робить честь нашій державі».
Зараз Смотрич, Бен-Гвір та їм подібні відсторонюються від прагнення свого пораненого народу обійняти викрадених співвітчизників. Прем’єр-міністр, голова кнесету та міністр юстиції теж відділяються від більшості, бойкотуючи суддю Аміра і посилюючи тим самим внутрішній розкол. І ті, й інші черпають сили в образі дій Дональда Трампа, що зневажає закони своєї країни. Але сьогоднішній Ізраїль може не витримати подібних авантюр. Ми все ще стікаємо кров’ю. А Сіон, як відомо, врятується правосуддям (Ісая 1:27), а не передачею судової влади політикам.
Нетаньягу протягом останніх тижнів поводиться як відносно нормальна людина і намагається домогтися звільнення якомога більшої кількості заручників до ймовірного відновлення бойових дій у секторі Газа. Але його поганий дух як і раніше витає над його прихильниками та прибічниками, над слабко функціонуючим і сіючим розкол урядом. Проявляється він і в подальших поступках Смотричу. І в пам’яті мимоволі зринає рядок з молитви: «І прибери з країни злокозні уряди».
Автор: Дорон Корен
Джерело: «ХаАрец»
Фото: Ronen Zvulun Pool via AP
