Міністр уряду Ізраїлю: «Ідея анексії фактично не стоїть на порядку денному»
Заяви про можливу анексію територій у секторі Газа, які лунають від частини ізраїльських політиків, — це радше елемент політичної гри, ніж реальний план. За словами міністра в уряді Ізраїлю, «це насправді не стоїть на порядку денному». Інший високопоставлений представник коаліції додав: «Мені дуже важко уявити, що це справді станеться».
Анексійна риторика, як вважають аналітики, має на меті посилити тиск на ХАМАС у межах заблокованих переговорів — це радше спроба примусити терористичну організацію до укладення тимчасової угоди, якої прагне прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу.
Своїм скепсисом коаліціянти підкріплюють послужний список Нетаньягу: він неодноразово давав суперечливі обіцянки різним сторонам — від релігійних партій до центристів — і не виконував їх. Те саме спостерігається і в питанні анексії. Один із критиків — Бецалель Смотрич — навіть охрестив Нетаньягу «брехуном, сином брехуна».
Смотрич та Ітамар Бен-Гвір охоче використовують тему анексії, щоби відвернути увагу від критики на свою адресу. Вони обіцяли своїм виборцям, що до Гази не надійде жодна «крихта допомоги», проте в реальності Ізраїль змушений був дозволити масштабні гуманітарні поставки, не отримавши жодного заручника у відповідь.
Насправді, хоча деякі урядовці й прагнуть утримання частини територій Гази в довгостроковій перспективі, хвиля гучних заяв про анексію може так і залишитися пустими обіцянками — як ідеї про «гуманітарне місто», депортацію палестинців чи «повну перемогу», якої досі не досягнуто.
На цьому тлі очевидною стає стратегічна безвихідь: перемовини не просуваються, війна затягується, а міжнародна ізоляція Ізраїлю посилюється. ХАМАС лише зміцнює позиції, підживлений обуренням через гуманітарну катастрофу в Газі.
Нетаньягу не наблизився до проміжної угоди — наприклад, до звільнення частини заручників без припинення війни — і дедалі більше віддаляється від неї. Тим часом адміністрація Дональда Трампа, яка нібито прагне завершення конфлікту, насправді уникає рішучих дій.
Таким чином, затяжна криза триває — без чіткої стратегії та зростаючим міжнародним тиском. У парадоксальний спосіб крайні праві сили своєю риторикою лише наближають створення палестинської держави — і то на умовах, вкрай несприятливих для Ізраїлю.
Равіт Хехт, “ХаАрец“
Фото: Ronen Zvulun Pool via AP
