Мати звільнених заручників: «Цьому реаліті-шоу потрібно покласти край»
7 жовтня 2023 року майже всі будинки в прикордонному з Газою кібуці Нір-Оз були зламані, розграбовані або спалені дотла. Лише шість будинків залишилися недоторканими, але дім Яіра Яакова був не просто зруйнований — його підірвали. На місці вибуху залишилася діра. Колишня партнерка Яакова, Ренана Гоме-Яаков, переконана, що це не було випадковістю.
«Він почув на вулиці жіночий крик і кинувся на допомогу. Це багато говорить про те, якою людиною він був», — розповіла вона. «Вибігши на вулицю, він зрозумів, що відбувається, і спробував повернутися назад, але було вже запізно».
За словами Гоме, терористи побачили Яакова і, не змігши вибити двері навіть після того, як вистрілили в нього та поранили, встановили вибуховий пристрій біля стіни. Від вибуху двері в кімнату-укриття відчинилися.
Терористи підірвали стіну й захопили в заручники пораненого Яакова та його партнерку Мейрав Таль. Двоє з трьох дітей Яакова та Ренани, 13-річний Ягіль і 16-річний Ор, також були взяті в заручники. Вони були звільнені в рамках першої угоди про обмін у листопаді 2023 року після 52 днів у Газі. Таль звільнили наступного дня.
Рівно рік тому ЦАХАЛ повідомив родині, що, ймовірно, Яаков загинув 7 жовтня. Його тіло досі залишається в Газі й не включене в перший етап нинішньої угоди про припинення вогню.
«Якби це залежало від нього, він, мабуть, сказав би: “Забудьте про це, просто залиште все як є”. Він був з тих людей, які хотіли б, щоб їхній прах розвіяли над морем», — додала Гоме. «Але повернення додому загиблих заручників неймовірно важливе. Нам потрібно, щоб ця справа була закрита, щоб ми могли як слід його оплакати й поховати в Ізраїлі. Це також головний обов’язок держави, яка його покинула».
Останні кілька тижнів були емоційно важкими для мешканців кібуцу Нір-Оз. Поки що деякі родини після 15 місяців розлуки возз’єдналися з близькими, інші досі чекають на тих, хто має повернутися на наступних етапах угоди. Деякі також чекають на повернення тіл рідних, які загинули в полоні.
«Радість від зустрічі з кожним звільненим заручником безмежна. Ми були глибоко зворушені, бачачи, як вони виходять на своїх ногах — усе ще залишаючись самими собою», — сказала Гоме.
«Але поряд із цією радістю є й глибокий смуток, страх і тривога. І так, є заздрість — бачити, як [звільнений заручник] Офер [Кальдерон] обіймає своїх дітей, і знати, що наші діти більше ніколи не зможуть обійняти свого батька. Моя старша донька Шір каже, що найкраще, на що вона тепер може сподіватися, — це його похорон», — додала вона.
«Поряд із величезною радістю від звільнення ми не повинні забувати, що 16 заручників із Нір-Оза досі перебувають у полоні», — зазначила Гоме. «У мене є правило: я намагаюся дивитися на все очима Сільвії Куніо [чиї два сини, Давид і Аріель, досі в заручниках і не були включені в перший етап угоди]».
«Я пам’ятаю, яке це відчуття, коли твої діти там, і ти не знаєш, що з ними відбувається, що вони їдять, у яких умовах їх тримають, де вони сплять… Це почуття провини за кожен прийнятий душ або випиту чашку кави. А ще — думки про те, як вони почуваються там, чи вірять вони, що ми їх повернемо додому? Якщо ні, то, значить, ми заслужили цю недовіру».
«Це реаліті-шоу із заручниками має закінчитися», — сказала вона. «Жодних більше етапів [угоди], жодних фаз. Трамп має влаштувати грандіозний фінал, у якому всі повернуться додому — всі одразу».
Фото: Ілан Ассаяг
