Марван Баргуті — убивця. Але Ізраїль усе одно має його звільнити
Війна в Газі завершена. У межах угоди про припинення вогню, в обмін на звільнення ХАМАСом заручників, захоплених 7 жовтня 2023 року, Ізраїль відпустив близько 2000 палестинських в’язнів, серед них 250 — засуджені до довічного ув’язнення.
Серед тих, кого ізраїльтяни відмовилися відпустити, — Марван Баргуті, лідер ФАТХу, засуджений за вбивство п’ятьох людей під час Другої інтифади. Він відбуває п’ять довічних строків і ще 40 років за замах на вбивство.
У 1990-х Баргуті був помітним молодим політиком поміркованих поглядів, який підтримував мирні угоди в Осло, виступав за демократизацію Палестинської адміністрації та критикував Ясіра Арафата за корупцію й авторитаризм. Однак після провалу переговорів у Кемп-Девіді 2000 року він очолив озброєне крило «Танзім» і дав накази про напади на ізраїльтян.
Попри це, Баргуті залишається найпопулярнішим палестинським політичним в’язнем. Опитування показують, що він — найімовірніший наступник Махмуда Аббаса. Його звільнення викличе обурення в Ізраїлі та стане політичною перемогою ХАМАСу, але водночас може стати шансом для обох народів.
Автор статті стверджує, що Ізраїль має звільнити Баргуті, оскільки без нього Палестинська адміністрація не зможе відновити єдність і взяти під контроль Газу та Західний берег. Баргуті — єдиний палестинський політик із достатнім авторитетом, щоб протистояти ХАМАСу та повернути ізраїльсько-палестинські відносини до політичного шляху.
Крім того, його звільнення могло б покращити міжнародний імідж Ізраїлю, який сильно постраждав за останні два роки через надмірне застосування сили в Газі та дії крайніх правих міністрів. Як приклад наводиться звільнення Нельсона Мандели в ПАР, яке відкрило шлях до кінця апартеїду.
Баргуті — не Мандела, визнає автор, але його звільнення може стати історичним зрушенням, яке продемонструє готовність Ізраїлю ризикувати заради миру. Адже альтернатива Баргуті — це ХАМАС.
Прем’єр Біньямін Нетаньягу, ймовірно, ніколи не погодиться на такий крок, але під тиском США це може стати частиною нової політичної стратегії.
«Який сенс у військовій могутності, якщо вона не дозволяє ризикувати заради миру?» — підсумовує автор, професор філософії Массачусетського університету Нір Ейсиковіц.
Нір Ейсіковіц, «ХаАрец», Фото: Уріель Сінай
Автор — професор філософії та директор Центру прикладної етики Массачусетського університету у Бостоні. Його остання книга «Слава, приниження та прагнення війни» вийшла цього року у видавництві Cambridge University Press.
