Майбутнє Туреччини вирішується на виборах мера Стамбула
Минулого року Реджеп Таїп Ердоган переміг на президентських виборах у Туреччині. Але для того, щоб ця перемога була повною, йому не вистачає одного – контролю за Стамбулом, політичним та економічним центром країни. Муніципальні вибори, що проходять сьогодні по всій Туреччині, можуть повернути цю перлину в корону Ердогана – і зруйнувати останній бастіон опозиції його авторитарному правлінню.
– Чи готові ми повернути Стамбул?, — запитав Ердоган у натовпу своїх шанувальників на мітингу на честь перемоги в президентських перегонах у травні 2023 року. – Ми почали зі Стамбула, і продовжимо у Стамбулі».
Контроль над Стамбулом та його бюджетом у 16 млрд доларів важливий через статус міста як локомотива турецької економіки. Але ще важливіше його символічне значення особисто для Ердогана. Лідер Туреччини виріс у Стамбулі, був його мером у 1990-х роках і продовжував керувати містом через своїх довірених осіб навіть після того, як став прем’єр-міністром, а потім і президентом. Лише у 2019 році за підтримки коаліції секуляристів, націоналістів та курдських виборців на виборах мера переміг опозиційний кандидат Екрем Імамоглу. Досі це залишається однією з найганебніших поразок правлячої Партії справедливості та розвитку (ПСР).
Стамбул також залишається одним з останніх оплотів опозиції після того, як минулого року альянс противників Ердогана програв вибори. Якщо ставленик Ердогана поверне собі найважливіший мегаполіс країни, це завдасть опозиції ще одного непоправного удару.
Але якщо Екрем Імамоглу утримається і збереже контроль над містом, це зміцнить його репутацію як єдиного політика за останню чверть століття, який зміг перевершити Ердогана. Політологи припускають, що перемога нинішнього мера Стамбула зробить його фаворитом у перегонах за посаду президента Туреччини в 2028 році. Зрештою, як сказав колись сам Ердоган, «хто переможе у Стамбулі – той отримає Туреччину».
Представляти правлячу партію в цьому вирішальному змаганні Ердоган призначив Мурата Курума, колишнього міністра довкілля і раніше одну з ключових осіб уряду з реагування на катастрофічні землетруси в лютому 2023 року в Туреччині, внаслідок яких загинуло понад 50 000 людей.
Ердоган вклав у боротьбу всю свою політичну вагу, відправивши щонайменше 17 міністрів уряду на передвиборчу кампанію у Стамбулі, і сам брав участь у агітації, закликавши стамбульський електорат покарати опозицію за її можливу некомпетентність та нездатність створити міську інфраструктуру.
«Давайте 31 березня я викладу їм урок, на який вони заслуговують», — заявив він на мітингу в Стамбулі цього місяця.
Згідно з опитуваннями громадської думки, перегони виглядають щільними. Нещодавні опитування дають опозиційній Народно-республіканській партії перевагу, яка коливається від дев’яти до менш ніж одного бала. Інше опитування дало невелику перевагу в один бал партії Ердогана. Небезпека для Імамоглу також полягає в тому, що кілька кандидатів від опозиції можуть поділити голоси. Ліберальна та курдсько-орієнтована Партія народної рівності та демократії також має свого власного кандидата, адже у 2019 році саме курдські голоси передали Стамбул до рук опозиції.
Аналітики тим часом спостерігають за тим, як результати диктуватимуть наступні кроки Ердогана і чи не стане й без того нерівне політичне ігрове поле ще менш демократичним.
Некомерційна організація Freedom House у своєму звіті «Свобода у світі» по Туреччині за 2023 рік описала Ердогана і його партію ПСР як «останніми роками все більш авторитарних, які консолідують значну владу за допомогою конституційних змін і ув’язнення опонентів і критиків».
«Економічна криза, яка поглиблюється, і майбутні вибори… дали уряду нові стимули для придушення інакодумства та обмеження публічного дискурсу», — йдеться в доповіді.
Багато коментаторів передбачають, що Ердоган скористається перемогою на недільних виборах, які визначать, хто матиме владу та економічні ресурси в містах і регіонах по всій країні, як стартовий майданчик для внесення поправок до конституції. Він давно критикує вищий суд країни – Конституційний суд, який нещодавно ухвалив звільнити ув’язненого депутата Джана Аталая з Робочої партії Туреччини, – і закликає до конституційних змін.
Крім скорочення влади судової влади, Ердоган також прагне закріпити велику побожність серед населення. Він міг би спробувати додати до конституції пункт про сімейні цінності, щоб наголосити на тому, що шлюб – це суворо союз між чоловіком і жінкою. Він також може запропонувати статтю, яка гарантує право жінок носити релігійні головні убори.
Нарешті, раніше цього місяця президент Ердоган заявив, що «за законом» це будуть його останні вибори, оскільки його термін повноважень спливає у 2028 році. Після цього Девлет Бахчелі, голова вкрай правої Партії національного руху, яка перебуває в союзі з ПСР, почав благати Ердогана залишитися. Спостерігачі тепер побоюються, що Ердоган добиватиметься внесення змін до конституції, щоб залишитись при владі ще на один термін.
Перемога опозиції у Стамбулі та деяких інших містах Туреччини означатиме, що ініціативи Ердогана можуть не зустріти тієї широкої громадської підтримки, на яку він сподівається. Однак це аж ніяк не означає, що він від них відмовиться навіть якщо його кандидат програє.
Джерело: Олександра Аппельберг, “Деталі”
Фото: Pixabay
