Лише пряме втручання Трампа ще може призвести до укладання угоди
Якщо в когось ще залишалися сумніви — стає зрозуміло: ситуація може й надалі погіршуватися. Після досить жорсткого тиску з боку США Ізраїль справді зняв блокаду із сектору Газа та дозволив ввезення товарів, зокрема в обхід проваленого проєкту американського фонду допомоги.
Однак міжнародний шок, викликаний кадрами голоду в Газі, зараз зриває будь-який прогрес у переговорах щодо заручників — і якщо не буде прямого й рішучого втручання президента США Дональда Трампа, це може визначити долю полонених.
Пропагандистські відеоролики, опубліковані ХАМАСом і «Ісламським джихадом», на яких двоє заручників — Евіатар Давид та Ром Бреславскі — виглядають виснаженими й розпачливими, лише підкреслили серйозність загрози їхньому життю.
Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу минулого місяця навмисно вставляв палиці в колеса переговорного процесу. Згідно з поширеною в медіа версією, Нетаньягу просто чекав літніх парламентських канікул: як тільки мине пряма загроза його коаліції, він збирався скористатися парламентською паузою — під час якої неможливо повалити уряд — щоб укласти проміжну угоду, попри опір своїх партнерів з ультраправих релігійних партій. Але цього не сталося.
Поки Нетаньягу тягнув час, у секторі Газа вибухнула гуманітарна катастрофа, спричинена очевидними збоями в моделі розподілу продовольства через фонд допомоги. ХАМАС, у своїй звичній цинічній манері, скористався ситуацією. Нині в сектор прямують значні обсяги товарів, і організація виграє двічі: частина допомоги опиняється під її контролем, і вона знову може нею торгувати й отримувати з цього чималий прибуток. А виправдана міжнародна критика на адресу Ізраїлю дозволяє ХАМАСу посилювати свої позиції на переговорах.
Трамп, занепокоєний кадрами з сектору, направив до Ізраїлю свого спеціального посланця Стіва Віткоффа. У п’ятницю Віткофф разом з офіцерами ЦАХАЛу відвідав центри розподілу допомоги на півдні сектору. Президент і його посланець тим часом оголосили про нову американську ініціативу з постачання товарів і пом’якшення голоду. Нетаньягу, як і попередніми днями, після того як розпорядився про гуманітарні послаблення в Газі, був змушений підлаштуватися під ситуацію. Водночас неназване високопоставлене джерело поінформувало політичних оглядачів, що прем’єр більше не наполягає на частковій угоді й вважає за необхідне досягти повноцінного договору. Дивно: адже саме Нетаньягу зірвав припинення вогню в березні й відновив бойові дії проти ХАМАСу під надуманими приводами; і саме він відтоді вперто наполягав на частковій угоді, яка лише відкладала б кінець війни.
Зараз шанси на досягнення угоди виглядають ще нижчими, ніж раніше — якщо тільки президент США нарешті не вирішить безпосередньо втрутитися в переговори. Малоймовірно, що прем’єр-міністр насправді хоче повноцінної угоди, що означало б кінець війни. Це потягне за собою й інші наслідки, яких він намагається уникнути — такі, як початок суспільного аналізу дій уряду (якого зараз багато громадян уникають під приводом «тиша, йде стрілянина») та нову вимогу щодо створення державної слідчої комісії. Нетаньягу добре знає, чому не хоче такої комісії. Вона розкриє, окрім шокуючого оперативно-розвідувального провалу всіх сил безпеки на чолі з ЦАХАЛом, і його особисту відповідальність за катастрофу — як він систематично ігнорував розвідувальні попередження, що накопичувалися на його столі, про наміри ворогів Ізраїлю розв’язати війну на тлі внутрішнього розколу, викликаного планом судової реформи його уряду.
З іншого боку, і у ХАМАСу зараз більше часу. Хоча організація вже давно заявляє про бажання завершити війну, вона прагне зробити це на власних умовах. Ці умови включають повне виведення ізраїльських військ із сектору Газа (можливо, щодо тимчасового «пояса безпеки» можна буде досягти компромісу). Але вони не включають тих вимог, які висуває Ізраїль — роззброєння ХАМАСу та вислання тих членів керівництва, що вижили, до інших країн. Віткофф заявив, що ХАМАС нібито демонструє готовність до роззброєння сектору, однак сама організація поспішила це спростувати.
На цій політичній сцені є ще один ключовий гравець — начальник Генштабу Еяль Замір. Учора Нахум Барнеа в «Єдіот ахронот» опублікував свої спостереження, засновані, судячи з усього, на бесіді з високопоставленим військовим джерелом — можливо, найвищим із можливих. «У Заміра залишився один патрон у обоймі», — написав Барнеа. Конфлікт між начальником Генштабу та політичним керівництвом є реальним. Якщо не буде досягнуто припинення вогню та угоди щодо заручників, він загостриться і може дійти до тієї межі, коли Замір задумається про подальше перебування на посаді.
Ці заяви пролунали на тлі тиску з боку міністрів Бецалеля Смотрича та Ітамара Бен-Гвіра, які вимагають захопити весь сектор Газа і продовжувати кампанію руйнування, вбивств та вигнання. Нетаньягу вже давно заграє з цими вимогами й не зупиняє їх, попри заперечення з боку армії, яка стурбована як моральними наслідками подібних дій, так і серйозним виснаженням мотивації та боєздатності солдатів. Кожен, хто бачив скляний погляд строковиків, які повертаються із сектору додому у відпустку, розуміє, про що йдеться. У багатьох резервістів ситуація не краща.
Нетаньягу доведеться й далі лавірувати між протилежними тисками з боку Трампа й Заміра, Смотрича та Бен-Гвіра. З його точки зору, поспішати поки не варто: адже і Верховний суд пішов на канікули, і до кінця вересня йому не доведеться вислуховувати претензії прокурорів та запитання суддів.
Автор: Амос Харель
Джерело: «ХаАрец»
Фото: AP Photo Alex Brandon
