Лівія не захоче прийняти мільйон жителів Гази
«У мене є дуже хороші ідеї для Гази. Зробити її зоною свободи. Нехай США втрутяться і зроблять її просто зоною свободи… Нехай трапиться щось хороше, нехай люди отримають будинки, де вони будуть у безпеці», — захоплено заявив Дональд Трамп у Досі під час свого візиту до країн Перської затоки.
Однак президент США не сказав, де саме будуть ці будинки. Чи мав він на увазі відбудову Гази, чи, як пропонував кілька тижнів тому, переселення двох мільйонів її жителів до інших країн?
Його заяви нагадують рекламу, яка пропонує ізраїльтянам «будинки мрії» на Кіпрі, в Португалії чи Греції. Але якщо ізраїльтяни повинні витрачати власні гроші, щоб жити в безпеці за кордоном, то палестинці у Газі, згідно з баченням президента, отримають ці будинки безкоштовно. Хто ж за них заплатить — незрозуміло.
Після того як Єгипет, Йорданія, Сомаліленд, Сирія, Індонезія та ще кілька країн (і навіть курортів) повідомили Вашингтону, що всі місця «на літо вже заброньовані», новим напрямком, згідно з NBC, стала Лівія — країна, яку навіть її громадяни не назвали б безпечною.
Лівія перебуває в стані кривавої громадянської війни з 2011 року, коли було повалено та вбито Муаммара Каддафі. Країна розділена між визнаним урядом Абдула Хаміда Дбейби в Тріполі (Західна Лівія) та «урядом Бенгазі» у Східній Лівії, підконтрольним генералу Халіфі Хафтару.
У кожній частині — свої адміністрації, армії, природні ресурси (переважно нафта), центральні банки та суди. Але навіть це формальне розділення не передає повної картини. У реальності в контрольованих урядом районах влада належить озброєним угрупованням, формально підпорядкованим міністерствам, але фактично діючим автономно.
Минулого тижня, під час боїв у Тріполі, загинули щонайменше шестеро осіб. Бої розпочались після вбивства Абдель-Гані аль-Кіклі — командувача Управління підтримки стабілізації (УПС), одного з найбільших угруповань, пов’язаного з президентською радою, яка підтримує уряд Дбейби.
Слово «міліція» може бути оманливим, оскільки не йдеться про цілісні структури, а про коаліції угруповань, лояльність яких залежить від племені або міста. Їх головна риса — гнучкість і зміна лояльності.
Лівія, як і більшість арабських країн, виступає проти переміщення населення за національною ознакою, і вже точно не потребує нового мільйона жителів, які потенційно можуть створити власні збройні угруповання.
Уряд Дбейби втрачає легітимність. У країні проходять масові протести з вимогами розпуску уряду й нових виборів. Президентська рада розглядає можливість призначення нового уряду.
До речі, ще в березні Лівія офіційно заявила, що не братиме участі у переселенні палестинців з Гази, назвавши це неприйнятним.
NBC з посиланням на три джерела повідомило, що в обмін на прийом до мільйона палестинців адміністрація Трампа могла б розморозити десятки мільярдів доларів із лівійського суверенного фонду, які були заморожені в 2011 році.
Справжня небезпека в тому, що ці кошти можуть бути розкрадені міліціями або використані для підкупу політиків. Лише незначна частина, якщо взагалі залишиться, піде на благо громадян або на відновлення інфраструктури.
До того ж сумнівно, що Трамп має повноваження розморозити ці активи — рішення залежить від Радбезу ООН. Більшість коштів (60–70 млрд доларів) зберігаються в Європі. Навіть якщо США самостійно розморозять свою частку, це буде лише 15–20 мільярдів.
Це чимала сума для країни з боргом понад 50 мільярдів, але якщо вона піде на будівництво житла для палестинців і їх транспортування, то для лівійців нічого не залишиться. Отже, навіть така «спокуса» для Лівії не має значення.
Оскільки Лівія більше не розглядається як місце реалізації «хороших ідей» Трампа, а арабські країни відмовляються інвестувати в Газу, Ізраїль опиняється перед викликом: як управляти сектором і годувати його мешканців, які вмирають від хвороб і голоду.
Гуманітарний план, підтриманий США, виглядає дедалі менш реалістичним після того, як більшість міжнародних організацій відмовилися співпрацювати з швейцарським «Гуманітарним фондом Гази», який було створено для розподілу допомоги і який очолює колишній американський морпіх.
Навіть якщо план вдасться реалізувати, він охопить лише близько 1,25 млн осіб, які мають зібратися в кількох «гуманітарних зонах». Там харчі роздаватиме американська компанія під посиленою охороною ЦАХАЛу.
Видачу допомоги планується проводити лише для «голів родин». Але у десятках тисяч випадків це — діти чи жінки, які вижили після бомбардувань.
Важко уявити, як сотні тисяч людей, зокрема діти, вагітні жінки й літні люди, стоятимуть у чергах за 20-кілограмовими пакетами, нестимуть їх кілька кілометрів і ризикуватимуть бути атакованими бойовиками ХАМАСу.
Немає ясності і щодо того, як працюватиме реєстрація, чи як уникнути шахрайства та торгівлі пайками, які можуть опинитися у руках ХАМАСу.
І, головне, ніхто не знає, скільки ще триватиме ця «військова операція», перш ніж ізраїльські політики самі почнуть вимагати її завершення, щоб посилити тиск на ХАМАС.
Ізраїль, можливо, готовий до чергової «великої війни» проти давно зруйнованих цілей, але в гуманітарному вимірі — тому, що непокоїть навіть Америку Трампа і може вирішити результат війни — у нього немає відповідей.
Цві Барель, «ХаАрец»
Фото: Esam Al-Fetori, Reuters
