Ліван: дві держави для одного народу. Від розколу до блекауту
«Ми вирушаємо у подорож, давайте обійдемо весь світ за один день. На захід, на схід немає різниці. Не має значення, куди».
Це слова популярної пісні, написаної одним із найвідоміших ліванських музикантів Гаді Рахбані у 1980 році. Це пісня про надії та силу духу, що народилася після громадянської війни, в якій Ліван загруз на 15 років. Ця війна стала найсильнішою і кривавою травмою, яку країна знала з моменту здобуття незалежності.
Влітку 2024 року, коли над Ліваном нависла тінь нової війни, цю пісню аранжував заново син Рахбані, талановитий музикант Омар Рахбані.
У радісному відео Омара Рахбані немає нагадувань про конфлікт між Ізраїлем і Ліваном, що триває. Немає фотографій генерального секретаря «Хізбалли» Хасана Насралли, або бомб, що падають на села Південного Лівану. Натомість по синьому морю мчать маленькі прогулянкові катери, підлітки танцюють із навушниками на голові, і життя прекрасне.
Пісню виконала ліванська королева краси Ясміна Зайтун у рамках церемонії запуску нового туристичного проекту. Кампанія під назвою «Ми вирушаємо в подорож» покликана залучити до Лівану туристів, особливо його громадян, які живуть за кордоном. Так, просто зараз.
Ліван звик жити подвійним життям. Тут ніби для одного народу існує дві держави. Ізраїльські ветерани першої Ліванської війни 1982 року досі пам’ятають немислимий розрив між палаючим фронтом на півдні Лівану та кафе і ресторанами в Бейруті.
Ізраїльтяни теж можуть побачити щось подібне у наші дні. Величезний розрив між жвавими вулицями Тель-Авіва та спустілою північчю країни. (Прим. «Деталей»: тільки розрив у Лівані — ще глибше, ще серйозніше. І це не рахуючи глибокої економічної кризи в країні, яка привела 17 серпня до тотального відключення електрики).
В одній із статей на ліванському сайті Daraj розповідалося про труднощі, з якими стикаються евакуйовані з півдня Лівану громадяни під час пошуку житла.
Люди розповіли журналісту, що відколи почалася ця внутрішня міграція, орендна плата зросла на десятки і сотні відсотків. Один розповів, що з нього вимагають за оренду житла 1000 доларів на тиждень — шалена сума для людини, яка офіційно заробляє близько 100 доларів на місяць.
Але навіть ті, хто може дозволити собі платити такі суми, можуть мати проблеми. Наприклад, на початку липня мер Фалафи, красивого християнсько-друзського курортного містечка в Гірському Лівані, видав розпорядження, яке забороняє мешканцям здавати будинки переміщеним особам до ретельної перевірки їхньої особи та отримання дозволу від муніципалітету.
Мета, як йшлося у розпорядженні, — «запобігти все, що може зашкодити безпеці мешканців».
За цим ховався страх, що разом із безневинними мирними жителями у місті знайдуть притулок бойовики «Хізбалли», а за ними прийдуть ізраїльські бомбардування. Але не лише страх перед бомбами призвів до цієї заборони.
«Етнічний демон», який спровокував громадянську війну в Лівані не помер, коли йому поклали край Таїфські угоди в 1989 і де-факто роком пізніше. Жителі шиїтських сіл на півдні Лівану знову виявляють, що їм зовсім не радіють у християнських містах та селах. Їм доводиться шукати притулок у громадських будинках у великих містах — Тірі та Сідоні.
«Вони мстять нам, мирним жителям, за те, що робить «Хізбалла», ніби ми всі члени цієї організації і відповідальні за війну», — скаржиться один шиїт, який втратив весь свій урожай внаслідок пожежі, викликаної ізраїльським бомбардуванням.
На додаток до своїх екзистенційних страхів та розколу в суспільстві ліванці страждають і від перебоїв у роботі GPS. Ізраїль глушить сигнал GPS, щоб збити наведення ракет та дронів «Хізбалли». Ліванський уряд поскаржився на це в ООН, заявивши, що це завдає шкоди повітряному сполученню, кораблям і навіть машинам швидкої допомоги та пожежникам, які через ці збої не можуть швидко дістатися місця.
Як і в північному Ізраїлі, так і в південному Лівані надії на швидке вирішення проблеми залежать від жахливого уряду. Але в Лівані «уряд» — це лише теоретичний термін.
Наджиб Мікаті виконує обов’язки прем’єр-міністра з вересня 2021 року. І поки немає угоди про нового президента, який замінить Мішеля Ауна, який пішов у відставку в жовтні 2022 року, нема кому призначити постійного прем’єр-міністра або призначити нові вибори.
Парламент очолює речник Набіх Беррі з партії «Амаль» — вона є союзником «Хізбалли». В даний час він вважається найвпливовішою людиною в уряді завдяки тісним зв’язкам з Насраллою. Саме він представляє Насраллу на офіційних перемовинах з іноземними державами.
Беррі більшою мірою, ніж Мікаті, керує важливими зустрічами з посланцями західних країн, такими як та, яку він провів минулого тижня з посланцем США Амосом Хохштейном.
Хохштейн виступив з попередженнями та пригрозив Лівану «серйозними наслідками» у разі, якщо «Хізбалла» атакує Ізраїль. Але він вже давно змирився з диктатом «Хізбалли», згідно з яким лише припинення вогню у секторі Газа призведе до припинення вогню у Лівані.
Як жест перед візитом Хохштейна Мікаті оприлюднив план з набору 2 тисяч добровольців до ліванської армії та їх навчання для підготовки до того дня, коли армія візьме під контроль кордон після відходу звідти сил «Хізбалли». Передбачається, що це буде перший етап кампанії з набору добровольців, у ході якої згодом планується призвати ще 4 тисячі осіб і в результаті набрати загалом 15 тисяч новобранців.
Але до того, як ці добровольці розпочнуть навчання, хтось повинен буде оплатити це навчання, а також зброю та транспортні засоби, які вони отримають. А поки що навіть зарплати регулярної армії Лівану нараховують Катар та США. Гроші перераховуються на спеціальний рахунок, яким керує начальник штабу армії Джозеф Аун.
Але ніхто ні в Лівані, ні в Америці, ні у Франції не може зараз передбачити, коли можна буде реалізувати цей план розміщення армії на півдні Лівану. Справді важливі новини мають прийти з перемовин щодо припинення вогню у Газі. Від угоди з ХАМАС залежатиме і можливість припинення вогню на ізраїльсько-ліванському кордоні.
Проте останнє зараз залежить не лише від Гази, а й від планів «Хізбалли» помститися за вбивство високопосадовця Фуада Шукра в Бейруті та планів Ірану помститися за вбивство лідера ХАМАСу Ісмаїла Ханії у Тегерані.
Поки що «Хізбалла» та Іран, схоже, координують свої дії, і, ймовірно, готові відкласти свої атаки на Ізраїль до нових переговорів у Досі (вони мають відбутися наприкінці поточного тижня, приблизно 22 серпня).
Але ніхто не знає, як вони діятимуть після цієї зустрічі, незалежно від того, буде на ній укладено угоду чи ні. (Прим. «Деталей»: також неясно, наскільки вплине на «Хізбаллу» той факт, що навіть без війни Ліван перебуває зараз у глибокій економічній та енергетичній кризі. Через брак палива 17 серпня в країні стався тотальний блекаут. Але й без цього електрика подається в мережі лише на кілька годин на добу.
Війна з Ізраїлем, без сумнівів, призведе країну до гуманітарної катастрофи, питання в тому, чи стримає це войовничість Хасана Насралли).
Автор: Цві Барель
Джерело: «ХаАрец»
Фото: Хассан Аммар
