«Лікуд» Нетаньягу став ультраортодоксальною партією
Щойно почалося крихке перемир’я в Газі, на тлі драматичних подій, пов’язаних із поверненням живих заручників, Ісраель Кац був викликаний до Ашдода для «консультації та благословення». Його зустрічав не військовий, а рабин Йешаягу Пінто — колишній в’язень. Він був одягнений у розкішну мантію, як і в липні, коли приймав прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу у Вашингтоні.
Міністр сільського господарства Аві Діхтер нещодавно відвідав Молдову, де, за словами його офісу, просував «угоду про пшеницю». На світлинах він позує у компанії рабинів із густими бородами. Міністр економіки Нір Баркат скоротив свій нещодавній візит до Японії та США, щоб опублікувати селфі в кіпі та з лулавом у руках на честь свята Суккот.
Міністр транспорту Мірі Регев цього тижня заявила, що збільшить кількість автобусів і потягів, аби доставити харедим на «мільйонну молитовну акцію» проти призову до армії в Єрусалимі. Це сталося після того, як вона відмовилася зробити те саме для масових демонстрацій проти державного перевороту та на підтримку заручників («Ми не автобусна компанія»). А 7 жовтня 2023 року, в суботу, вона й уряд не вважали за потрібне мобілізувати громадський транспорт, щоб доставити солдатів у зони бойових дій. Дотримання шабату виявилося важливішим за порятунок життів.
Фактично, «Лікуд» перетворився на ультраортодоксальну партію. Причина цього — не раптовий релігійний запал, а особисті та екзистенційні інтереси. Харедим захопили владу за допомогою маневру «кліщі».
Перше напрямлення — внутрішньопартійні праймеріз. Масова кампанія з вербування принесла тисячі нових членів партії — харедим, які діють за наказом своїх рабинів. Саме тому депутати та міністри кабінету виснажують себе, відвідуючи весілля та бар-міцви харедим. Не варто їм заздрити — у харедим багато дітей і ще більше онуків.
Друге напрямлення — урядова коаліція. Раніше партії харедим мали вплив, оскільки забезпечували баланс сил і продавали свою підтримку тому, хто давав більше. Але ці часи минули. Тепер вони залежать від альянсу бібістів і каханістів — і ця залежність взаємна. Без харедим Нетаньягу не може сформувати коаліцію чи навіть блок, здатний перешкодити опозиції створити уряд. Це має глибокі наслідки.
Партія, що виросла з руху «Херут», який пізніше став блоком «Херут-Ліберали» і завжди вважалася «національною» та «народною», сьогодні фактично є ультраортодоксальною структурою, що служить вузьким, месіяністським, антисіоністським і таким, що ухиляється від військової служби, цілям — щедро фінансованим державними коштами.
Деякі зв’язки проходять через сіру зону між релігійним і кримінальним світом (наприклад, Пінто та йому подібні, а також керівник осередку «Лікуду» в Герцлії Раффі Хаїм Кдушім — колишній в’язень, який став релігійним і тепер вважається однією з найвпливовіших фігур у партії). Інший центр сили — хасидський рух ХАБАД Любавич в Ізраїлі та за кордоном.
Сьогодні неможливо бути обраним у «Лікуд» без підтримки членів ХАБАДу. Це пояснює нескінченний потік членів родини Нетаньягу, їхніх камергерів і прихильників до могили останнього любавицького ребе у Нью-Йорку. Ці візити організовує Хагіт Левієв Софієв (дочка олігарха Льва Левієва).
З тієї ж причини багато міністрів уряду відвідують Будапешт. Їх приваблює не краса Дунаю й не гостинність фашистського прем’єра Віктора Орбана, а те, що саме в цьому місті розташоване одне з найвпливовіших і найбагатших відділень ХАБАДу у світі.
З моменту різанини 7 жовтня міністри кабінету відвідали це місто 17 разів, не рахуючи десятків поїздок депутатів коаліції. Наприклад, міністр закордонних справ Гідеон Саар цього тижня перебуває там знову — вдруге відтоді, як повернувся до уряду.
Поворот до ультраортодоксального іудаїзму — це слабке місце «Лікуду»; опозиція має безжально атакувати його до наступних загальних виборів — не за допомогою дурних антидемократичних гасел про введення умови проходження військової служби для отримання права голосу, а простими й прямими розмовами про те, що «Лікуд» надає перевагу ухильникам від призову, паразитам і антисіоністам замість патріотів, які служать і працюють. Боже, це так просто!
Урі Місгав, «ХаАрец»
Фото: Олів’є Фітуссі
