Лікарі-репатріанти не потрібні Ізраїлю? Чому іспит цього року обернувся скандалом
Іспит для лікарів з іноземними дипломами в Ізраїлі цього року обернувся скандалом. Багато докторів несподівано отримали ті самі оцінки, що й на аналогічному тесті півроку тому. Статистично це неможливо, але міністерство охорони здоров’я стверджує, що помилки бути не може. На тлі найжорстокішого дефіциту медичних кадрів сотні фахівців ще мінімум півроку працюватимуть вантажниками, продавцями та прибиральниками, а деякі вже думають про від’їзд з країни.
Коли молодий онколог з Москви Катерина Діхтер не склала ізраїльський лікарський іспит вперше, то не здивувалася. Її чоловік, досвідчений пульмонолог, одразу набрав потрібний бал, а Катерина, яка репатріювалася з незакінченої ординатури в Московському онкоцентрі, вирішила, що їй треба просто краще готуватися. Не пройшовши тест і вдруге, вона купила спеціальний підготовчий курс. І лише після третього провалу виявила, що результати всіх трьох спроб разюче схожі, навіть однакові. І що в подібній ситуації вона опинилася не одна.
Іспит із загальної медицини мають складати всі молоді лікарі, які отримували медичну освіту за межами Ізраїлю чи США. Для найдосвідченіших докторів, з 14-річним стажем, діє інший порядок. А всі інші — в рівному становищі, будь то вчорашній студент, який закінчив медінститут у Йорданії, або колишній завідувач відділення московської клініки з 12-річним лікарським досвідом.
Тест кожні півроку проводить Ізраїльська медична асоціація (ІМА). Він триває п’ять годин і включає 210 питань з усіх галузей медицини. Скільки балів дає яке питання і скільки всього є можливих балів, невідомо. Але відомо, що для успішного проходження достатньо набрати 60.
«Першого разу я отримала лише 47. Другого разу склала знову на 47 балів, — розповідає Катерина. — Всім, хто набрав більше 55 балів, надсилають їхні неправильні відповіді, і в них є можливість подати апеляцію. У мене такого права не було, але, оскільки інші люди оскаржили ті самі питання, мені теж підняли за них оцінки, і вийшов 51 бал».
Справа в тому, що медицина все ж таки не зовсім точна наука. Клінічні рекомендації різняться, і багатьом екзаменованим вдається довести, що їхні відповіді теж правильні.
До третього іспиту, який всі ізраїльські кандидати на право медичної практики складали у вересні, Катерина Діхтер готувалася довго і старанно. І була впевнена, що написала добре. Результатів не було дуже довго, і лише за два дні до свят прийшла відповідь. Там знову була та сама оцінка — 51 бал.
«При цьому й супровідний лист був датований квітнем. Тобто я отримала не лише ту саму оцінку, але й той самий лист, що півроку тому, — пояснює Діхтер. — Я написала в чат підготовки до іспиту, і виявилося, що в багатьох та сама проблема: старий лист і стара оцінка. Зателефонувала в ІМА, і оператор пояснив, що так, є технічна проблема, її вирішують».
Час на апеляцію обмежений двома тижнями, а тут почалися свята з їхніми неробочими та напівробочими днями. Катерина нервувала, додзвонювалася. А 26 жовтня отримала вже новий лист, з новою датою, але попереднім балом.
«Оскільки бал у мене нижче 55, то я не маю права на апеляцію і мені не дають подивитися, в яких питаннях я помилилася. Я найбільше хочу саме цього — зрозуміти, що саме я написала не так. Думала приїхати в ІМА і домагатися зустрічі хоч з кимось, але особистого прийому у них немає», — пояснює Катерина.
«Я не міг так відповісти»
Якщо Катерина — молодий лікар, то Олександр був головним позаштатним анестезіологом-реаніматологом одного з російських регіонів. Його стаж — 13 років сім місяців: п’яти місяців не вистачило, щоб обійтися без іспиту. Але Росія напала на Україну, і Олександр поїхав до Ізраїлю.
«Я працював не лише в Росії. Я був анестезіологом-реаніматологом у Варшаві. В Європі все влаштовано не так, як в Ізраїлі. Ти можеш одразу працювати за спеціальністю, але маєш протягом певного терміну скласти іспит», — розповідає Олександр.
Лікар вищої категорії, автор цікавих досліджень, він розумів, що тест складний, але не думав, що провалиться на ньому три рази поспіль. Двічі результат Олександра був однаковим — по 40 балів, а в цьому вересні — 51. Хоча цього й недостатньо для апеляції, реаніматологу чомусь надіслали не лише результати, а й відповіді. І вони виявилися ще дивнішими за оцінки.
«Звісно, я міг би помилитися в психіатрії чи дитячих хворобах, це не мій профіль. Але вісім питань з моєї спеціальності, на які я нібито відповів неправильно! Наприклад, «який розмір інтубаційної трубки ви оберете для дитини п’яти років». Там все легко вирішується за формулою. І правильна відповідь — 4-й розмір. Але опубліковані результати тесту стверджують, що я відповів «5-й розмір». Я просто не міг цього написати, — впевнений Олександр. — У знайомих лікарів ті ж дивацтва. Один з них багато років працював терапевтом. І, якщо вірити результатам тесту, дав сім поспіль неправильних відповідей на питання з терапії».
Цього року результати тестів викликали масову незгоду. Серед незадоволених не лише російськомовні лікарі, а й багато ізраїльських арабів, розповідає адвокат з організації «Міршам», що об’єднує медиків-стажерів.
«До мене звернулися десятки, якщо не сотні лікарів, які зіткнулися з різного роду проблемами на іспиті із загальної медицини. І більша їх частина отримали рівно ті ж оцінки, що й минулого разу, — розповідає Газі Авад. — У мене немає статистики, скільки людей отримали однакові оцінки. І міністерство охорони здоров’я відмовилося розкривати ці дані. Я надіслав міністерству формальне звернення. Вони відповіли, що екзаменаційні відповіді обробляє комп’ютер, ніякої ручної перевірки робіт немає, тому там не може бути помилок».
На додаток до цього чиновники міністерства сказали юристу, що була якась технічна проблема з листами. Тому в них нібито й стояла дата попередніх іспитів. Проблему виправили, листи замінили, а оцінки з самого початку були актуальні.
Але якщо сотні людей дійсно отримали рівно ті ж бали на іспиті, що й півроку тому, це математично неможливо. Такого збігу просто не може бути. Адвокат Газі Авад вбачає за тим, що відбувається, злий умисел.
«Наче в міністерстві намагаються знизити відсоток тих, хто успішно склав іспит, — вважає він. — Роблять це з різних причин, пов’язаних з бюджетами. У міністерства немає бюджетів на стажерів і резидентів клінік. А з іншого боку, міністерство охорони здоров’я запрошує лікарів без ізраїльського громадянства, щоб працювати тут. Адже очевидно, що їхня зарплата значно нижча, ніж у громадян Ізраїлю».
Варто зазначити, що жодних планів щодо масового найму іноземних лікарів міністерство охорони здоров’я поки не представляло. А єдина медична установа, яка дійсно запросила цього року іноземців, — Національний інститут судової медицини в Абу-Кабірі. І йдеться про добровольців на час війни.
Машинний переклад за 600 шекелів
Без нормально працюючого іспиту із загальної медицини на ізраїльську охорону здоров’я чекає катастрофа. З кожним роком все менша частка молодих лікарів припадає на випускників ізраїльських вишів. У 2023 році вона опустилася до 30%.
На 2022 рік статистика виглядала так: 36% лікарів, що приступили до роботи, отримали освіту в країні. 8% репатріювалися вже з дипломами, а 56% їздили з Ізраїлю навчатися за кордон. Здебільшого — в Румунії, Молдові та Україні, а ще в арабських країнах, що популярно серед ізраїльських арабів.
Часто іноземні виші обирають не за добре ім’я та якісну освіту, а тому що в них дешевше і простіше навчатися. Низька якість підготовки молодих лікарів за кордоном призвела у 2019 році до інспекції та рішення більше не визнавати дипломи зі Східної Європи, колишнього СРСР та арабських країн. Щоб не зашкодити тим, хто вже почав навчання, заборона має набути чинності з 2026 року.
Тож через два роки на ізраїльську медицину чекає кадрова катастрофа. У деяких регіонах, наприклад у Галілеї, понад 60% лікарів — випускники тих самих визнаних неякісними вишів.
Але що як проблема не лише в закордонних випускниках, а й в іспиті? Три роки тому міністерство охорони здоров’я відзвітувало, що лише чверть охочих проходять його з першого разу. Чи можна вірити цим результатам, якщо є питання до перевірки відповідей і виставлення оцінок?
Претензії є і до самої організації іспиту. Так, теоретично, його можна складати на івриті, арабській, англійській та російській на вибір. Але питання російською виглядають як машинний переклад. Іноді виходить дивна суміш двох мов, в якій дуже складно розібратися.
«Пишеш російською, а половина питань вискакує англійською, — згадує Олександр. — Я англійською вільно розмовляю. Але це перемикання сильно збиває з пантелику».
«Я просто всі три рази вирішила не зв’язуватися з російськомовними варіантами і писала англійською. На щастя, за першою освітою я перекладачка з англійської та японської, — каже Катерина. — Ще багато хто скаржився на технічні проблеми, зависання комп’ютерів. Мій комп’ютер теж зависав, але всього хвилин на п’ять».
До речі, іспити ці не безкоштовні. Щоразу молоді лікарі платять за них близько 600 шекелів. І за ці гроші вони точно заслужили нормально працюючі комп’ютери, пристойний переклад питань, та й просто доброзичливе ставлення і увагу до їхніх проблем.
Вічні студенти
Кілька років тому країну вразила історія лікарки-самозванки Назек Арар, яка роками лікувала ізраїльтян, а в медінституті не навчалася і іноземний диплом просто підробила. Лікарський іспит вона чесно склала — з 22-ї спроби.
Складність тесту і всі накладки при його проведенні компенсуються можливістю перескладати його нескінченно. На перший погляд це навіть вигідно: потенційний лікар раз за разом платить солідний внесок і все старанніше вчиться.
Насправді ж між складаннями та перескладаннями лікар швидше забуває те, що вмів раніше. Катерина Діхтер — зовсім початківець-лікар, але вона закінчила хороший московський виш, стажувалася в одному з головних онкологічних медзакладів країни. А за час навчання, яке припало на пандемію коронавірусу, два роки відпрацювала медсестрою інфекційного відділення. Все це стало б у нагоді і в Ізраїлі.
Олександр спеціалізувався на спінальній анестезії. Це дуже потрібна спеціальність, і реаніматологи під час війни вкрай необхідні. Але й Олександр поки займається зовсім сторонніми речами.
«Потрапити в медицину неможливо. Якщо дізнаються, що ти лікар і подав на підтвердження диплома, тебе не візьмуть навіть санітаром, — розповідає він. — Я місяць відпрацював вантажником. Потім через знайомих зміг влаштуватися медичним техніком, обслуговую апарати, пов’язані з чоловічим здоров’ям. І деякі люди, за статтями яких я вчився в університеті, пройшли такий же шлях. Судинні хірурги, нейрохірурги поїхали до Ізраїлю і працюють де завгодно, тільки не в медицині. Це дуже б’є по моральному духу. Знаю чимало таких лікарів-репатріантів, які не витримали і поїхали до Європи. Я й сам про це думаю».
Автор: Микита Аронов
Фото: Хадас Паруш
