Ласкаво просимо до Ізраїлю, тепер спробуйте тут вижити
Спроба судового перевороту та війна, що розпочалася 7 жовтня, змусили багатьох ізраїльтян замислитися про еміграцію. За даними Центрального статистичного бюро, у 2024 році 83 000 осіб залишили країну. Водночас десятки тисяч громадян інших держав вирушили в зворотному напрямку — вони вирішили репатріюватися до Ізраїлю саме в цей складний період.
Більшість із них – росіяни, які переїхали до Ізраїлю через війну в Україні, незважаючи на триваючу тут війну. «Йдеться про дуже потужну хвилю репатріації, — каже директор тель-авівського ульпану “Гордон” Сузі Атар. – Війна в Україні, політична ситуація та загроза мобілізації в Росії привели до Ізраїлю багатьох людей. Останнім часом стало більше репатріантів і з Франції, де знову зростає антисемітизм».
Орлі вивчає іврит в ульпані «Гордон». Вона приїхала з Парижа, де, за її словами, євреї не можуть почуватися в безпеці. Адам жив у Лондоні, його дочка навчалася в єврейській школі, учнів якої постійно залякували. Батьки навіть організували чергування біля школи, щоб захистити дітей. За словами Адама, поліція не реагувала навіть на антисемітські графіті на шкільних стінах. Репатріантка з італійської Генуї також стикалася з проявами антисемітизму, хоча єврейська громада в цьому місті дуже мала.
Росіяни їдуть не заради сіонізму
Викладачі ульпану «Гордон» зазначають, що репатріантів із Росії до Ізраїлю привела не любов до сіонізму, а війна. «Вони відмовилися підтримувати війну, яку розв’язала їхня країна, — розповідає одна з викладачок. – А репатріанти з України відчувають себе біженцями». За її словами, серед російських репатріантів багато заможних людей, які добре розуміють, що таке демократія та свобода — навіть краще, ніж їхні ізраїльські ровесники.
У 2024 році до Ізраїлю прибуло 32 000 репатріантів, з них 19 467 (60%) – громадяни Росії. На другому місці США (приблизно 3 200 осіб), на третьому та четвертому – Франція та Україна. У 2023 році приїхало значно більше — 46 590 репатріантів, 69% з яких були росіянами. Багато хто з них ще в аеропорту Бен-Гуріона чув здивоване запитання: «Чому ви вирішили приїхати саме зараз?».
Всі об’єднуються проти Путіна
В ульпані «Гордон» навчаються репатріанти з Росії та України. Попри війну, між ними немає напруженості — їх об’єднує відраза до війни та президента Росії Володимира Путіна. «Ми добре розуміємо, що тут відбувається, — каже репатріантка з України. – Я багато втратила через війну в Україні. Тут усі проти війни, навіть ті, хто приїхав із Росії».
Репатріанти з Росії відчувають ситуацію інакше. «Там ми були представниками держави-агресора, а тут ми обороняємося», — каже 30-річна Саша. Водночас вони уникають критики Ізраїлю за військові дії та проявляють патріотизм, який, як здається, частково втратили самі ізраїльтяни.
Проте викладачі ульпану впевнені, що багато хто з них не залишиться в Ізраїлі надовго. Наприклад, Леонід каже, що через 10 років бачить себе в Росії, хоча пізніше визнає, що, можливо, залишиться. Інша репатріантка планує жити в Герцлії-Пітуах: «Це ідеальне місце для сім’ї».
“Мені пощастило – чоловік працює в хай-теці”
Проте головна проблема для всіх репатріантів – дороговизна. «Тут усе дуже дорого!» — скаржаться вони. Продукти, житло, розваги — все це вимагає значних витрат. Деякі знаходять вихід, ретельно шукаючи знижки.
«Гроші в Ізраїлі треба витрачати розумно, — каже Лі, нова репатріантка з Канади. – Я купую тільки зі знижками. Подорожчання через війну неминуче, тому мені доводиться економити».
Житло в Тель-Авіві — ще одна серйозна проблема. Багато хто живе в маленьких квартирах разом із сусідами, а деякі орендують житло в поганому стані через брак варіантів. «Мені пощастило – мій чоловік працює в хай-теці», — зізнається одна з репатріанток.
“Немає роботи, немає друзів”
Багато репатріантів не можуть знайти роботу за спеціальністю. Деніз, архітекторка з Аргентини, отримала пропозицію безоплатного стажування, але не могла собі цього дозволити. Вона працює вихователькою в дитячому садку. Енріко, професор з Бразилії, не знайшов місця в жодному ізраїльському університеті.
Даніель Баєв, комп’ютерний графік із Росії, розповідає, що багато його друзів планують поїхати з Ізраїлю. «Багато хто не знайшов роботу, а ті, хто знайшли, отримують занадто мало», — каже він.
У соцмережах Баєв не приховує свого відчаю: «Я втратив надію знайти постійну роботу. Я не знаю, що робити».
“Сильні влаштовуються, слабким дуже важко”
Репатріанти отримують державну фінансову підтримку, але її недостатньо. Через високі витрати багато хто не може дозволити собі додаткові курси івриту, що ускладнює працевлаштування.
«Сильні люди знайдуть своє місце, але слабким буде дуже важко, — каже Сузі Атар. – Репатріанти не мають зв’язків, які допомогли б їм адаптуватися. Знання мови – ключ до успіху, але багато хто змушений одразу ж іти на роботу, жертвуючи навчанням».
Попри труднощі, вона дякує кожному репатріанту: «Те, що ви приїхали сюди – це диво. Сподіваюся, ви знайдете тут своє місце».
Фото: AP/Oded Balilty
