Китай підтримує Іран, але тільки на словах
На тлі ескалації напруженості на Близькому Сході та в очікуванні удару у відповідь Ізраїлю по Ірану, Пекін пообіцяв підтримку Тегерану. На практиці це навряд чи буде багато означати, кажуть експерти: хоча дві країни близькі, майже всі важелі тиску в руках Китаю, і в Ірані мало можливостей втягнути його в конфлікт, який знаходиться так далеко від його основних інтересів.
Головним аспектом китайсько-іранських відносин залишається енергетика. Понад 90 відсотків іранського експорту сирої нафти йде до Китаю, де її закуповують переважно приватні нафтопереробні заводи, що діють на чорному ринку. Однак станом на 2019 рік Іран був лише шостим за величиною постачальником нафти до Китаю, а з 2022 року конкуренцію йому становить Росія.
2021 року дві країни підписали 25-річну угоду, в якій Китай обіцяв значні інвестиції в Іран. Хоча багато хто в Ісламській Республіці критикував Пекін за монополізацію іранських ринків, Китай довгий час був рятівним колом для економіки Ірану на тлі нестабільності міжнародних санкцій та політичної ізоляції.
Крім того, Китай підтримує Іран на дипломатичній арені, зокрема, в ООН та інших світових інституціях. Він не завжди це робить, але навіть епізодична підтримка великої держави Тегерану вигідна.
При цьому й з Ізраїлем Китай протягом десятиліть підтримував дуже плідні технологічні відносини, які посилилися із ізраїльським бумом у 2000-х роках — часто на невдоволення США.
Підтримка Китаєм палестинської справи після атаки ХАМАСу 7 жовтня поставили під загрозу його відносини з Ізраїлем, але не зруйнували їх. Фінансовані КНР проекти, як і раніше, існують по всій країні.
Китай також збудував вигідні відносини з державами Перської затоки. Цікаво, що у грудні 2022 року та червні 2024-го Китай виступив із заявами на підтримку Об’єднаних Арабських Еміратів у їхній територіальній суперечці з Іраном щодо трьох островів у Перській затоці. У заяві, опублікованій під час Форуму співпраці між Китаєм та арабськими державами, що відбулася в Пекіні, було викладено «підтримку Китаєм зусиль ОАЕ щодо досягнення мирного вирішення питання трьох островів, Великого Томба, Малого Томба та Абу-Муси шляхом двосторонніх переговорів».
Підтримка Ірану, таким чином, залишається скоріше опортуністичною та епізодичною. Але навіть якщо Китай не має наміру втручатися у близькосхідний конфлікт, він продовжує за ним уважно спостерігати.
Як пише журнал Foreign Policy, Китай та Іран співпрацювали у розробці безпілотників, і вважається, що Китай використовує іранські БПЛА «Шахед» як модель для власних дронів. Якщо це так, у Пекіні, напевно, проаналізували іранську атаку на Ізраїль у квітні, в якій були використані ці безпілотники.
В останній іранській атаці використовувалися балістичні ракети, і Китай, ймовірно, уважно стежив за зусиллями Ізраїлю щодо їх перехоплення, хоча його власні ракети в основному складніші за іранські технології (які самі по собі частково були реверсивно спроектовані з китайської зброї, переданої Ірану в 1990-х роках).
У Тегерана мало прямих важелів впливу на Пекін, але сильна його присутність в елітних китайських колах. Офіційні обміни візитами поширені, як і зустрічі між іранськими та китайськими військовими — під час офіційних навчань, під час візитів до Китаю та в рамках таких груп, як Шанхайська організація співробітництва, до якої Іран приєднався минулого року.
Китай, безперечно, продовжить підтримувати Іран дипломатично і використовуватиме будь-яку нагоду, щоб засудити політику США. Але в нього мало бажання і можливостей грати роль у забезпеченні безпеки на Близькому Сході.
У міру того, як «молодший партнер» Китаю все більше ув’язує в конфлікті, Пекін може переглянути свої відносини з ним. Чи змінить величезну стратегічну втрату Ірану в Лівані та за його межами розрахунки Китаю? Тоді як вигоди від підтримки Ірану зменшуються, чи переоцінять її витрати? Це є важливим тестом реальних мотивів відносин Китаю з Іраном.
Фото: Sergei Guneyev, Sputnik, Kremlin Pool Photo via AP
