Країни Перської затоки винесли урок з удару Ірану по Катару

Обмежений, але від того не менш стратегічний удар Ірану по американській військовій базі Ель-Удейд у Катарі створив для країн Перської затоки нову реальність, у якій втягнення арабських сусідів Ірану в конфлікт перестало бути лише теоретичною можливістю.

Хоча удар не призвів до людських жертв, а Іран, імовірно, попередив владу Катару про свої наміри, це стало тривожним сигналом. Протягом десятиліть держави Перської затоки намагалися балансувати між військовою координацією зі США та налагодженням дипломатичних відносин із Тегераном. Але удар порушив цей баланс.

Тепер регіональні лідери — особливо ті, що знаходяться в межах досяжності іранських ракет і не мають багаторівневих систем ППО, якими користується Ізраїль, — обережно зважують, що буде далі.

Ракетам, запущеним із баз на півдні Ірану, знадобиться лише кілька хвилин, щоб досягти Катару, що підкреслює стратегічну вразливість країн Перської затоки у разі будь-якої ескалації. Атака показала, як швидко будь-яке протистояння між США та Іраном може перекинутися на територію Перської затоки, втягнувши в нього держави, які довгий час прагнули уникнути перетворення на поле бою.

Арабські монархії навряд чи диктуватимуть темп ескалації між США та Іраном, але вони майже напевно постраждають від її наслідків. Саме тому зараз вони стикаються з дипломатичною дилемою: розміщення американських військ робить їх мішенями, але дистанціювання від Вашингтона є нереалістичним і небезпечним.

Виклик системам ППО

Конфронтація стала випробуванням для високотехнологічної — принаймні на папері — протиповітряної оборони Перської затоки. Регіон має у своєму розпорядженні надійну багаторівневу систему протиракетної оборони. Саудівська Аравія, Катар та Об’єднані Арабські Емірати використовують американські комплекси Patriot PAC-3 та THAAD для боротьби з загрозами на великій відстані. Для протидії загрозам ближнього та середнього радіусу Доха розгортає норвезькі системи NASAMS 3, тоді як Ер-Ріяд та Абу-Дабі планують використовувати південнокорейські Cheongung II KM. І Саудівська Аравія, і Емірати також покладаються на російські Pantsir-S1 для боротьби з безпілотниками та іншими асиметричними загрозами.

Втім, усе це не дотягує до інтегрованої багатошарової мережі перехоплювачів, як у Ізраїлю — «Залізний купол», «Праща Давида» і «Хец-3». Конфлікт з Іраном показав, що масовані залпи ракет і дронів здатні прорвати навіть найпотужнішу оборону. І якщо Ізраїль — із десятиліттями внутрішніх інновацій, сильною міжнародною підтримкою та стратегічною відстанню від Ірану — досі вразливий до таких загроз, то в столицях країн Перської затоки є серйозні підстави для занепокоєння.

Останніми роками Саудівська Аравія, ОАЕ та Катар активно працювали над підвищенням своїх можливостей у боротьбі з ракетами та безпілотниками, головним чином інвестуючи в оборонну інтеграцію зі США. Але справжня інтеграція все ще залишається неповною: системи від різних постачальників працюють на різних протоколах, що ускладнює безперебійну систему командування й управління під час масованої атаки. Крім того, країни Перської затоки залежать від постачання ракет-перехоплювачів. Вони наполягали на локальному спільному виробництві та диверсифікації постачальників, щоб уникнути «вузьких місць», однак до справжньої самодостатності ще далеко.

Тому наразі чиновники з питань оборони Перської затоки прискорюють переговори щодо закупівлі сучасних систем ППО, а ОАЕ та Саудівська Аравія знову висловили інтерес до багатосторонньої інтеграції систем протиповітряної оборони — проєкту, який довгий час гальмувався політичними розбіжностями всередині Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ).

Зближення з Іраном?

Паралельно країни Перської затоки переглядають свої регіональні відносини. За повідомленням саудівських ЗМІ, міністр оборони Саудівської Аравії Халід бін Салман бін Абдулазіз сьогодні провів телефонну розмову з новим командувачем армії Ірану Абдолрахімом Мусаві. Вони «обговорили двосторонні відносини у сфері оборони, а також регіональні події та зусилля зі збереження безпеки і стабільності».

Дипломатичний радник президента ОАЕ, у свою чергу, заявив, що Тегеран має працювати над відновленням довіри з країнами Перської затоки, яка була підірвана його рішенням атакувати Катар.

Тим часом посадовці Еміратів і Оману висунули ідею відновлення застопорених регіональних форумів, які могли б включати як Іран, так і арабські держави.

Дипломатичні відносини між Іраном та країнами Перської затоки обидві сторони розглядають як додатковий рівень зміцнення обороноздатності. Тегеран відновив зв’язки з ОАЕ влітку 2022 року, а ще за рік відбулася нормалізація з Саудівською Аравією.

Це не вберегло його від американських ударів, проте арабські країни послідовно виступали за деескалацію та мають важелі впливу на Дональда Трампа. Так само, попри традиційно тепліші зв’язки Катару з Іраном, що базуються на спільній газовій інфраструктурі та давній політиці стратегічної двозначності, Іран завдав удару по території Катару — але вжив заходів для мінімізації шкоди.

Це підкреслює, що і країни Перської затоки, і Іран, попри напруження, вбачають вигоду в збереженні відносин — і не виключено, що сторони підуть на подальше зближення.

Авторка: Олександра Аппельберг

Фото: Office of the Iranian Supreme Leader via AP