«Кошик абсорбції» репатріантам, звичайно, не скасують, та й сенсу в цьому після закриття «паспортного туризму» немає
Немає жодних сумнівів у тому, що пропозиція про відміну «кошика абсорбції» для нових репатріантів, які мають фінансові кошти та майно в Ізраїлі, і в країні виходу на загальну суму від 500 тисяч шекелів, незрозумілим чином потрапила на 30 з 243 сторінок закону про регулювання економіки на 2025 рік не має жодних шансів на затвердження.
Хоча б з тієї причини, що, згідно з вже скасованим «законом Мільчена», репатріанти, які прибули до Ізраїлю до січня 2026 року, не зобов’язані звітувати про доходи, нерухомість і бізнес за кордоном протягом десяти років. Але річ навіть не в цьому. Той, хто займає півтори сторінки, досить примітивний текст пропозиції про відміну «кошика абсорбції» ніяк не може претендувати на причину, через яку Ізраїль змінить підхід до процесу репатріації. Адже, як відомо, репатріація єврейського народу на історичну батьківщину є здійсненням історичної місії єврейської держави.
Не можна не відзначити той факт, що в законі про регулювання економіки на 2025 рік запропоновано стільки заходів, які вдарять по добробуту ізраїльтян та обговорення яких спричинить суперечки між Гістадрутом та міністерством фінансів, а також спекотних дебатів у кнесеті, що на їх тлі пропозиція про відміну «Кошики абсорбції» виглядає пунктом, «прописаним на коліні», щоб потім прибрати його під час торгів щодо затвердження інших пунктів.
Примітивна пропозиція
Як можна зрозуміти, що пропозиція під заголовком «Прогресивність в абсорбції репатріантів» «створена на коліні»? Насамперед за сумою, яку міністерство фінансів планує заощадити завдяки введеним обмеженням. 100 мільйонів шекелів на рік. Тобто автори ініціативи заздалегідь прорахували, скільки репатріантів не виплачуватиметься «кошик». І це при тому, що досі згідно із «законом Мільчена» репатріанти були не зобов’язані протягом перших десяти років перебування в Ізраїлі звітувати про свої активи за кордоном. Можливо, мінфін запитав ізраїльські банки про активи на рахунках нових репатріантів? Але хто б їм надав таку інформацію?
Також викликає питання сума 500 тисяч шекелів, наявність якої позбавляє права на отримання «кошика абсорбції». У нинішніх реаліях та закликах держави до євреїв Західної Європи репатріюватися до Ізраїлю, подібна сума виглядає просто смішно. Фактично в цьому випадку більшість нових репатріантів, якщо не всі залишаться без «кошика абсорбції».
Про те, що запропонований процес неможливо реалізувати, і не варто говорити. Як відомо, перша виплата «кошика» провадиться готівкою в будівлі аеропорту відразу після прибуття репатріанта до Ізраїлю, а подальші виплати здійснюються у вигляді шести щомісячних платежів. Коли саме Податкове управління має встигнути опрацювати всю подану репатріантом документацію про активи, які він має? І хто сказав, що репатріант має про свої активи повідомляти?
Пропозиція повністю суперечить політиці міністерства абсорбції
Нагадаю, що 29 липня фінансова комісія кнесету затвердила проект податкових пільг на купівлю першої квартири для нових репатріантів. Це рішення виправило абсурдну ситуацію, коли репатріантам було вигідно використовувати пільги лише при купівлі другої квартири. При придбанні ж першого житла їхні пільги не мали сенсу.
Згідно з новим формулюванням, репатріант, який купує першу квартиру в період від року перед репатріацією до семи років після неї, буде звільнений від сплати податку при покупці квартири вартістю до 1,98 мільйона шекелів.
Купуючи першу квартиру вартістю 2-6,5 мільйона шекелів, новим репатріантам доведеться платити податок у 0,5% від залишку суми, що перевищує 2 мільйони шекелів. При купівлі першої квартири вартістю 6,5-20 мільйонів податок виплачуватиметься відповідно до існуючих ставок.
Тобто за новими правилами при покупці першої квартири вартістю 4,1 мільйона шекелів новий репатріант заплатить податок на покупку лише 10 тисяч. Звичайний ізраїльтянин, який купує аналогічне житло, виплатить 100 тисяч шекелів.
При купівлі першої квартири вартістю 5,6 мільйона шекелів новий репатріант заплатить лише близько 20 тисяч податку порівняно з 200 тисячами, які становитимуть податок для інших ізраїльтян.
Що змусило державу піти назустріч репатріантам? Саме скасування у квітні цього року «закону Мільчена», в рамках якого держава звільняє нових репатріантів і громадян, які повернулися до країни, від сплати податків і подання звітності до податкових органів на всі їхні доходи, нерухомість та бізнеси за кордоном протягом десяти років.
Згідно із затвердженим законопроектом, скасування звільнення від звітності стосуватиметься тих, хто вперше репатріюється до Ізраїлю або повернеться до країни на ПМП із січня 2026 року.
Незважаючи на те, що чинна з 2008 року поправка була не актуальною для переважної більшості репатріантів, міністерство абсорбції зажадало пільги на відміну від «закону Мільчена». З побоювання, що подібний крок може змусити потенційних репатріантів, багато хто з яких зважує переїзд до Ізраїлю на тлі хвилі антисемітизму у світі, переглянути своє рішення.
“Скасування звільнення може серйозно підірвати бажання багатьох репатріюватися в Ізраїль через страх розкриття інформації третім особам, а також через значний бюрократичний тягар, пов’язаний з інформуванням влади”, – написав генеральний директор міністерства абсорбції в листі на ім’я міністра фінансів Бецалеля який підтримував ініціативу скасування «закону Мільчена».
І на цьому тлі міністерство абсорбції дозволить державі поставити нових репатріантів із Західної Європи перед фактом, що вони не отримають «кошик абсорбції», покликаний допомогти їм сплатити оренду житла? Селиться нові репатріанти воліють у районах попиту, де оренда дуже дорога, а тому раптове скасування «кошика» може бути розцінене як рішення держави відмовитися від заохочення репатріації.
Поправки за критеріями видачі «кошика» треба було вносити раніше
Загалом ідея внесення поправок до правил виплати «кошика абсорбції» могла б вважатися здоровою в період розквіту «паспортного туризму» до Ізраїлю, з 2017 до 2023 року. Але саме на той час про це ніхто навіть не заїкнувся.
Нагадаю, що в нинішньому вигляді «кошик абсорбції» існує з початку хвилі репатріації 1990-х, а з 1 травня 1993 року «кошик» видається безоплатно: до цього він підлягав поверненню, якщо репатріант залишав країну раніше ніж через п’ять років з моменту приїзду.
У ті часи, коли держава наприкінці 1980-х років перейшла на «пряму абсорбцію» для репатріантів Румунії, Ірану та СРСР, пропонуючи їм свободу вибору при визначенні місця проживання та меншу залежність від офіційних структур, що допомагають, головною проблемою для жебраків нових репатріантів була оплата орендного житла. «Кошик абсорбції» був покликаний вирішити цю проблему протягом перших шести місяців перебування в країні.
У 90-х роках минулого століття єврейська еміграція з колишнього Радянського Союзу, названа «репатріацією», була лише в один бік: сюди приїжджали не на тиждень і не на місяць, тому «кошик абсорбції» служив необхідною підмогою на перший час, щоб вивчати іврит та шукати роботу.
Але з того часу багато часу пройшло, профіль репатріанта значно змінився. Минулого десятиліття в репатріації з’явилася нова і досить широка галузь так званий паспортний туризм. У 2017 році на вимогу партії НДІ на чолі з Авігдором Ліберманом було ухвалено поправку 9 до закону про закордонні паспорти, що дозволяє новим репатріантам отримувати ізраїльський паспорт («даркон») відразу після отримання громадянства. Після чого в Ізраїль широким потоком попрямували ті, кому жити в Ізраїлі не хотілося, але життєво необхідний був ізраїльський закордонний паспорт.
Ці люди приїжджали до Ізраїлю на кілька тижнів, отримували паспорт, частину «кошика» та виїжджали назад. Згідно з розслідуванням 13-го каналу ізраїльського телебачення, 41% громадян РФ, які отримали ізраїльське громадянство після 24 лютого 2022 року, повернулися до Росії або виїхали до інших країн. Відповідно до джерел у «Сохнуті», «близько 25% із загальної кількості репатріантів із країн СНД приїжджали виключно для того, щоб отримати закордонний паспорт, а отримавши його, миттєво залишали країну».
У липні минулого року паспортну лазівку закрили, повернувшись до правил, що діяли в Ізраїлі до 2017 року. Міністр внутрішніх справ може відмовити у видачі закордонного паспорта репатріанту в перший рік в Ізраїлі, поки не доведено, що має намір влаштуватися в країні. Замість закордонного паспорта нові репатріанти можуть отримати «лесе-пасе» (теудат маавар).
Іншими словами, тепер євреї, які претендують на статус репатріанта, знову їдуть до Ізраїлю жити, хоч би й деякий час. Отже, немає жодної причини позбавляти їх «кошика абсорбції» на тій підставі, що вони люди забезпечені. Якщо, звичайно, уряд не вирішить взяти на себе сміливість офіційно перетворити Ізраїль на історичну батьківщину лише для бідних євреїв.
Фото: Гіль Коен Маген
