Колишній глава Ради національної безпеки про те, що має робити Ізраїль
Одразу після операції в Ірані, під час якої ЦАХАЛ атакував цілі по всій країні, завдавши серйозного удару по системі виробництва балістичних ракет Ісламської Республіки, у багатьох виникло питання: чи варто було обмежитися лише цим? Чи, можливо, краще було б скористатися цією можливістю і завдати шкоди ядерним об’єктам режиму Тегерана?
Раніше я висловлювався про небезпеки, пов’язані з іранською ядерною зброєю, і зазначав, що під «ядерною парасолькою» Іран буде значно агресивнішим, ніж ми бачимо сьогодні — у першу чергу в атаках за допомогою звичайної зброї, але не тільки.
Я припустив, що можуть виникнути сценарії, за яких у Тегерана з’явиться спокуса вчинити щось, що нам здається нерозумним. Наприклад, я описав сценарій, в якому керівництво аятол розуміє, що режим от-от впаде, але має ядерну зброю. У такій ситуації не факт, що вони будуть дотримуватися загальноприйнятих правил гри.
Сьогодні, після війни тут і в Україні, світ краще усвідомлює ризики, пов’язані з ядерним Іраном. Більше не потрібна розвинена уява, щоб зрозуміти, як буде виглядати зв’язок між ракетним потенціалом Ірану і ядерною зброєю в його руках та що він зможе зробити, маючи таке прикриття.
Поєднання екстремістського плану експорту ісламської революції з амбітними планами щодо його реалізації та величезними ресурсами, спрямованими на це, створює серйозну загрозу стабільності та світовому порядку навіть без ядерної зброї. І вже тим більше, якщо, не дай Бог, така можливість опиниться в руках режиму аятол.
Удар Ізраїлю по Ірану
Щодо атаки, здійсненої Ізраїлем: це була обмежена, зважена та збалансована операція, яка знищила протиповітряну оборону Ірану, завдала удару по можливостях виробництва балістичних ракет та виявила вразливість Ірану.
Ця атака не вирішить усіх проблем, пов’язаних з Іраном. Вона була спрямована на військові об’єкти, що не призведе до конфлікту Ізраїлю з Вашингтоном, і проведена так, щоб не змусити Іран продовжити прямий обмін ударами з Ізраїлем. Ніхто не має ілюзій щодо цього протистояння. Боротьба далека від завершення. Ізраїль стоїть на передовій цієї боротьби, але вона стосується не тільки його.
Що стосується операцій зі знищення лідерів організацій, з якими ми воюємо, вони спрямовані насамперед на підрив ефективності цих організацій. Знищені керівники — це, перш за все, командири і штабні співробітники, які накопичили великий досвід боротьби з Ізраїлем, створили військові сили, розробили бойові плани та організували операції проти нас.
Виведення їх з ладу під час бойових дій порушує баланс у цих організаціях і підриває їхню ефективність, і це — окрім символічного значення та моральної шкоди. Знадобиться час, щоб знайти заміну з таким самим авторитетом і досвідом, як у ліквідованих осіб. І, що не менш важливо, потрібен час для створення довіри та гармонії у довгому ланцюжку командування. Заступникам необхідно опанувати те, що добре знали їхні попередники. Особи, яких було ліквідовано в кожній з організацій, іноді працювали разом понад двадцять років! Лише можна уявити, який рівень координації та партнерства між ними встановився за цей час, а досягти такого непросто.
Керівництво та органи управління є одними з важливих елементів сил противника, але ударів по них недостатньо для досягнення поставлених цілей. Більше того, ситуація не залишається статичною. Відбувається процес відновлення, особливо коли є зовнішня допомога, яка це дозволяє (Іран допомагає «Хізбаллі») або коли можливе використання ресурсів, наданих населенню (наприклад, гуманітарна допомога, що пересилається у Газу). Потрібно діяти безперервно, щоб запобігти відновленню, і водночас завдавати шкоди залишковим можливостям терористичних організацій.
Що потрібно зробити зараз?
Заявлена мета Ізраїлю — забезпечити безпечне повернення жителів півночі у свої домівки. «Хізбаллі» завдано серйозних ударів, а сухопутні операції відтіснили її сили із зони, де вони безпосередньо загрожували ізраїльським прикордонним населеним пунктам. Однак партія Аллаха демонструє здатність відновлюватися, і її впевненість у собі зростає.
Ізраїлю все ще необхідне рішення, яке надовго закріпить новий порядок, що встановлюється зараз на півдні Лівану. Досягнення ЦАХАЛу, які вивели Ізраїль на хороші стартові позиції щодо «наступного етапу», дозволяють домагатися роззброєння «Хізбалли» та створення механізмів, які унеможливлять її повторне озброєння.
Поряд із діями в районах на північ від кордону Ізраїлю варто продовжувати атаки в Бейруті — щоб завдати шкоди активам «Хізбалли» та посилити тиск на неї з боку інших партій, які з жахом спостерігають за руйнуванням ліванської столиці. Також потрібно перешкоджати спробам постачання зброї для «Хізбалли».
ХАМАС більше не функціонує як впорядкована військова система, його лідери були ліквідовані, як і значна частина його військового потенціалу. Операція на півночі сектору Газа — правильний крок, покликаний запобігти відновленню ХАМАСу, посилити шкоду його залишковим можливостям і підірвати зусилля, спрямовані на утримання контролю.
Складно оцінити шанси на успіх ідеї створення «гуманітарних зон» під контролем американської компанії, але зрозуміло, що такий крок несе чималі ризики. У будь-якому разі, позитивна реакція Ізраїлю на цю пропозицію є розумною, особливо з огляду на тимчасовий та оборотний характер цього кроку.
Щоб досягти звільнення заручників і виконати поставлені завдання повною мірою, попереду ще багато роботи. Нагадаю, що в Юдеї та Самарії боротьба з тероризмом тривала тривалий час після операції «Захисна стіна», навіть у менш складних умовах, ніж у секторі Газа. Тоді в Ізраїлі також велися суспільні дебати про ефективність цих зусиль («Чи має тероризм межу»), і зрештою рішучість Ізраїлю принесла перемогу.
Щодо заручників, ліквідація Сінуара є важливим кроком, навіть якщо наслідки не будуть миттєвими. Тепер, коли центр ухвалення рішень змістився до керівництва ХАМАСу в Катарі, слід чинити тиск як на керівництво, так і на сам Катар. Особи з керівництва ХАМАСу, які там перебувають, не повинні мати жодного імунітету.
Остаточне врегулювання, необхідне на півдні та півночі після завершення війни
В Лівані Ізраїль має прагнути до виконання резолюції 1559 Ради Безпеки ООН, яка передбачає, серед іншого, розпуск збройних формувань, зокрема «Хізбалли». Це також включає очищення прикордонної зони від загроз, що надходять від «Хізбалли», та передачу повноважень із забезпечення безпеки в цій зоні Ізраїлю.
У секторі Газа — за будь-яких умов — Ізраїлю доведеться зберігати контроль над безпекою, щоб забезпечити демілітаризацію регіону та не допустити відновлення ХАМАСу.
У кожній війні, і в цій також, бувають моменти підйому і спаду.
Щоб правильно оцінити ситуацію, ми маємо піднятися та побачити ширшу картину. Ізраїль поступово руйнує вогняне кільце, яке Іран вибудував навколо нього. Досягнуто значних успіхів у всіх сферах, але робота ще не завершена. Ми не повинні зупинятися на половині шляху. Ми повинні повернути заручників і гарантувати, що дуже висока ціна, яку ми заплатили, не виявиться марною.
Автор: голова Інституту Місґав з питань національної безпеки та сіоністської стратегії, колишній голова Ради національної безпеки Меїр Бен-Шабат
Джерело: Walla
Фото: Олів’є Фітуcсі
