«Ізраїльський Вотергейт»: чи дійдуть підозри від прес-секретаря до самого прем’єр-міністра?
Опозиції та протестному руху, ймовірно, не варто покладати великі надії на нову справу про витік секретних документів з офісу прем’єр-міністра Ізраїлю.
Біньямін Нетаніягу, якого постійно оточує хмара підозр та звинувачень, швидше за все, благополучно виплутається і з останнього скандалу. Зазвичай в канцелярії прем’єр-міністра існує безліч «рівнів захисту», що дозволяють босу відхрещуватися від усього і заперечувати будь-який зв’язок з діями, що приписуються його співробітникам (а в даному випадку навіть заперечувати сам факт їх працевлаштування).
Але за будь-якого розкладу ми отримаємо ще один погляд на механізми отруйної машини пропаганди Нетаніягу, що працювала проти громадян майже десятиліття. Це буде досить відштовхуючим, але повчальним видовищем. І, можливо, в результаті хтось із помічників і радників в офісі потрапить у біду, як це вже траплялося, пише журналіст «ХаАрец» Амос Харель.
Увечері 3 листопада суд дозволив до публікації ім’я головного підозрюваного, який, ймовірно, злив секретні документи закордонним ЗМІ. Це Еліезер Фельдштейн, якого прем’єр-міністр на початку війни призначив для роботи з військовими кореспондентами.
Фельдштейн — випускник єшиви «Ор Ісраель» в Петах-Тікві. У червні 2014 року він призвався в ЦАХАЛ і служив на посаді прес-секретаря кадрового відділу, де відповідав за зв’язок з ультраортодоксальними ЗМІ. У липні 2016 року він пройшов офіцерський курс. У липні 2019-го призначений прес-секретарем дивізії «Юдея і Самарія». Закінчив службу у званні капітана.
Цікаво, що в грудні 2022 року Фельдштейн був призначений прес-секретарем міністра національної безпеки Ітамара Бен-Гвіра, але вже в квітні 2023 року пішов з цієї посади.
У жовтні 2023 року на четвертий день війни «Залізні мечі» він був призначений представником прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаніягу по роботі з військовими журналістами.
Крім Фельдштейна, ШАБАК заарештував у цій справі ще трьох співробітників розвідки.
Головна підозра полягає в тому, що Фельдштейн незаконно вилучив з архіву військової розвідки цілком таємні документи. Потім вони потрапили в міжнародні ЗМІ в такому вигляді, який служив цілям прем’єр-міністра. Документам була дана маніпулятивна інтерпретація.
Три критично важливих моменти цієї справи: передача секретної інформації з порушенням закону, ризик для її джерел і розвідувальних можливостей Ізраїлю та перешкоджання досягненню заявленої мети війни — поверненню викрадених.
З різних публікацій випливає, що головна подія в цій справі сталася в перший тиждень вересня. Після виявлення тіл шести заручників, убитих ХАМАСом в Рафіасі, громадськість чинила сильний тиск на уряд з вимогою відновити переговори про звільнення решти заручників. Судячи з усього, витік інформації був покликаний знизити цей тиск і покласти всю відповідальність за зрив переговорів на лідера ХАМАСу Яхʼю Сінуара, вбитого пізніше.
З початку війни Нетаніягу веде боротьбу за політичне виживання, ще більш напружену, ніж на початку процесу у справі про корупцію в 2021 році та судової реформи в 2023-му. Йому необхідно зняти з себе всю відповідальність за провали, які призвели до різанини 7 жовтня, і «перевести стрілки на вище керівництво ЦАХАЛу і ШАБАКу, а також на своїх політичних суперників», включаючи Йоава Галанта.
Першу угоду із заручниками в листопаді минулого року прем’єр-міністр дозволив, оскільки вона не коштувала йому надто дорого. Однак з тих пір він послідовно уникає укладення ще однієї угоди з ХАМАСом.
Звичайно, цьому сприяла непоступливість ХАМАСу — початкового головного винуватця трагедії. Але, крім цього, Нетаньягу постійно дбав про виживання своєї коаліції. Його вкрай праві партнери Бен-Гвір і Бецалель Смотрич заперечують проти будь-якої угоди (частково тому, що хочуть постійної окупації і відновлення єврейських поселень в Газі).
Для Нетаніягу стабільність уряду важливіша, ніж життя заручників.
Це було особливо очевидно з січня і принаймні до липня, коли раз за разом витоки з канцелярії прем’єр-міністра та систематичні брифінги заважали прориву в переговорах.
На початку вересня після вбивства шести заручників виникла нова проблема. Кампанія із зриву угоди перейшла на новий виток перед обличчям загальнонаціональних демонстрацій з вимогою повернути заручників.
У своїх виступах Нетаніягу почав говорити про те, що потрібно обов’язково зберегти контроль над Філадельфійським коридором. Тим самим він створював явну перешкоду для укладення угоди — на подив керівників силових структур, які не надавали коридору такого значення.
Іншим засобом, який, імовірно, використовував офіс прем’єр-міністра, були витоки в дві іноземні газети. Вони сталися майже одночасно.
5 вересня найстаріше єврейське видання Великої Британії The Jewish Chronicle опублікувало статтю на основі документа, в якому нібито йшлося про те, що лідер ХАМАСу Яхья Сінуар мав намір переправити заручників-ізраїльтян через тунелі під Філадельфійським коридором на Синай, а звідти в Іран. Це означало, що Ізраїлю потрібно зберегти контроль над Філадельфійським коридором.
Однак потім The Jewish Chronicle перевірило і видалило публікацію. Слідом за цією статтею були видалені й інші матеріали автора скандального документа Ілана Перрі. Потім з’ясувалося, що він до того ж підробив свій послужний список — і видання його звільнило.
Оглядач ynet Ронен Бергман пише: «Подібного документа ніколи не було в руках «Хроніки» або в руках ЦАХАЛу, і немає жодних підстав стверджувати, що такий документ взагалі існував».
Наступного дня, 6 вересня, німецька газета Bild опублікувала статтю за документом, нібито вилученим ізраїльськими військовими з особистого комп’ютера Яхʼї Сінуара. У документі описувалася стратегія ХАМАСу на непрямих переговорах з Ізраїлем.
Зміст «злитого» документа підтверджував заяви Біньяміна Нетаніягу про те, що ХАМАС не зацікавлений в угоді щодо звільнення заручників і націлений лише на затягування переговорів та поглиблення розколу в ізраїльському суспільстві. Ця стаття натякала на те, що ЦАХАЛ здійснює подвійний гріх: приховує від ізраїльської громадськості найважливішу інформацію і одночасно помилково звинувачує Нетаньягу в зриві угоди.
У перші два тижні вересня прем’єр-міністр, його дружина Сара Нетаніягу та їхні наближені неодноразово повторювали ці твердження. Після цього протести вщухли, і питання про заручників знову відійшло на другий план. Частково — оскільки конфлікт з «Хізбаллою» переріс у тотальну війну, а атаки і контратаки між Ізраїлем та Іраном відновилися.
Насправді виникає підозра, що канцелярія прем’єр-міністра проводить кампанію впливу, спрямовану не на ворога, а на громадян Ізраїлю.
Після цих двох публікацій у ЦАХАЛі загорілися тривожні сигнали. Військова розвідка переконалася, що використовувалися секретні дані.
Відділ інформаційної безпеки армії розпочав розслідування, з огляду на його серйозність потім передане ШАБАКу, у якого більше досвіду і повноважень у таких справах. Розслідування призвело до арешту Еліезера Фельдштейна та ще трьох підозрюваних, співробітників розвідки.
Призначений у жовтні 2023 року представником прем’єра по роботі з військовими журналістами, Фельдштейн, як з’ясувалося, провалив перевірку ШАБАКу для допуску до секретних документів. Зокрема, він не пройшов тест на детекторі брехні, і ШАБАК заборонив йому вхід на секретні наради та в закриті зони. Так, йому повністю було заборонено вхід до так званого акваріума — самого серця офісу прем’єр-міністра.
Тим не менш підозрюваний брав участь у найсекретніших зустрічах, пише ynet. Він приєднувався до прем’єр-міністра в поїздках на його машині під час проведення в ній секретних переговорів. Не маючи доступу, він отримував для ознайомлення секретні протоколи засідань військового кабінету і був присутній на конфіденційних переговорах, у тому числі з американцями.
На даному етапі Фельдштейна підозрюють у створенні загрози розкриття для секретної інформації та її джерел, а також «у спробі перешкодити досягненню цілей війни».
Вочевидь, мається на увазі спроба завадити звільненню заручників — одній з головних цілей війни, визначених урядом.
Це розширене тлумачення, і невідомо, чи фігуруватиме воно у разі висунення звинувачень.
Також залишається нез’ясованим ключове питання: який був зв’язок між головним підозрюваним та іншими підозрюваними? Чи був між ними посередник? Чи були передані необроблені розвіддані або мав місце радше переказ офіційних документів? Хто ще з оточення Нетаніягу знав про пропагандистську кампанію, засновану на секретних документах?
На вихідних офіс прем’єр-міністра поспішив відхреститися від підозрюваного і заявити, що ніхто зі співробітників канцелярії не заарештований і не під слідством.
Це брехня. Підозрюваний, як відомо десяткам журналістів, які з ним спілкувалися, включився в роботу офісу прем’єр-міністра в перші дні війни. Фельдштейн з’являється на багатьох архівних фотографіях поруч з Нетаніягу, особливо під час візитів прем’єр-міністра до військових.
Якщо він не був офіційно працевлаштований там, то лише тому, що не пройшов необхідну перевірку на благонадійність. ШАБАК попереджав про це, але Фельдштейн тим не менш продовжував діяти від імені офісу прем’єр-міністра.
І навіть більше того. Як пише Амос Харель, у перші дні війни офіс Нетаніягу намагався домогтися від прес-служби ЦАХАЛу, щоб Фельдштейну оплатили роботу як резервісту. Армія відмовила, мотивуючи це тим, що людина, замішана в наклепі на начальника штабу, не повинна отримувати гроші від ЦАХАЛу.
Чи знайде слідство прямий зв’язок між прем’єр-міністром і його прес-секретарем? Хороше питання.
Нетаніягу, як видно з попередніх справ проти нього, зазвичай намагається не залишати документальних свідчень про дії, які можуть виявитися незаконними. Але, судячи зі схвильованих і суперечливих реакцій, що доносяться з його кабінету, схоже, офіс прем’єра нервує.
Смартфон — чудовий пристрій. У ньому зберігається величезна кількість листування і записів, і слідчі можуть відновити більшу частину того, що видалено. Тож поки невідомо, яка інкримінуюча інформація знайдена на мобільному телефоні головного підозрюваного після року інтенсивної роботи з просування цілей прем’єр-міністра, підсумовує Амос Харель.
У будь-якому випадку кожні кілька років нам варто згадувати цитату з книги «Вся президентська рать» про «Вотергейт», що згубив президента США Річарда Ніксона в 1970-х роках: «Правда в тому, що це не дуже розумні хлопці, і все вийшло з-під контролю».
За статтею Амоса Хареля
Джерело: «ХаАрец»
Фото: Nir Elias/Pool Photo via AP
