Ізраїль втягується у зменшену версію нескінченної війни між Росією та Україною

Чим ближче ми до початку Рамадану, на початку наступного тижня, тим більше поглиблюються песимістичні настрої щодо шансів на швидке укладання угоди щодо звільнення заручників.

Теоретично, угода може дозріти навіть після початку Рамадану, але це була цільова дата, встановлена ​​американською адміністрацією, і на даний момент ніякого прориву ще не помітно. Судячи з усього, тут діє класична динаміка переговорів. У більшості випадків шанси здаються невеликими, і посередники не висловлюють оптимізму до останньої хвилини.

Нам ще слід сподіватися на прогрес, але не виключено, що розрив між позиціями Ізраїлю та ХАМАСу надто великий, і сумнівно, що нині обидві сторони мають щире бажання досягти угоди.

Цього тижня Джо Байден поклав головну відповідальність на ХАМАС. Ізраїль, за його словами, позитивно відреагував на план, запропонований США, Єгиптом та Катаром. Тепер потрібна була позитивна відповідь від ХАМАСу. А вона, наскільки відомо, досі не отримана. Базова формула, яка була представлена ​​на багатьох раундах переговорів у Парижі та Каїрі, вже відома: ХАМАС має звільнити на першому етапі близько 35 ізраїльтян, викрадених 7 жовтня – жінок, літніх та хворих або поранених заручників.

Натомість Ізраїль звільнить кілька сотень палестинських ув’язнених, і буде оголошено про припинення вогню приблизно на шість тижнів, протягом яких буде обговорено звільнення інших заручників. У секторі Газа утримуються 134 ізраїльтянина. ХАМАС оголосив про загибель 33 з них, проте реальна кількість загиблих, ймовірно, вища.

Існують три основні пункти, які в даний час є предметом суперечки між сторонами: кількість «важких» терористів, які підлягають звільненню, характер переходу до постійного припинення вогню та закінчення війни, а також масштаби повернення палестинського населення до північної частини сектору Газа.

За даними джерел, знайомих з перебігом переговорів, ХАМАС вимагає, щоб перший етап включав у себе звільнення близько сотні ув’язнених «з кров’ю на руках», тобто вбивць ізраїльтян. Ізраїль погодився звільнити лише з десять.

Після цього ХАМАС хоче перейти до другого етапу, який включає повернення решти заручників, які все ще живі, разом із десятками тіл викрадених ізраїльтян, в обмін на повний вивід ЦАХАЛу із сектору Газа (мається на увазі, фактично, завершення війни та збереження влади ХАМАСу) – але Ізраїль не бере на себе зобов’язань із цього питання.

ХАМАС також вимагає повернути всіх жителів північної частини сектору Газа до районів їхнього проживання, більша частина яких була зруйнована ЦАХАЛом під час війни, тоді як Ізраїль готовий повернути лише жінок та дітей.

Найгостріше питання стосується продовження бойових дій. ХАМАС вважає, що звільнення заручників стане щаблем, який дозволить вийти зі стану війни, а також дасть страховий поліс, який би забезпечував його лідерам життя. Ізраїль не готовий до цього. Навіть якщо перший етап нової угоди буде завершено, переговори можуть зірватися навколо другого етапу, в ході якого буде обговорюватися повернення викрадених солдатів ЦАХАЛу, чоловіків до 50 років і тіл в обмін на тисячі палестинських ув’язнених.

Цього тижня ЦАХАЛ розширив зону бойових дій у Хан-Юнісі та увійшов до збудованого катарським урядом району Хамад на північному заході міста. Цей район було позначено як нову ціль з огляду на розвіддані про присутність там великої кількості терористів із сил спецназу ХАМАСу «Нухба». Багато десятків членів ХАМАСу дійсно були заарештовані в цьому районі, і десятки інших були вбиті вогнем ЦАХАЛу. 

Організований опір там зламаний: у Хан-Юнісі не залишилося батальйонів ХАМАСу, є лише невеликі партизанські загони, які діють незалежно.

І все ж дії в Хан-Юнісі виглядають так, ніби армія шукає для себе тимчасову роботу, чекаючи нових наказів. Спецслужби не залишили спроб знайти лідерів ХАМАСу в секторі Газа Ях’ю Сінуара та Мухаммада Дефа. Не можна виключати, що ці двоє знайшли нове укриття під землею в районі Хан-Юніса.

На пізнішому етапі, у разі відсутності угоди, постає питання, де продовжити наземну операцію ближче до кінця Рамадану – в таборах біженців в центрі сектора Газа (Нусейрат і Дейр-ель-Балах) або в Рафіасі.

Складнощі, пов’язані з останнім, добре відомі: величезне скупчення цивільного населення та вимога міжнародної спільноти дозволити мирним жителям безпечно піти звідти. З іншого боку, чотири батальйони ХАМАСу, що залишилися в Рафіаху, не вважаються сильними, і протягом багатьох років у їхньому старшому командуванні спостерігалися прояви корупції.

Наступ у Рафіасі має спільний знаменник із переслідуванням Сінуара та Дейфа. Не здолаючи ХАМАС і, звісно ж, за відсутності «повної перемоги», яку обіцяє прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу, Ізраїль шукає образи перемоги. Вбивство високопоставлених лідерів ХАМАСу може стати миттєвою «картиною перемоги». З іншого боку, операція у Рафіасі буде тривалою, дорогою та складною, але після неї Ізраїль зможе заявити, що розгромив військову інфраструктуру ХАМАСу на всій території сектора.

Однак без угоди та припинення вогню тут може скластися своєрідна зменшена версія нескінченної війни між Росією та Україною. Ізраїль стикається зі сценарієм війни на виснаження на двох фронтах, у Лівані та секторі Газа, і нині не може покласти край бойовим діям. Його противники завзято продовжують боротьбу, навіть зазнаючи тяжких втрат і не маючи нових конкретних досягнень.

Джерело: Амос Харель, “ХаАрец” 

Фото: Олів’є Фітуссі