Ізраїль не врахував українській досвід «війни дронів». А даремно
В українській війні військово-технічний регрес (на нього вказують і захист танків імпровізованими гратами-«мангалами», і навіть своєрідні «ангари», які бронемашини возять на собі, нагадуючи зразки часів Першої світової) дивним чином поєднується із серйозним прогресом різних видів зброї, насамперед безпілотників. Серед них окремо можна виділити FPV-дрони, які застосовуються масово, що революційним чином впливає на ведення бою.
Що таке FPV-дрон?
Дрон FPV (First Person View) – це квадрокоптер, або мультироторний літальний апарат, оснащений камерою, який передає відео в реальному часі на пристрій оператора (зазвичай спеціальні 3D-окуляри). Таким чином, оператор може керувати дроном, використовуючи відеопотік на ці окуляри, що створює ефект «вигляду від першої особи», ніби він сам знаходився в кабіні БПЛА.
Застосовувалися ці пристрої в минулому у мирних, переважно спортивних, цілях (перегони на дронах). Їх використовували і в інших сферах, скажімо, у будівництві – для моніторингу об’єктів, що зводяться. Поки що не вибухнула війна в Україні. Українці одними з перших у світі додумалися зробити з такого дрону літаючий, надзвичайно точний і дуже дешевий баражуючий боєприпас.
Безпілотні «камікадзе»
Ідея з дронами-камікадзе не нова. Ті самі ізраїльські «Харопи» продемонстрували вражаючі можливості у Другій карабахській війні, де їх активно використовувала азербайджанська армія. Сутність, знову ж таки, у поєднанні засобу спостереження та ураження: оператор веде дрон, бачить місцевість і, помітивши об’єкт, відразу завдає удару. «Вогневий цикл» (виявили, доповіли, прийняли рішення, вразили) стає набагато коротшим.
Однак «Хароп» – виріб не дешевий, а крім того, вимагає спеціальної пускової установки та досить високої кваліфікації оператора. З FPV-дроном все набагато простіше. Шляхом нескладної маніпуляції на нього підвішують найпростіший боєприпас (наприклад, боєголовку від реактивної гранати для РПГ). Для запуску йому не потрібно нічого – злітає, як то кажуть, «з руки» або з землі. Оператор, курс навчання якого триває два-три тижні, спрямовує його у бік супротивника і шукає ціль. Враховуючи його фантастично низьку вартість – кілька сотень (до тисячі) доларів за штуку, таким дроном можна атакувати окремого бійця чи об’єкт.
Промахнувся – не біда, можна запустити наступний. Один оператор за відповідної кваліфікації може підняти у повітря хоч десять таких виробів поспіль протягом однієї години. Іноді для посилення сигналу використовують дрон-ретранслятор, щоб збільшити зону застосування, хоча вона й так становить до 10 кілометрів.
Швидкість у FPV-дронів висока, до 100 кілометрів на годину і навіть більше. Маневреність неймовірна, збити його майже неможливо, хіба що випадково. В українській війні були епізоди, коли оператори FPV-дронів відбивали танкові атаки без підтримки артилерії.
Давайте припустимо, що у бік наших позицій рухається танк. Потрібно використати вогонь артилерії. Доповісти на КП батареї, а часом є ланцюжки довші (командирові батальйону – офіцеру вогневої підтримки – КП артилеристів – розрахункам), передати координати, і батарея відкриває вогонь. Після пристрілювальних пострілів танк починає маневрувати, вразити його стає складніше, плюс артилерія противника починає контрбатарейну боротьбу – коротше кажучи, зав’язується цілий бій.
Інший варіант – підняти FPV-дрон і вразити танк першим попаданням, так що його екіпаж навіть не зрозуміє звідки по ньому прилетіло. Ухилитися від коптера у танка шансів немає.
Треба відзначити, що росіяни теж навчилися їх застосовувати і зараз використовують на лінії фронту, де бойові зіткнення стали мати (у деяких випадках) характер FPV-ударів без безпосереднього контакту. Наразі коптери оснащують машинним зором та елементами штучного інтелекту. При втраті зв’язку з оператором такий дрон зможе самостійно побачити та атакувати ціль.
Чи потрібні FPV-дрони Ізраїлю?
Відповідь однозначна: так. Скажімо, в секторі Газа помічений терорист, який стріляє по нашим силам з вікна будівлі. По ньому завдають удару ракетою з безпілотника, вертольота або літака, витрачаючи на окремого бойовика дорогоцінні боєприпаси (кілька сотень тисяч доларів), плюс ресурс літальних апаратів. Набагато простіше направити на нього безпілотник-камікадзе, який має буквально снайперську точність.
Або двома-трьома знищити мінометний або ракетний розрахунок ХАМАСу. Справа хвилин, вартість – на порядки менша, ніж зараз.
Знову ж таки зазначимо, що і «Хізбалла», і сирійці (як іранські проксі, так і сирійська армія) активно освоюють FPV-дрони та їхнє бойове застосування. У разі війни з Ліваном нашій армії доведеться зіткнутися з цим, і наскільки вона готова – велике питання. Застосування таких дронів ХАМАСом майже не спостерігається, але в Газі ЦАХАЛ активно використовує засоби радіоелектронної боротьби та специфічні пристрої типу «Кинжал», що дозволяють збивати коптери зі стрілецької зброї.
Зарозумілість генералів
Приблизно через рік після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у січні 2023-го, профільний військовий журнал «Маарахот» опублікував текст радника з питань оборони армії Яїра Ансбехера та майора штабу одного з елітних резервістських підрозділів Авшалома Аароні. Матеріал був присвячений темі використання розвідувальних та ударних коптерів у російсько-українській війні.
Серед іншого, експерти вказували на те, що в найближчій війні Ізраїль зіткнеться з масовим використанням своїми противниками коптерів для завдання ударів по тилових частинах армії. Ударів завдаватимуть у зонах зосередження ізраїльських військ до того, як вони вступлять у бій, і ці удари можуть мати для військових (крім фізичної шкоди) вкрай деморалізуючий ефект.
Більше того, ще десять років тому ізраїльський військовий експерт підполковник Янів Мінков опублікував наукову роботу під назвою «Літаючі сюрпризи наступної війни», де точно передбачив використання невеликих безпілотників для розвідки та завдання ударів.
Українські військові неодноразово намагалися звертатися до своїх ізраїльських колег із пропозиціями поділитися українським досвідом протидії безпілотникам та їхнього застосування. ЗСУ на сьогоднішній день мають унікальні знання такого роду. Але завжди отримували відмову з формулюванням «ми найкращі у темі безпілотників – чому ви можете нас навчити?».
Зарозумілість, яка стала однією з характерних рис ізраїльських генералів, може дорого обійтися солдатам і офіцерам на полі бою. Втім, 7 жовтня у цьому переконалися ми усі. Концепція «маленької розумної армії» з тріском провалилася. Армія виявилася справді маленькою, але, на жаль, зовсім не розумною. Принаймні, це стосується її генералітету.
І ще один невеликий, але дуже яскравий факт: в ізраїльському посольстві у Києві немає військового аташе. Тобто вивчати досвід найбільш воюючої армії планети просто нікому! Тому що… немає вільної ставки. Так розставлені пріоритети нашій країні, чиє існування зараз залежить від її армії напряму.
Джерело: Сергій Ауслендер, “Деталі”
Фото: AP Photo/Efrem Lukatsky
