Ізраїль і «Хізбалла» зазирнули в прірву — і відступили назад
Рано-вранці в неділю, 25 серпня, Ізраїль завдав превентивного удару по «Хізбаллі», зірвавши тим самим підготовлену нею атаку.
На основі точних розвідданих бомбардуванню піддалися численні об’єкти на півдні Лівану. Тисячі безпілотників, пускових установок і ракет, націлених на північ Ізраїлю, були знищені. Як повідомляє прес-служба ЦАХАЛу, невелика частина ракет «Хізбалли» була націлена і на центр країни. В операції зі знищення цього арсеналу взяли участь близько 100 літаків ізраїльських ВПС.
У відповідь «Хізбалла» випустила близько сотні ракет по півночі країни, аж до Акко. Атаці, зокрема, піддалися батареї «Залізного купола». Після цього «Хізбалла» заявила, що «вразила всі намічені цілі», і на цьому перша частина її помсти за ліквідацію Фуада Шукра, здійснену в Бейруті близько трьох тижнів тому, завершена.
Можливо, шиїтські бойовики знову спробують атакувати центр Ізраїлю, щоб закріпити формулу «Бейрут дорівнює Тель-Авіву». Однак важко сказати, чи приєднається до цієї атаки Іран і чи запустить він свої ракети і безпілотники, щоб помститися за ліквідацію Ісмаїла Ханії в Тегерані.
Превентивний удар, завданий Ізраїлем вранці 25 серпня, був покликаний відвести безпосередню загрозу, що виходить від «Хізбалли». Але, незважаючи на широкий список вражених цілей, поки не можна говорити про початок повномасштабної війни.
Це був все ще обмежений удар — і з точки зору районів його нанесення, і з точки зору обраних для нього об’єктів. Однак Ізраїль послав чіткий сигнал: він більше не буде миритися з обстрілами своєї території і не побоїться вступити у війну, якщо вона буде йому нав’язана.
З іншого боку, «Хізбалла» та Іран, готуючись до завдання потужного удару, теж продемонстрували, що готові до масштабної військової конфронтації.
Ізраїль не може миритися з безперервними обстрілами півночі країни. І вже, звичайно, він буде змушений потужно відповісти на удар по центру. З іншого боку, зрив підготовленої атаки «Хізбалли» за відсутності втрат серед мирних жителів надає Ізраїлю певну свободу маневру. Скориставшись нею, можна поступово згорнути нинішній раунд загострення протистояння.
Чи зупиниться «Хізбалла», значною мірою залежить також від Сполучених Штатів і їхньої готовності направити Ірану достатньо грізне попередження.
Ізраїль опинився на межі повномасштабного зіткнення з «Хізбаллою» та Іраном в результаті вражаючої стратегічної короткозорості уряду. Це сталося в дуже невдалий момент, через десять місяців важкої війни в секторі Газа і на північному кордоні.
Постійні зіткнення на північному кордоні
Ні Ізраїль, ні «Хізбалла» не зацікавлені в повномасштабній війні. Вони постійно «зазирають у прірву» і щоразу відступають назад. Зовсім недавно вони зуміли стримати наростаючу ескалацію і повернутися до реальності, що існувала до масової загибелі дітей у селищі Маджаль-Шамс.
Разом з тим останні обміни ударами доводять, що стратегія утримання півночі як другорядного за своїм значенням фронту поступово виснажується.
Якщо не провести чіткий поділ між війною в секторі Газа і постійними перестрілками на північному кордоні, повномасштабне зіткнення з «Хізбаллою» стане неминучим. Рано чи пізно воно все одно відбудеться.
Тривала конфронтація на півночі і скочування до регіональної війни
При цьому сценарії постійний обмін ударами поступово вийде з-під контролю. Приводом може послужити масштабна атака ВПС Ізраїлю, що включає удар по Бейруту у відповідь на все більш інтенсивні обстріли з боку «Хізбалли». У цю конфронтацію може бути втягнутий і Іран. Це означатиме початок регіональної війни.
В даний час Ізраїлю доводиться битися на семи фронтах. Йдеться про сектор Газа, Ліван, Юдею і Самарію, Ємен, Сирію та Ірак.
Ізраїль не зацікавлений у розширенні географії цього конфлікту і підвищенні його інтенсивності. Нинішній час мало підходить для повномасштабної війни з «Хізбаллою». Зараз не варто піддавати випробуванню всі наші військові переваги. Таку війну нам варто почати за власною ініціативою, а не в результаті неконтрольованого розвитку подій.
Тим не менш, якщо війна буде нав’язана, ми вступимо в неї в будь-який, в тому числі і нинішній, момент. Тісна координація дій з США і їх підтримка мають в даному контексті надзвичайно важливе значення.
Стратегічна пауза: зупинка, перегрупування, політичні розрахунки
Ізраїль і США успішно співпрацюють в ході нинішньої конфронтації. Ізраїль приймає пропозиції США та інших посередників, його представники прибувають на переговори з широким мандатом і ведуть їх з усією серйозністю. Але, звичайно, доля переговорів залежить і від ХАМАСу, який зараз не зацікавлений в угоді і намагається підштовхнути Ізраїль до продовження війни.
Угода дозволила б «охолодити» конфронтацію і згорнути військові дії на інших фронтах. Ізраїль отримав би можливість зважити можливість політичного врегулювання ліванської проблеми.
Пауза дозволила б ЦАХАЛу перевести подих, перегрупуватися, провести необхідні перевірки, поповнити свої ряди і заповнити склади всім необхідним.
Подальший шлях
Цього разу Ізраїль пішов на ескалацію конфлікту з «Хізбаллою», скоординувавши свої дії з США. Наші дії отримали легітимацію, враховуючи, що саме Ізраїль починаючи з 8 жовтня піддається неспровокованим атакам з боку шиїтських бойовиків.
Координація дій і взаємна довіра з США — критично важлива умова для успіху в можливій війні. Це необхідно для того, щоб утримати Іран від приєднання до військових дій.
Підтримка Вашингтона дозволяє Ізраїлю взяти більш тривалу передишку, вибудувати оборону і зміцнити стримуючий фактор. Політичне сприяння США дозволяє також утримати війну в певних межах.
У нинішній ситуації Ізраїль не зацікавлений в повномасштабній війні з Ліваном та Іраном. Призупинення війни в секторі Газа більшою мірою відповідає його стратегічним інтересам і моральним цінностям.
Прем’єр-міністр повинен прийняти вимоги керівників сил безпеки і припинити ставити палиці в колеса переговорів про укладення угоди з ХАМАСом. Важливо пам’ятати: всі поступки, на які Ізраїль готовий піти в рамках підготовлюваної угоди, оборотні!
Після того як в Газі виникне пауза, можна буде почати готуватися до війни з «Хізбаллою» — в разі якщо всі спроби домогтися дипломатичного врегулювання виявляться безрезультатними.
За певних умов така війна може початися і за ізраїльською ініціативою. Одночасно з цим Ізраїль отримає можливість привернути увагу міжнародного співтовариства до політики Ірану, спрямованої на заохочення терору на Близькому Сході, і до гальмування його ядерної програми.
Це дозволило б завершити формування регіонального антиіранського союзу з поміркованими арабськими країнами. Наскільки важливо таке співробітництво, наочно продемонструвало відбиття масованого нальоту на Ізраїль у квітні нинішнього року.
Ізраїль зобов’язаний повернутися до своєї колишньої оборонної концепції. Війни повинні бути короткими і проходити на території противника.
Ізраїль повинен зосередитися на будівництві держави, економіки, подальшому розвитку сіоністського проекту. В рамках цієї стратегії всі загрози, які представляють наші противники, повинні поступово усуватися. Зокрема, потрібно зробити все це для того, щоб Іран не зміг обзавестися власною ядерною зброєю.
Підведемо підсумок. Ми знаходимося на межі регіональної пожежі і можемо опинитися втягнутими в інтенсивну і тривалу війну на виснаження, що розгортається відразу на декількох фронтах. З подібними загрозами ми не стикалися з 1948 року.
Нинішня війна на виснаження може перетворитися на повномасштабну. Це мрія Сінуара — домогтися того, щоб конфлікт у Газі призвів до формування єдиного фронту проти Ізраїлю.
Це і є стратегія Ірану — створення «вогняного кільця», що оточує Ізраїль, який руйнується в результаті внутрішніх проблем.
Можливо, що в становищі, в яке завів країну нинішній уряд, у нас немає іншого виходу, крім важкої війни. Однак за допомогою Сполучених Штатів потрібно прагнути до того, щоб зараз цього не сталося.
У жодному разі не можна обслуговувати інтереси ХАМАСу та Ірану. Ізраїль повинен діяти, виходячи з власної традиційної оборонної стратегії. В її основі лежать короткі війни і міжнародні коаліції, спрямовані проти радикальних і екстремістських сил.
Автори: Амос Ядлін — генерал-майор запасу Армії оборони Ізраїлю, голова Управління розвідки Генштабу ЦАХАЛу (АМАН) з 2006 по 2010 рік, голова Інституту дослідження національної безпеки (INSS) Тель-Авівського університету з листопада 2011 до травня 2021 року.
Уді Евенталь — експерт в галузі стратегії та політичного планування.
Джерело: «Мако»
Фото: Гіль Еліягу
